07 жовтня 2013 р.Справа № 816/2581/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.
за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. по справі № 816/2581/13-а
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
08.05.2013 року, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач ), звернувся до суду з позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29 січня 2013 року №0000241701.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2013позов було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.01.2013 року № 0000241701, яким позивач було збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 62 500,37 грн., в тому числі за основним платежем - 50 000 грн., штрафні (фінансові) санкції - 12500,07 грн.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.
Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшла процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача та є платником податку на додану вартість.
Працівниками податкового органу була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування з податку на додану вартість за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «МС-Фератус», про що був складений акт від 29.12.2012 року № 626/17-01/НОМЕР_4.
Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.14.1.36п.14.1.ст.14,п.44.1ст.44,п.198.3 ст.198 ПК України в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 50 000,30 грн.
За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 29.01.2013 року № 0000241901, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60 500,37 грн., із них за основним платежем - 50 000,3 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями - 12 500,07 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше - дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
На підставі п. 198.3 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковим накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер та правильність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість в результаті чого донараховано податку в сумі, всього 193 761 грн., в тому числі за липень 2011 року в сумі 36941 грн., за вересень 2011 року в сумі 58342 грн., за жовтень 2011 року в сумі 98 478 грн., позивачем за результатами господарської операції з ТОВ «Галактика М» та ТОВ «ІКФ»Галактика».
На підставі п.201.10. ст..201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарської операції між позивачем та ТОВ «МС-Фератус» та правильність формування податкового кредиту за податку на додану вартість у сумі 50 000,30 грн. за результатами даної господарської операції.
Матеріали справи свідчать про те, що в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «МС-Фератус», з яким був укладений договір №05/03-12 від 26.03.2012 року про поставку труби бурильної на суму 300 001,80 грн., в тому числі податку на додану вартість - 50 000,30 грн.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку, а саме: рахунок-фактура, податкові накладні, витяг з рахунку, реєстр видаткових та податкових наклад товарно-транспортні накладні, видаткові накладні технічний паспорт транспортера НОМЕР_5, підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.
Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .
Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правильність віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість суму 50 000,30 грн.
Стосовно доводів апеляційної скарги позивача про відсутність контрагента позивача ТОВ «МС-Фератус», у зв'язку з листом Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровськ від 20.11.2012 року №29520/7/227-499 про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку відсутністю підприємства за місцезнаходженням, то колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Надані до суду апеляційної інстанції копії технічного талону серії НОМЕР_6, копія контракту №5/4 від 02.04.2002 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Електростандарт», надані довідка позивача про спосіб використання бурильної труби у роботі бурової установки КРЕМСО К-750 підтверджують про фактичне здійснення вказаних господарських операцій, оскільки вбачається зміни що відбулись у активах позивача, його власному капіталі, зобов'язаннях, тощо.
Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.
Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. по справі № 816/2581/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.
Повний текст ухвали виготовлений 11.10.2013 р.