копія:
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
12 вересня 2013 року Справа № 811/2714/13-а
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді - Чубари Н.В.
секретар судового засідання - Черна О.Ю.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної ради, Кіровоградської обласної лікарні про захист честі, гідності і ділової репутації, про визнання незаконним рішення, розпорядження, наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської обласної ради (далі - відповідач 1), Кіровоградської обласної лікарні (далі - відповідач 2) з наступними позовними вимогами:
- визнати такими, що не відповідають дійсності відомості, викладені в рішенні територіальної сесії шостого скликання Кіровоградської обласної ради № 260 від 17.02.1012 р. «Про результати комплексної перевірки діяльності Кіровоградської обласної лікарні», розпорядженні Голови Кіровоградської обласної ради від 17.02.2012 р. № 38 - гр.., наказі № 24-Л від 17 лютого 2012 року Кіровоградської обласної лікарні про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади головного лікаря Кіровоградської обласної лікарні;
- зобов'язати відповідачів спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом проведення за власний рахунок прес-конференції, для спростування відомостей стосовно ОСОБА_2 шляхом оголошення рішення суду по даній справі, із відповідною трансляцією в мережі масових засобах інформації;
- визнати незаконним та скасувати рішення територіальної сесії шостого скликання Кіровоградської обласної ради № 260 від 17.02.2012 р. «Про результати комплексної перевірки Кіровоградської обласної лікарні» про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря Кіровоградської обласної лікарні - як таке, що порушує честі та гідності мого померлого батька ОСОБА_2;
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Голови Кіровоградської обласної ради від 17.02.2012 р. № 38 - гр. про забезпечення звільнення ОСОБА_2 та призначення виконуючого обов'язків головного лікаря Кіровоградської обласної лікарні - як таке, що порушує честь і гідність мого померлого батька ОСОБА_2;
- визнати незаконним та скасувати наказ № 24-Л від 17 лютого 2012 року Кіровоградської обласної лікарні про звільнення ОСОБА_2
Ухвалою суду від 23 серпня 2013 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 12 вересня 2013 року (а. с. 1).
В попереднє судове засідання сторони з'явились.
Представник позивача підтримав позов в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
Зазначив про те, що позивач є сином ОСОБА_2, заслуженого лікаря України, який працював головним лікарем Кіровоградської обласної лікарні. В оскаржуваному рішенні Кіровоградської обласної ради від 17.02.2012 року № 260 «Про результати комплексної перевірки діяльності Кіровоградської обласної лікарні», яким було звільнено з посади головного лікаря ОСОБА_2 за одноразове грубе порушення, що виявилося у бездіяльності щодо прийняття рішення стосовно ремонту спірального комп'ютерного томографа, що призвело до неотримання хворими медичних послуг (близько 4500 діагностичних обстежень), та неефективного використання бюджетних коштів у сумі 350 тис.грн., викладена інформація щодо батька позивача, яка не відповідає дійсності та порочить його честь, гідність і ділову репутацію.
Вказує на те, що після поширення інформації, яка була підставою для звільнення з роботи батька позивача, ОСОБА_2, змінився також і власний ритм життя та роботи самого позивача, порушилися його ділові зв'язки. Позивач працює в Кіровоградській обласній лікарні завідувачем хірургічним відділенням і продовжує життєвий та професійний шлях свого батька. Інформація про причини звільнення батька позивача з роботи погано вплинула на ділову репутацію, позивач змушений постійно виправдовуватися і пояснювати оточуючим безпідставність звинувачення батька у порушеннях, яких той не вчиняв. Чутки про причини звільнення батька позивача з роботи, порушення, які він начебто допустив як головний лікар, причиняють велику душевну біль та моральні страждання позивачу, адже інформація про це поширена обласною радою (відповідачем 1), тому люди вважають, що батько позивача дійсно використовував бюджетні кошти неефективно і не дбав про хворих, які перебували на лікуванні в обласній лікарні.
Представник відповідача - 1 заперечив проти позову в повному обсязі, надавши письмові заперечення.
Представник відповідача - 2 надав письмові заперечення проти позову та заявив клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строків звернення до суду.
Заслухавши представників сторін, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов наступних висновків.
Щодо перших двох позовних вимог.
За змістом п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 статті 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Із прохальної частини позову та його обґрунтування вбачається, що предметом оскарження є визнання такими, що не відповідають дійсності відомості, викладені в рішенні суб'єкта владних повноважень та зобов'язання суб'єкта владних повноважень спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом проведення за власний рахунок прес-конференції, для спростування відомостей стосовно ОСОБА_2 шляхом оголошення рішення суду по даній справі, із відповідною трансляцією в мережі масових засобів інформації.
