Справа № 2202/1155/2012
Провадження № 22-ц/792/1722/13
05 листопада 2013 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі :головуючої - судді Карпусь С.А.
суддів : Грох Л.М., Юзюка О.М..
при секретарі Терлич А.В.
з участю : представника відділу ДВС Віньковецького РУЮ
Ткачука Д.Д., ОСОБА_1., ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Віньковецького районного суду від 17 червня 2013 року по справі за поданням відділу державної виконавчої служби Віньковецького районного управління юстиції у Хмельницькій області про визначення частки майна боржника, який володіє спільно майном з іншими особами.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників розгляду, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
В травні 2012 року відділ державної виконавчої служби Віньковецького районного управління юстиції у Хмельницькій області звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника, який володіє спільно майном з іншими особами. В обґрунтування вимог зазначав, що на примусовому виконанні у відділі ДВС Віньковецького РУЮ перебувають виконавчі провадження №2-34/11 від 05.04.2011 року та № 2-35/11 від 04.04.2011 року про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за договором позики на користь ОСОБА_1. у сумі 4882,90 грн. та на користь ОСОБА_2 у сумі 5000 грн., а також 171 грн. судових витрат. Боржник вказане рішення суду добровільно не виконала. В результаті проведених заходів щодо розшуку майна боржника встановлено, що у неї відсутнє майно, на яке відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» можна звернути стягнення. В лютому 2012 року до відділу ДВС Віньковецького РУЮ надійшла заява стягувача ОСОБА_1. з проханням звернути стягнення на спільне майно боржника та її чоловіка ОСОБА_4, яке набуте ними під час перебування у шлюбі, а саме домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельні ділянки. Тому державний виконавець просив визначити частку майна ОСОБА_5 у майні, яким вона володіє спільно з ОСОБА_4, визнавши за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частини домоволодіння
Головуючий у першій інстанції - Потапов О.О. Провадження № 22-ц/792/1722/13
Доповідач - Карпусь С.А. Категорія ухвала
та земельної ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_1
Під час розгляду справи до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_7.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останньою ухвалою Віньковецького районного суду від 17 червня 2013 року подання начальника відділу ДВС Віньковецького районного управління юстиції Хмельницької області задоволено. Постановлено виділити із спільного майна колишнього подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 частку майна ОСОБА_5, яка складає 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки розміром 0,25 га під ним.
Ухвалою цього ж суду від 13 вересня 2013 року виправлено описку у судовому рішенні від 17.06.2013 року, в якій зазначено, що замість слів „під ним" читати „для його обслуговування".
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вважає ухвалу суду незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу про стягнення з ОСОБА_5 боргу за рахунок її власної земельної ділянки площею 1,2 га, а житловий будинок та земельну ділянку площею 0,25 га залишити у його власності. Він посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема положень ст.ст. 212-216 ЦПК України, ч. 2,3 п.1 Постанови Пленуму ВСУ від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення», ЗУ «Про власність». Постановляючи ухвалу, суд не врахував та не дав належної оцінки тій обставині, що у приватній власності ОСОБА_5 знаходиться земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства (державний акт серії ЯЕ №030577 від 06.05.2008 року ), яку вона здає в оренду та отримує додатковий прибуток. Суд безпідставно включив до спільної сумісної власності та передав у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,25 га, яка рішенням сесії Дашковецької сільської ради від 22.12.1997 року передана йому в особисту приватну власність шляхом її приватизації і не може бути спільною сумісною власністю.
ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, про що свідчать поштові повідомлення. Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Рішення суду, що набрали законної сили або у яких допущено судом негайне виконання, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 14 ЦПК України).
Відповідно до статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно положень ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). При цьому, згідно зі ст. 357 Цивільного Кодексу України, ст. 63 Сімейного Кодексу України, чоловік та дружина мають рівні права на таке майно.
Відповідно до ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Частиною 1 статті 379 ЦПК України передбачено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.
Задовольняючи подання відділу ДВС Віньковецького районного управління юстиції, суд першої інстанції встановив та правильно виходив з того, що житловий будинок АДРЕСА_1 набутий ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час шлюбу, тому відповідно до положень ч. 3 ст. 368 ЦК України є їх спільною сумісною власністю, як і земельна ділянка, на якій він розташований, з цих підстав суд підставно виділив належну боржниці частку із вказаного спільного майна, а саме 1/ 2 частки у домоволодінні та ? частки у присадибній земельній ділянці.
Такі висновки суду відповідають закону та узгоджуються з матеріалами справи.
Як з'ясовано судом на виконанні у відділі ДВС Віньковецького РУЮ перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1. заборгованості в сумі 4882,90 грн. та на користь ОСОБА_2 5 тис. грн.. Рішення в добровільному порядку боржницею не виконується.
21.02 2012 року до відділу ДВС від стягувача ОСОБА_1. надійшла заява про звернення стягнення на спільне майно ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_4, що набуте ними за період перебування у шлюбі.
Згідно повідомлення МРКП «Інвентарбюро» №2-828 від 03.05.2012 року та відділу Держкомзему №03-05-28/501 від 18.04.2012 року за ОСОБА_4 зареєстровано домоволодіння АДРЕСА_1 та земельна ділянка, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 30.07.1999 року та державним актом на право власності на земельну ділянку від 06.02.2007 року серії ЯБ 580131.
Як видно зі свідоцтва про реєстрацію шлюбу, шлюб між ОСОБА_5 та її чоловіком був зареєстрований 01.09.1991 року, тобто до реєстрації нерухомого майна, а розірваний рішенням Віньковецького районного суду від 24 червня 2011 року.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Твердження апелянта про те, що земельна ділянка площею 0,25 га є його особистою приватною власністю, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтується на вимогах законодавства. Згідно рішення № 2 від 22 грудня 1997 року 8-ї сесії Дашковецької сільської ради Віньковецького району ХХП скликання ОСОБА_4 передано у приватну власність для обслуговування житлового будинку 0,25 га, про що свідчить архівний витяг з протоколу, виданий архівним відділом Віньковецької РДА Хмельницької області 28 липня 2012 року № 137. На підставі цього рішення 6 липня 2007 року він отримав державний акт на право власності на земельну ділянку.
Відповідно до положень ст. ст. 6, 22 ЗК України 1990 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15 "Про приватизацію земельних ділянок", одержана громадянином у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель земельна ділянка є його приватною власністю, оскільки йдеться про одержання громадянином частки із земельного фонду, а не про спільно нажите майно.
Разом із тим, виходячи зі змісту ст. 30 ЗК України 1990 року при переході права власності на будинок і споруди переходить право власності й на земельну ділянку без зміни її цільового призначення. У разі будівництва на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає і в учасників права спільної власності на ці будівлі та споруди. Тому вказана земельна ділянка не може належати ОСОБА_4 на праві приватної власності.
Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги, в тому числі посилання на те, що державному виконавцю слід було звернути стягнення на належну боржниці земельну ділянку, а лише після цього - на нерухоме майно ( спільно набутий житловий будинок та присадибну земельну ділянку), оскільки належна боржниці земельна ділянка площею 1,2 га, що розташована на території Дашковецької сільської ради, призначена для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 030577 виданим 06.05.2008 року, така земельна ділянка відчуженню не підлягає.
Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 312, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Ухвалу Віньковецького районного суду від 17 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча /підпис/ Судді /підписи/
Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь