Справа № 161/11560/13-к Провадження №11-кп/773/195/13 Головуючий у 1 інстанції:Калькова О.А.
Категорія: ч.2 ст.186 КК України Доповідач: Денісов В. П.
19 листопада 2013 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
Головуючого - судді Денісова В.П.,
cуддів - Хлапук Л.І., Борсука П.П.,
при секретарі - Бубало О.О.,
з участю прокурора - Плечій О.М.,
потерпілого - ОСОБА_1,
обвинуваченого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 21 серпня 2013 року щодо нього, -
Зазначеним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше судимий:
1) 19.06.1997 року Луцьким міським судом за ст.ст.141 ч.2, 81 ч.3 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі з конфіскацією майна;
2) 29.06.1998 року Луцьким міським судом за ст.ст.215-3 ч.1, 43 ч.3 КК України до 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі, звільнений 17.03.2000 року по відбуттю строку покарання;
3) 06.02.2002 року Луцьким міським судом за ст.196-1 КК України до двох місяців арешту;
4) 26.02.2002 року Луцьким міським судом за ст.ст.309 ч.1, 70 ч.4 КК України до 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі, звільнений 29.01.2003 року по відбуттю строку покарання;
6) 23.09.2003 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.ст.395, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі, звільнений 04.05.2007 року по відбуттю строку покарання,
засуджений:
за ч.2 ст.186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_2 змінено з особистого зобов'язання на тримання під вартою та взято під варту в залі суду.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з часу взяття його під варту 21.08.2013 року.
ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 28 квітня 2013 року близько 21 години 00 хвилин, повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на зупинці громадського транспорту біля будинку, що по вул. Львівській, 61, м. Луцька, керуючись метою відкритого викрадення чужого майна шляхом застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, яке виразилось в нанесенні удару кулаком правої руки в потилицю гр. ОСОБА_1, від чого той відчув фізичний біль та впав, відкрито викрав із руки останнього мобільний телефон «Нокіа Х2-02», вартістю 700 гривень, з двома картками операторів мобільного зв'язку: «МТС» вартістю 10 гривень, на рахунку якої було 40 гривень, «Djuice» вартістю 10 гривень, на рахунку було 10 гривень, флеш карткою пам'яті ємкістю 2 Гб вартістю 45 гривень, а також із задньої правої кишені штанів гаманець вартістю 70 гривень із грошима в сумі 525 гривень, чим спричинив ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 1410 гривень.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, не оспорюючи кваліфікацію вчиненого ним злочину, просить вирок суду змінити та пом'якшити йому покарання. Вказує, що судом не в повній мірі враховано особу засудженого. Просить призначити покарання відповідно до ст.69 КК України. Заперечує вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Потерпілий ОСОБА_1 подав заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого, в якій просив апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни.
Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, обвинуваченого ОСОБА_2, який подану апеляційну скаргу підтримав і просив в судових дебатах і в останньому слові вирок суду змінити, призначивши більш м'яке покарання, прокурора та потерпілого, які заперечили проти апеляційної скарги і просили в судових дебатах вирок суду залишити без змін, перевіривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються.
Твердження обвинуваченого, що на момент злочину він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, до уваги не приймається, оскільки згідно ч.2 ст.394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів провадження, обвинувачений погодився не досліджувати докази стосовно фактичних обставин справи. Даний факт підтверджується його розпискою (а.п.39).
Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Як вбачається з вироку, при призначенні ОСОБА_2 покарання судом було враховано обставини, на які він зсилається у своїй апеляційній скарзі. Зокрема, враховано повне визнання ОСОБА_2 своє вини, щире розкаяння.
Також, хоч суд першої інстанції не вказав у вироку, однак фактично при призначенні покарання врахував активне сприяння обвинуваченим розкриттю злочину, призначивши ОСОБА_2 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.186 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Наявність в обвинуваченого на утриманні неповнолітніх дітей та його хворобливий стан не дають підстав для призначення покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченого санкцією відповідної статті, так як відповідно до ст.69 КК України такі обставини не можна визнати такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Колегія суддів при перевірці відповідності призначеного покарання особі винного та ступеню тяжкості вчиненого злочину звертає особливу увагу на те, що обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, негативно характеризується за місцем проживання, не працює, завдана потерпілому шкода не відшкодована, потерпілий настоював на суворому покаранні.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі на певний строк є необхідним і достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових злочинів в майбутньому.
Підстав для скасування або зміни вироку і призначення ОСОБА_2 більш м'якого покарання, з мотивів наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 21 серпня 2013 року щодо нього - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий:
Судді: