30 жовтня 2013 р.Справа № 2029/8665/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бартош Н.С.
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.07.2013р. по справі № 2029/8665/12
за позовом ОСОБА_1
до Державного казначейства України
про відшкодування витрат на правову допомогу за рахунок держави,
Позивач, ОСОБА_1, 08.02.2012 року звернувся до суду з заявою про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі десяти тисяч гривень.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.07.2013 р. в задоволенні заяви відмовлено.
ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.07.2013 р. та прийняти нову, якою задовольнити заяву.
У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 року постанова АХ 092059 по справі про адміністративне правопорушення від 18.03.2009 року, скасована, а справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрита.
Вказаною постановою позивачу відмовлено у задоволенні вимог про розподіл судових витрат, за відсутністю відповідного платіжного документу.
Вказане рішення набрало чинності.
Позивач зазначив, що вказана заява стосується правовідносин про порядок відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів дізнання і включає в себе відшкодування витрат на правову допомогу, як складову частину і зазначені ним кошти відповідно до Закону підлягають відшкодуванню у повному обсязі, та зазначив, що дана заява не є заявою про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які підтверджували те, що позивачу надавалась правова допомога ОСОБА_2 як фахівцем в галузі права, а тому заява про відшкодування витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_3 укладено договір №18/1 від 23.04.2009 року про надання правової допомоги, про його виконання складено акт та надана квитанція до прибуткового касового ордеру від 23.04.2009 року про отримання ОСОБА_3 від позивача 10000 грн. за надання правової допомоги.
Проте, до суду не надано доказів того, що ОСОБА_3 є фахівцем у галузі права чи документів, які б підтверджували це.
Відповідно до ст..ст. 11, 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання досудового слідства, прокуратури чи суду», п.п. 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання досудового слідства, прокуратури чи суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів від 04.03.1996 року №6/5/3/41 розмір шкоди, зазначеної, зокрема в п. 4 ст. 3 цього Закону (надання юридичної допомоги), залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову, ухвалу.
Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії проводить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 16 КАС України для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.
Судовим розглядом встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та свідоцтва про сплату єдиного податку, вбачається, що ОСОБА_2 може надавати юридичні, консультативні, рекламні, маркетингові ті інші інформаційні послуги, які свідчать про зареєстровані види діяльності, проте не підтверджують наявність спеціального фаху у галузі права.
З огляду на вищевказане, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не надано доказів наявності певного спеціального фаху у ОСОБА_2
Надані до апеляційної скарги копії диплома ОСОБА_2 за спеціальністю "правознавство" НОМЕР_1 та свідоцтва НОМЕР_2 про право на зайняття адвокатською діяльністю не спростовують факту укладення позивачем договору №18/1 від 23.04.2009 року про надання правової допомоги з ОСОБА_3, як з підприємцем, що має реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, а не з адвокатом чи іншим фахівцем в галузі права. За умовами цього договору правова допомога надавалась для ведення позивачем комерційної діяльності, а не для вирішення справ в адміністративному суді.
Доданий до угоди акт від 23.04.2009 року засвідчує отримання правової допомои позивачем та її вартість - 10000 грн, однак не містить розрахунку вартості виконаних послуг.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог.
Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, , 200, п. 4 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.07.2013р. по справі № 2029/8665/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Бартош Н.С.
Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.