30 вересня 2013 р.Справа № 816/1258/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.
за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2013р. по справі № 816/1258/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрум"
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
18.03.2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрум» (далі - позивач ), звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просить, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 000671502/401 від 04.03.2013 року, яким позивачу було визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 666,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 666,67 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 були задоволенні позовні вимоги.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001671502/401 від 04.03.2013 року.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.
Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.
Працівниками відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «СТАРТ-Д» за вересень 2012 року, про що був складений акт від 12.02.2013 року №1262/15.2-05/32860437.
Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні ч.1.2 ст.215,ч.1 ст.216,ч1.5 ст.203,ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які неспрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з зазначеним у акті перевірки постачальником, тобто така угода носить фіктивний характер, а податковий кредит сформований даним контрагентом не дійсним, що випливає з перевірки контрагента.
Даний факт свідчить про здійснення по ланцюгу постачання так званих «безтоварних» операцій, коли угода між підприємствами відбувається на папері; п.185.1 ст.185.п.188.1 ст.188,пп.187.1 ст.187,п.198.1 п.198.2 п.198.6 ст.198,п.206.1 ст.206 ПК України в результаті чого дані наведені в декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року про обсяги придбання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсним, та як наслідок зменшується суми податкового кредиту на загальну суму 2 666,67 грн.
За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 року № 0001671502/401, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 333,34 грн., із них за основним платежем - 2 666,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 666,67 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв»язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше -дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковим накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках із зазначенням обов'язкових реквізитів.
Пунктом 201.6 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер та господарської операції між позивачем та ТОВ «Старт-Д», та завищенні платником податкового кредиту у вересні 2012 року суму податку на додану вартість на суму 2 666,67 грн..
Матеріали справи свідчать про те, що в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Старт-Д» з яким була укладена угода купівлі-продажу шпулі картонної 76 мм, що відбулась у вересні 2012 року.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку, а саме:
податкові накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, накладну, рахунок, журнал проводок щодо бухгалтерського обліку купленого товару, платіжні доручення, товарно-транспортна накладна, договір оренди транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, договір оренди складського приміщення, технічний паспорт, договір суборенди земельної ділянки №17 від 01.06.2011 року, підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.
Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .
Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність у позивача договору купівлі-продажу з ТОВ «Старт-Д» у письмовому вигляді, то колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, рух активів та у зобов'язаннях позивача, та його подальший рух.
Крім цього, колегія суддів зауважує про те, що позивач та його контрагент ТОВ «Старт-Д» здійснили дії та підтвердили виконання даної угоди.
Частини 1, 2 статті 228 ЦК України зазначають, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Податковий орган посилається на порушення позивачем публічного порядку під час віднесення до податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість від господарської операції з ТОВ «Старт-Д» у зв'язку з недотриманням сторонами письмової форми договору.
Аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів дійшла до висновку про те, що порушення, що Цивільним кодексом України не ототожнюються поняття укладання угоди з порушенням публічного порядку, та неоформлення сторонами угоди в письмовій формі. Порушення письмової форми укладання угоди не може призвести до порушення публічного порядку, оскільки не несе для держави, та майна інших осіб, передбачені у статті 228 наслідки.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.
Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2013р. по справі № 816/1258/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.
Повний текст ухвали виготовлений 04.10.2013 р.