Частиною 4 ст. 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа, зокрема, має право на повагу до гідності та честі.
Стаття 277 ЦК України передбачає два спеціальних способи захисту особистих немайнових прав, яким є право на спростування неправдивої інформації та право на відповідь.
Під «правом на спростування» слід розуміти право фізичної особи вимагати від особи, яка порушила особисте немайнове право фізичних осіб шляхом поширення недостовірної інформації, визнання цієї інформації неправдивою у формі, яка є ідентичною чи адекватною до форми поширення неправдивої інформації.
Особливий порядок передбачений і для права на спростування неправдивої інформації, яка була поширена стосовно осіб, що померли. В цьому випадку суб'єктом, що має право вимагати спростування даної інформації чи дати на неї відповідь, законодавець визнає членів сім'ї померлої особи, її близьких родичів та інших заінтересованих осіб. При цьому, вказані особи також вважаються таким, що насамперед, діють у власному інтересі, і вимагають захисту саме власних особистих немайнових прав і лише опосередковано доброго імені померлої особи. Адже особисті немайнові права не можуть належати померлій особі.
Отже, цивільним законодавством передбачено такий спосіб захисту порушеного права, як право на спростування неправдивої інформації, про що просить позивач у позові, адресованому адміністративному суду.
За змістом частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Законодавство не містить визначення терміна «публічно-правовий спір». Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.
Вбачається, що позов ОСОБА_1 безпосередньо не пов'язаний з порушенням його прав у сфері публічно-правових відносин. Фактично предметом спору в даному випадку є захист прав позивача, як члена сім'ї померлої особи - його сина, передбачених Цивільним кодексом України (ст. 277 ЦК України). Тобто, правовідносини, що виникли між сторонами, за своїм змістом носять приватно-правовий характер, оскільки виникають із цивільних відносин.
За правилами ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
А тому позовні вимоги про визнання такими, що не відповідають дійсності відомості, викладені в рішенні територіальної сесії шостого скликання Кіровоградської обласної ради № 260 від 17.02.1012 р. «Про результати комплексної перевірки діяльності Кіровоградської обласної лікарні», розпорядженні Голови Кіровоградської обласної ради від 17.02.2012 р. № 38 - гр.., наказі № 24-Л від 17 лютого 2012 року Кіровоградської обласної лікарні про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади головного лікаря Кіровоградської обласної лікарні; зобов'язання відповідачів спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом проведення за власний рахунок прес-конференції, для спростування відомостей стосовно ОСОБА_2 шляхом оголошення рішення суду по даній справі, із відповідною трансляцією в мережі масових засобах інформації не можуть бути предметом розгляду адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства.
Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.
В позовній заяві позивач просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення територіальної сесії шостого скликання Кіровоградської обласної ради № 260 від 17.02.2012 р. «Про результати комплексної перевірки Кіровоградської обласної лікарні» про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря Кіровоградської обласної лікарні - як таке, що порушує честь та гідність померлого батька позивача ОСОБА_2;
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Голови Кіровоградської обласної ради від 17.02.2012 р. № 38 - гр. про забезпечення звільнення ОСОБА_2 та призначення виконуючого обов'язків головного лікаря Кіровоградської обласної лікарні - як таке, що порушує честь і гідність померлого батька позивача ОСОБА_2;
- визнати незаконним та скасувати наказ № 24-Л від 17 лютого 2012 року Кіровоградської обласної лікарні про звільнення ОСОБА_2
Як вбачається зі змісту позовних вимог та пояснень представника позивача, позивач не погоджується з оскаржуваними рішенням, розпорядженням та наказом відповідачів, оскільки відомості, викладені в них порушують честь та гідність померлого батька позивача ОСОБА_2 Підставою для звернення позивача до окружного адміністративного суду із вказаними позовними вимогами, за поясненнями представника позивача, стала наявність у спорі суб'єкта владних повноважень, рішення якого стали предметом оскарження - Кіровоградської обласної ради. Отже, позивач вважає, що даний спір є публічно-правовим.
Проте суд не може погодитись із вказаними твердженнями з огляду на наступне.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства визначено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У контексті з положеннями частини першої статті 6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах при здійсненні суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Відповідно до частини першої статті 2, пункту першого частини першої статті 3, частини першої статті 17 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненнями суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Отже, необхідною ознакою для розгляду справи за правилами адміністративного судочинства є здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме: коли хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. При цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває «при здійсненні управлінських функцій» і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього не віднесено до спору адміністративної юрисдикції.
