Дата документу Справа №
Справа № 22-ц/778/5274/13 Головуючий у 1 інстанції: Калюжна В.В.
2013 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.
„12" листопада 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.
суддів: Стрелець Л.Г., Гончар М.С.
при секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний „Банк „Фінанси та Кредит" про визнання припиненим договору поруки № 9-4554-097П від 20.09.2007 року, -
У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" про визнання припиненим договору поруки.
У позові зазначала, що 20 вересня 2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ „Фінанси та Кредит", був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 9-4554-088К, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні ресурси в сумі 36800 доларів США, зі сплатою 14% річних.
Згідно п.3.5 договору про відкриття кредитної лінії, банк має право зупинити видачу кредитних ресурсів, відмовити позичальнику у продовженні строку дії договору і також вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов договору.
З метою забезпечення виконання зобов"язань за вказаним кредитним договором 20 вересня 2007 року між нею та відповідачем було укладено договір поруки № 9-4554-097П.
Відповідно до п.1.1 зазначеного договору сторони встановили, що поручитель зобов"язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов"язань за договором про відкриття кредитної лінії № 9-4554-088К від 20 вересня 2007 року, укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржникові надано кредит у розмірі 36800 доларів США, зі сплатою 14% річних, строком до 20 вересня 2022 року.
Згідно п.4.4 договору поруки, внесення змін і доповнень у кредитний договір, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя, не допускається без узгодження з поручителем.
Як стало їй відомо, 28 жовтня 2008 року між позичальником ОСОБА_3 та банком було укладено додаткову угоду № 2 до договору про відкриття кредитної лінії, якою частково було змінено умови оплати за кредитним договором, зокрема, в частині строків внесення оплати, однак про вказані зміни її, як поручителя, проінформовано не було і згоди на такі зміни вона не надавала.
Крім того, 16 березня 2009 року у зв"язку з невиконанням ОСОБА_3 своїх зобов"язань за кредитним договором, до позичальника та до неї, як поручителя, банком була пред"явлена письмова вимога про дострокове повернення кредиту та процентів протягом трьох банківських днів з моменту отримання даної вимоги.
Зазначена письмова вимога була отримана нею 21 березня 2009 року і виконана не була, однак лише 07 червня 2010 року, тобто після спливу встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку від визначеній у повідомленні дати для дострокового повернення кредиту, банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та до неї, як поручителя, про солідарне стягнення з них заборгованості за кредитним договором.
Посилаючись на вказані обставини, просила на підставі ч.ч.1,4 ст. 559 ЦК України визнати договір поруки від 20.09.2007 року припиненим.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2013 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 вересня 2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ „Фінанси та Кредит", був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 9-4554-088К, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні ресурси в сумі 36800 доларів США, зі сплатою 14% річних, з кінцевим терміном повернення 20.09.2022 року(а.с.89-91).
Того ж дня між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 9-4554-097П (а.с.6-7,87), за умовами якого позивач зобов"язалась відповідати за кредитними зобов"язаннями ОСОБА_3(п.1.1).
У зв"язку з тим, що ОСОБА_3 не виконувала зобов"язання щодо щомісячного погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та неустойки за прострочення виконання зобов"язань, 16 березня 2009 року банк направив ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення у повному обсязі отриманих боржником кредитних коштів та інших виплат, в якому пропонував протягом трьох банківських днів з моменту отримання листа-претензії сплатити банку заборгованість, яка станом на 16.03.2009 року складала 35555,41 доларів США(а.с.92,93).
Зазначений лист-претензія був вручений ОСОБА_2 21.03.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням(а.с. 93 зв.).
В обґрунтування вимог про визнання поруки за договором від 20.09.2007 року припиненою, позивач посилалася, зокрема, на те, що після спливу трьох банківських днів з дня отримання нею зазначеного листа-претензії почався перебіг строку повернення основного зобов"язання, однак з позовом до Ленінського районного суду м. Запоріжжя про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителя банк звернувся лише 07.06.2010 року(а.с.60-63), тобто більш ніж через 6 місяців з моменту отримання нею письмової вимоги про дострокове повернення кредитних коштів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд, зокрема, послався на те, що наведені позивачкою обставини не доводять припинення дії поруки за договором від 20.09.2007 року з підстав, передбачених ч.4 ст. 559 ЦК України, оскільки строк дії основного зобов"язання встановлений кредитним договором та визначений до 20.09.2022 року.
Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, узгоджуються з вимогами матеріального права та роз"ясненнями п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин".
За змістом ч.1 ст. 559 ЦК України припинення поруки зумовлюють такі зміни умов основного зобов"язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов"язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.
Судом встановлено, що умови додаткової угоди № 2 від 28.10.2008 року до договору про відкриття кредитної лінії, укладеної між банком та ОСОБА_3(а.с. 83-84), на обсяг відповідальності ОСОБА_2, як поручителя, ніяким чином не впливали.
Згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов"язання не пред"явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов"язання не встановлений або встановлений моментом пред"явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред"явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.
Згідно п.п.5.1, 5.2 договору поруки від 20.09.2007 року, порука припиняється із припиненням зобов"язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов"язання за кредитним договором не заявить вимоги до поручителя. Порука припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.
Як встановлено п.3.2 кредитного договору та визначено у п.1.1 договору поруки, повністю повернути кредитні ресурси позичальник зобов"язався до 20 вересня 2022 року.
Згідно роз"яснень п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин", відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов"язання не пред"явить вимоги до поручителя.
Пред"явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред"явлення до нього позову. При цьому в разі пред"явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов"язання.
Отже доводи ОСОБА_2 про сплив шестимісячного строку на момент пред"явлення до неї позову про повернення боргу у зв"язку з отриманням нею письмової вимоги банку ще 21.03.2009 року суд обгрунтовано визнав помилковими, враховуючи, що умови п.3.1 договору поруки передбачають обов"язок поручителя сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, не пізніше 2-х банківських днів з моменту письмового або телетрансмісійного повідомлення його кредитором про невиконання боржником прийнятих на себе зобов"язань. Однак при цьому як зазначені умови, так і зміст направленої банком претензії не містять конкретних даних про те, яким чином вимога змінює встановлену кредитним договором дату виконання зобов"язання і що після спливу 3-х, а не 2-х, як зазначено у договорі поруки, банківських днів у банка виникло право визнати термін повернення кредиту таким, що настав.
Ті докази та обставини, на які ОСОБА_2 посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Фактично доводи зводяться до іншої оцінки обставин справи та доказів, які відрізняються від зробленої судом першої інстанції, передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для скасування судового рішення вони не містять.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2013 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: