Дата документу Справа №
Справа № 22-ц/778/5485/13 Головуючий у 1 інстанції: Артемова Л.Г.
2013 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.
„12" листопада 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.
суддів: Стрелець Л.Г., Гончар М.С.
при секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал, ГМБХ» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -
У червні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Корал, ГМБХ» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
У позові зазначав, що у березні 2013 року на сайті з працевлаштування побачив об"яву від 19.03.2013 року про вакансію на посаду системного адміністратора, в якій була зазначена електронна адреса роботодавця, яким виявилось ТОВ „Корал, ГМБХ", контактний телефон, заробітна плата у розмірі 400 доларів США.
Після вдалого проходження співбесіді з посадовими особами ТОВ„Корал, ГМБХ", з 27.03.2013 року по 30.03.2013 року (субота включно) працював у відповідача на посаді системного адміністратора, виконував завдання начальника відділу ОСОБА_3, але, не зважаючи на подану ним заяву про прийняття на роботу, наказ чи розпорядження про його зарахування видані не були.
27.03.2013 року йому була видана тимчасова перепустка №45 для проходження на територію підприємства терміном дії по 30.04.2013 року, однак 01.04.2013 року через неприязні стосунки з боку начальника відділу ОСОБА_3 йому було відмовлено у працевлаштуванні, були спричинені тілесні ушкодження, примусово виштовхано з території підприємства та вилучена перепустка, повернута трудова книжка без запису про роботу.
В той же день він звернувся до Заводського РВ ЗМУ України в Запорізькій області із заявою щодо нанесення йому тілесних ушкоджень. На підставі його заяви було розпочато досудове розслідування, у ході якого надавались пояснення ОСОБА_3 та був допитаний в якості свідка ОСОБА_4, які підтвердили факт його трудових відносин.
Посилаючись на те, що хоча трудові відносини між ним та відповідачем не були оформлені належним чином, фактично він відпрацював на ТОВ „Корал,ГМБХ" на посаді системного адміністратора період з 27.03.2013 року по 30.03.2013 року, однак заробітна плата за відпрацьований час йому сплачена не була, розрахунок при звільненні проведений не був, збільшивши у вересні 2013 року позовні вимоги, остаточно просив стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати за відпрацьований час у розмірі 726 грн. 65 коп. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з моменту припинення трудових відносин (01.04.2013 року) по день розгляду справи у суді у розмірі 18 311 грн. 28 коп., а всього 19 037 грн. 93 коп.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2013 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд виходив з недоведеності перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ „Корал, ГМБХ", допуску його до роботи та погодження сторонами умов щодо оплати праці.
Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову є обґрунтованим, оскільки відповідно до ст. 212 ЦПК України обставини справи та надані сторонами докази досліджені судом повно і всебічно, правову природу спірних правовідносин встановлено правильно, норми матеріального права застосовані вірно.
Так, відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов"язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи , організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов"язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
При укладанні трудового договору громадянин зобов"язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров"я та інші документи.
Укладання трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
За визначенням ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов"язаний: роз"яснити працівникові його права і обов"язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місті, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров"я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Таким чином, допускати працівника до роботи до того, як будуть виконані вимоги ст. 29 КЗпП України, у будь-якому випадку заборонено.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обґрунтовуючи позовні вимоги до ТОВ „Корал, ГМБХ" про стягнення заробітної плати за 3 дні та середнього заробітку за затримку розрахунку, не заявляючи при цьому вимог щодо внесення записів про прийом та звільнення до трудової книжки, ОСОБА_2 посилався на факт видачі йому ПАТ „ЗЗБК № 1", на території якого орендує приміщення ТОВ „Корал, ГМБХ", тимчасової перепустки терміном дії до 30.04.2013 року, письмові пояснення працівника ТОВ „Корал, ГМБХ" ОСОБА_3, які надавалися ним у ході опиту його слідчим СВ Заводського РВ при проведенні останнім досудової перевірки заяви ОСОБА_2, пояснення допитаного у ході зазначеної перевірки в якості свідка працівника ТОВ „Сухі суміші" ОСОБА_4 та відповідь начальника Теріторіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області від 27.05.2013 року на звернення позивача з питання порушення адміністрацією відповідача законодавства про працю, згідно якої за результатами перевірки складено та направлено до суду адміністративний протокол про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за порушення вимог закону щодо обліку робочого часу працівника підприємства ОСОБА_5 та про направлення матеріалів перевірки до Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області.
