04 листопада 2013 р.Справа № 820/7009/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.
за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Громадянина ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2013р. по справі № 820/7009/13-а
за позовом Громадянина ОСОБА_2
до Державної міграційної служби України треті особи Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
12.08.2013 року, громадянин Киргизстану ОСОБА_2 (далі - позивач ), звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач), треті особи - Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області, в якому просить, скасувати рішення відповідача №24-13 від 17.07.2013 року; зобов'язати відповідача повторно розглянути його скаргу на наказ №53 від 01.03.2013 року Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року у задоволенні позову було відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року скасувати та постановити нову постанову про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.
Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» , фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є громадянином Киргизстану та 12.07.2010 року разом з родиною виїхав з Киргизстану і через Російську Федерацію перетнув державний кордон України.
11.02.2013 року позивач подав заяву до відповідача про вирішення питання щодо надання статус біженця, яку було прийнято до розгляду.
28.02.2013 року Головним управлінням Державної міграційної служби в Харківській області був складений висновок про прийняття рішення про відмову у оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
01.03.2013 року наказом №53 Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженця або особою, яка потребує додаткового захисту позивачем.
17.07.2013 року рішенням відповідача було відхилено скаргу позивача на рішення Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до статті 1 наведеного вище Закону та п.22 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" судам слід ураховувати, що згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом 1967 року поняття "біженець" включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця.
Такими підставами є: знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання; наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов'язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: расової належності; релігії; національності (громадянства); належності до певної соціальної групи; політичних поглядів; неможливості або небажання особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань. під час вирішення питання щодо надання статусу біженця повинні враховуватися всі чотири підстави. Не має значення, чи склалися обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування за однією з наведених ознак чи за декількома.
Як свідчать матеріали справи, позивач є громадянином Киргизстану перетнув кордон України, пройшовши реєстрацію в Управлінні міграційної служби.
Підставою для звернення з заявою про надання статусу біженця позивач вказав побоювання застосування фізичного впливу до нього та його родини, які є узбеками та мешкають півночі держави де відбуваються міжнаціональні конфлікти.
Колегія суддів, погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що із матеріалів справи не вбачається наявність зазначених вище ознак для надання статусу біженця, оскільки позивач та члени його родини під час конфлікту у червні 2010 року не перебували в Киргизстані.
Апеляційна скарга не містить спростовань даних висновків суду.
Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.
Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі в становлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Таким чином, колегія суддів, вважає, що постанова суду не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Громадянина ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2013р. по справі № 820/7009/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.
Повний текст ухвали виготовлений 08.11.2013 р.