30 вересня 2013 р.Справа № 816/3363/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.
за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2013р. по справі № 816/3363/13-а
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Семенівському та Хорольському районах Полтавської області
про стягнення суми витрат на виплату допомоги на поховання,
10.06.2013 року, Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області (далі - позивач ), звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального захисту України від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Семенівському та Хорольському районах Полтавської області (далі - відповідач), в якому просить, про стягнення суми витрат на виплату допомоги на поховання ОСОБА_1, виплаченої сім'ї померлого у сумі 194,97 грн., у тому числі допомога на поховання 191,98 грн. та 2,99 грн. витрат на її доставку.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 у задоволенні позову було відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.
Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків» фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що сторонами був складений акт звірки особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за січень 2013 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Пунктом 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнобов"язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
У відповідності до приписів ч.2 ст.2 Закону України "Про загальнобов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України при відшкодуванні шкоди, заподіяної працівниками внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання з виконанням нею трудових обов'язків.
Виходячи із аналізу вищенаведених норм, колегія суддів дійшла до висновку про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд соціального страхування від нещасних випдаків.
В разі виплати такої пенсії органам Пенсійного фонду України, страховик, має відшкодувати ці витрати органам Пенсійного фонду України.
Матеріали справи свідчать про відсутність причинного зв'язку між смертю ОСОБА_1 та одержанням каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, професійного захворювання.
За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та скасування судового рішення.
Апеляційна скарга містить посилання на наявність в матеріалах справи акту, списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та таблиці розбіжностей.
Колегія суддів зауважує про те, що згадані документи свідчать про виплату сім»ї ОСОБА_1 допомоги на поховання, пенсії, та не може бути доказом наявності причинного зв»язку між одержанням ушкодження ОСОБА_1 та його смертю.
Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2013р. по справі № 816/3363/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.
Повний текст ухвали виготовлений 04.10.2013 р.