Проведена Територіальною державною інспекцією з питань праці у Запорізькій області за скаргою ОСОБА_2 перевірка додержання ТОВ „Корал, ГМБХ" законодавства про працю існування трудових відносин між позивачем та товариством не встановила(а.с.46-54). Провадження ж по адміністративній справі, порушеній на підставі адміністративного протоколу, складеного вказаною інспекцією щодо директора ТОВ „Корал, ГМБХ" за порушення законодавства відносно працівника ОСОБА_5 і який до предмету даного спору не відносився, постановою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2013 року було закрито у зв"язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення(а.с.59).
Не було встановлено порушень чинного законодавства та факту наявності трудових відносин між позивачем та ТОВ „Корал, ГМБХ" і в ході позапланової перевірки, проведеної Державною податковою інспекцією в Орджоніеідзевському районі м. Запоріжжя, що підтверджується довідкою № 99 від 29.07.2013 року(а.с.59-62).
Як встановлено судом, і ці обставини погоджуються також з висновками перевірки заяви ОСОБА_2 до Орджонікідзевського РВ УМВС України в Запорізькій області(а.с.75-76), позивач, дізнавшись про наявність вакантної посади, яка відповідає його фаху та освіті, на ТОВ „Корал, ГМБХ", погодився на проведення співбесіди, у зв"язку з чим за зверненням відповідача йому була виписана тимчасова перепустка з 27.03.2013 року і в якій замість кінцевого терміну дії 01.04.2013 року помилково було зазначено дату 30.04.2013 року, що підтверджується листом ПАТ „ЗЗБК № 1"(а.с.14, 45).
Результати тестування, яке є системою завдань, призначених для встановлення кваліфікаційного рівня особи до вимог посади і яке відбулося 01.04.2013 року, оскільки у попередні дні ОСОБА_2 в обумовлені часи на співбесіду не з"являвся, виявили невідповідність заявлених ним знань та навичок для роботи системним адміністраторам його реальній кваліфікації, після чого у нього вилучили тимчасову перепустку.
За вказаних обставин, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів того, що у період з 27.03.2013 року по 30.03.2013 року ОСОБА_2 фактично був допущений до роботи на посаду системного адміністратора ТОВ „Корал,ГМБХ" у розумінні ст. 24 КЗпП України та виконував її, зважаючи, що зазначена робота тягне за собою допуск до відповідної інформації, а відомості про неї позивачу не повідомлялися, правових підстав для задоволення позову суд не мав.
У зв"язку з цим недоведеним є твердження позивача про те, що період з 27.03.2013 року по 30.03.2013 року являвся строком його випробування, оскільки за змістом ст. 26 КЗпП України випробування являється умовою саме трудового договору, яка встановлюється за погодженням сторін з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Будь-які інші форми співпраці за відсутності трудових відносин не надають сторонам прав і не покладають на них обов"язків, передбачених законодавством при проходженні працівником строку випробування.
Посилання в апеляційній скарзі на письмові пояснення ОСОБА_3 , які надавалися ним у ході опитування його слідчим Заводського РО УМВС України в Запорізькій області, та пояснення допитаного в якості свідка в порядку КПК України ОСОБА_4(а.с.12,13), правильність судового висновку не спростовують, враховуючи, що заява про виклик зазначених осіб в якості свідків по цивільній справі ОСОБА_2 не подавалась, а в якості письмових доказів вказаним поясненням суд надав оцінку за правилами ст. 212 ЦПК України і мотиви відмови у їх прийнятті навів у рішенні.
Інші докази та обставини, на які ОСОБА_2 посилається в апеляційній скарзі, також були предметом дослідження суду першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Фактично доводи зводяться до іншої оцінки обставин справи та доказів, які відрізняються від зробленої судом першої інстанції, і підстав для скасування судового рішення не містять.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2013 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: