21 жовтня 2013 р.Справа № 816/4215/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.
за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2013р. по справі № 816/4215/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феном"
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
09.07.2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Феном» (далі - позивач ), звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року № 0004121502/1204.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкового органу від 25 червня 2013 року № 0004121502/1204.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року скасувати та постановити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.
Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.
Працівниками податкового органу була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року, про що був складений акт від 11.06.2013 року 34465/15.2-05/37812880.
Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні ч.ч.1,5 ст.203, ч.ч.1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України щодо неодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними;
п.198.1,198.2198.6 ст.198.п.201.6 ст.201 ПК України в результаті чого контролюючим органом визнано недійсним дані щодо обсягів придбання та суми податкового кредиту, наведені у податковій декларації позивача з податку на додану вартість за вересень 2012 року, та як наслідок зменшено податковий кредит за вказаний звітний (податковий) період у розмірі 336 692,49 грн. і збільшено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в аналогічному розмірі.
За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року № 0004121502, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов»язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 420 865,61 грн., в тому числі 336 692,49 грн. - основний платіж, 84173,12 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв»язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше -дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
На підставі п. 198.3 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковим накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер та правильність віднесення до складу податкового кредиту за вересень 2012 року суми податку на додану вартість в сумі 336 692,49 грн. за результатами господарської операції з ПП «Технорубит», та як наслідок заниження податку на додану вартість за вказаний період.
Матеріали справи свідчать про те, що в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП «Технорубіт», з яким був укладений договір від 01.03.2012 року №010312 про придбання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 2 020 154,92 грн., в тому числі податку на додану вартість - 336 692,49 грн.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку, а саме: договір поставки від 01.03.2012 року; акт прийому-передачі векселів; договір про відповідальне зберігання від 29.03.2012 року; акт прийому-передачі до договору відповідального зберігання №29/03 від 29.03.2012 року; видаткові накладні, податкові накладні, підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.
Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .
Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правильність віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість суму 336 692,49 грн.
Стосовно доводів апеляційної скарги позивача про відсутність контрагента позивача ПП «Технорубит» за місцезнаходженням відповідно до акту про неможливість проведення зустрічної звірки, то колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Надані до суду апеляційної інстанції копії комерційних пропозицій №б/н від 07.02.2012 року; від 03.02.2012 року; від 06.08.2013 року; копії відповідей №1 від 14.02.2012 року; №19/12 від 10.02.2012 року; №34676/11 від 04.09.2013 року; копія попереднього договору №1 від 04.09.2013 року; копія додаткової угоди до попереднього договору №1 від 04.09.2013 року підтверджують про фактичне здійснення вказаних господарських операцій, оскільки вбачається зміни що відбулись у активах позивача, його власному капіталі, зобов'язаннях, економічну вигоду отриману позивачем від даної господарської операції.
Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.
Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2013р. по справі № 816/4215/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.
Повний текст ухвали виготовлений 25.10.2013 р.