В даному конкретному випадку, позивач, вважає, що оскаржуваними рішеннями Кіровоградської обласної ради та Кіровоградської обласної лікарні, прийнятих стосовно його батька ОСОБА_2, порушено честь і гідність померлого батька позивача ОСОБА_2
Проте, навіть за наявності порушеного права честі і гідності померлого батька позивача, адміністративний суд не вправі розглядати вказаний спір, оскільки останній не має обов'язкової ознаки публічно-правового спору - Кіровоградська обласна рада не здійснює владних управлінських функцій в даних правовідносинах щодо позивача. Оскаржувані рішення стосуються інтересів батька позивача ОСОБА_2, який очолював Кіровоградську обласну лікарню. А тому в даних правовідносинах суд не вбачає владного підпорядкування між позивачем - ОСОБА_1 та Кіровоградською обласною радою.
Крім того, Пленумом Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ прийнято постанову від 1 березня 2013 року N 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» з метою реалізації конституційних гарантій права на судовий захист, унеможливлення випадків безпідставної відмови у прийнятті заяв, забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства при вирішенні питання юрисдикції та визначення підсудності цивільних справ.
Відповідно до п. 4. постанови Пленуму, з урахуванням положень статті 15 ЦПК та положень статей 1, 12 ГПК справи про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим, незалежно від суб'єктного складу, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються у порядку господарського судочинства.
Справи про захист гідності, честі та ділової репутації розглядаються в порядку цивільного судочинства і в тому випадку, коли стороною є органи державної влади та/або органи місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень).
Отже, цивільне законодавство не передбачає зміну цивільної юрисдикції справи про захист гідності і честі в залежності від джерела, в якій така інформація поширена, як то рішення суб'єкта владних повноважень тощо, в даному випадку - Кіровоградської обласної ради.
З пояснень представника позивача та зі змісту позову вбачається, що після проведення перевірки в Кіровоградській обласній лікарні, яку очолював ОСОБА_2 (батько позивача), останнього було звільнено з посади головного лікаря Кіровоградської обласної лікарні. За захистом порушеного права батько позивача звертався до суду з позовом про поновлення на роботі. Проте, провадження у справі було закрито у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 Захищаючи добру пам'ять, честь і гідність свого батька ОСОБА_2, позивач в даній справі звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про захист честі і гідності. Проте, як зазначалось судом вище, даний спір випливає із цивільних відносин.
Цивільні відносини є приватно-правовими відносинами. Кожен учасник цих відносин є самостійним і має свій інтерес. Виникнення спору свідчить про конфлікт цих інтересів.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства (ст. 2 КАС).
Таким чином, якщо незаконний правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування порушує права та інтереси особи в приватно-правовій сфері, то ці відносини регулюються цивільним законодавством і захист таких прав здійснюється в порядку цивільного судочинства.
Наведене свідчить про те, що даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, як зазначено у п. 1 ч. 1 ст.3 КАС України, а тому компетенція адміністративних судів, що встановлена ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, на цей спір не поширюється.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. З огляду на викладене провадження у даній справі підлягає закриттю.
Щодо клопотання представника відповідача - 2 про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду із вказаними позовними вимогами, суд зазначає наступне.
Глава 8 КАС України передбачає строки звернення до адміністративного суду, наслідки пропущення строків звернення.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Із системного аналізу вказаних вище норм КАС України вбачається, що глава 8 КАС України передбачає строки звернення лише до адміністративного суду за захистом порушеного права виключно в межах адміністративної справи. В даному конкретному випадку, суд дійшов висновку про те, що вказаний спір не є справою адміністративної юрисдикції та позивачу за захистом порушеного права необхідно звернутися в порядку цивільного судочинства, а тому строки звернення до адміністративного суду, передбачені КАС України, не можуть застосовуватись до вказаних правовідносин.
Отже, клопотання представника відповідача - 2 про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної ради, Кіровоградської обласної лікарні про захист честі, гідності і ділової репутації, про визнання незаконними рішень без розгляду задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 17, 50, п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання представника відповідача - 2 про залишення позовної зави без розгляду - відмовити.
Провадження у справі № 811/2714/13-а за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної ради, Кіровоградської обласної лікарні про захист честі, гідності і ділової репутації, про визнання незаконним рішення, розпорядження, наказу та зобов'язання вчинити певні дії - з а к р и т и .
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства до місцевого загального суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено 16.09.2013 року.
Суддя (підпис) Н.В.Чубара
З оригіналом згідно:
Суддя: Н.В. Чубара