21 жовтня 2013 року № 810/4764/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лапія С.М.,
при секретарі судового засідання - Пилипчук В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 6 155,56 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 172,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем не виконано вимоги законодавства щодо працевлаштування інвалідів.
Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.
Повідомлення відповідача про час, дату та місце розгляду справи здійснювалось судом за адресою, вказаною у позовній заяві та наявному в матеріалах справи витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Рекомендовані поштові відправлення з повідомленням про вручення, якими відповідачу направлялись повідомлення про час, дату та місце розгляду справи, повернулись до суду з відміткою підприємства поштового зв'язку про закінчення терміну зберігання.
Враховуючи положення ст. 35 КАС України, відповідач вважається повідомленим належним чином про час, дату та місце розгляду справи.
На підставі ч. 4 ст. 122 та ч. 6 ст. 12 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.
Спеціальним Законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливості інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Частиною 1 ст. 4 Закону № 875-ХІІ передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріального забезпечення, посильній трудовій та громадській діяльності.
Згідно ч. 9 ст. 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Судом встановлено, що відповідач ФОП ОСОБА_1 зареєстрований у Київському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно ч. 3 ст. 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту ч. 5 ст. 19 Закону №875-ХІІ вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (ч. 6 ст. 19 Закону).
У ч. 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ визначено обов'язок підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» формою звітності про наявність вакантних місць на підприємстві є форма №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка подається підприємствами щомісячно до державної служби зайнятості.
Як встановлено судом, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2012 році становила 9 осіб.
Згідно ст. 19 Закону України №875-ХІІ норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача становить - 1 особа, проте відповідачем не працевлаштовано жодного інваліда.
Отже, відповідачем не виконано нормативу по створенню робочих місць для працевлаштуванню інвалідів.
Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Частинами 3 та 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (а.с. 5) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2012 році становила 9 осіб, фонд оплати праці штатних працівників відповідача складає - 110 800,00 грн.
Наданий позивачем розрахунок розміру штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць із розрахунку середньої заробітної плати за 2012 рік (а.с. 6) обґрунтовано складає 6 155,56 грн. та 172,20 грн. пені.
Загальна сума до сплати складає 6 327,76 грн.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (ч. 5 ст. 20 Закону).
Також при прийнятті рішення в даній справі суд враховує, що згідно наявної в матеріалах справи фотокопії листа Києво-Святошинського центру зайнятості Київської області від 18.06.20132 № 813 (а.с. 7) відповідач протягом 2012 року статистичну звітність за формою №3-ПН «Звіт про наявність вакансій» не подавав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 71, 72, 94, 122, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України в особі Київського обласного віддалення фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню у сумі 6 327 (шість тисяч триста двадцять сім) грн. 76 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лапій С.М.