Справа № 185/6082/13-ц Головуючий у 1 інстанції - Круговий О.О.
Справа № 22-ц/774/10768/13 Доповідач - Черненкова Л.А.
Категорія - 26
14 листопада 2013 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев'янка О.Г.
при секретарі - Солод О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення моральної шкоди, -
06 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він працював на шахті «Тернівська» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». За час роботи він отримав професійне захворювання, з визначенням ступеню втрати професійної працездатності 60 %, що підтверджується довідкою МСЕК від 29 листопада 2001 року. У зв'язку зі стійкою втратою професійної працездатності вважає, що йому спричинена моральна шкода. Просив стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2013 року ухвалено: позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково; стягнути з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 6 000 грн.; в іншій частині позову відмовити; стягнути з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 114,70 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить рішення суду скасувати, і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на недоведених та неповно з'ясованих обставинах, які суд безпідставно визнав встановленими, та не відповідає фактичним обставинам справи і добутим у справі доказам по встановленню заподіяної моральної шкоди позивачу і винесеним з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з відповідачем. За час роботи позивач отримав професійне захворювання - хронічна дискогенна пояснично-хребтова полірадикулопатія з помірним порушенням статико-динамічної функції і больовим синдромом. Згідно довідки МСЕК від 07.12.1994 року позивачу було встановлено 60 % загальної втрати професійної працездатності. Згідно довідки МСЕК від 29 листопада 2001 року йому встановлено 60% втрати професійної працездатності та його визнано інвалідом третьої групи безстроково.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків у відповідача, позивачу спричинена моральна шкода, яку суд визначив з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості у розмірі 6 000 гривень.
Судова колегія не може погодитись з висновком суду.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте зазначеним вимогам ухвалене судом рішення не відповідає.
Суд узагалі належним чином не з'ясував характер та суть заявлених вимог, норми права, якими вони регулюються; не зазначив, чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги; не дав належної правової оцінки зібраним доказам, мотиви суду є суперечливими.
Не ґрунтуються на вимогах закону висновки суду щодо задоволення позовних вимог.
Ухвалюючи дане рішення, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.
Посилаючись на довідку МСЕК від 07.12.1994 року (а.с.33) згідно якої позивачу було встановлено 60 % втрати професійної працездатності, суд не звернув увагу на те, що позивач не обґрунтовував свої позовні вимоги вказаними обставинами.
Крім того, суд не надав оцінку витребуваному судом доказу - висновку МСЕК від 07.12.1994 року, який діяв до 07.12.1996 року, з можливістю в подальшому працювати, та не встановив чи то є первинний висновок і чи є втрата професійної працездатності у позивача стійкою, як того вимагає закон.
При цьому суд першої інстанції не застосував закон, який діяв на 07.12.1994 року.
Правилами відшкодування шкоди, завданої працівникові при виконанні ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ № 472 від 23.06.1993 року регулюються вказані правовідносини.
Оскільки право позивача на відшкодування шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків у відповідача виникає з часу встановлення за висновком МСЕК стійкої втрати працездатності, то посилання суду на висновки МСЕК від 07.12.1994 року та від 29.11.2001 року, якими встановлено позивачу втрату професійної працездатності, - без визначення часу стійкої втрати працездатності та без застосування норм закону, які діяли на час надання висновків МСЕК та які мають різні правові наслідки, є неправильним.
Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню, не перевірив обставини справи та заперечення відповідача.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.
Спірні правовідносини виникли щодо відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок професійного захворювання, отриманого під час виконання позивачем трудових обов'язків у відповідача у зв'язку із втратою професійної працездатності на підставі повторного висновку МСЕК від 29 листопада 2001 року.
Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що позивач з 16 вересня 1968 року по 04 лютого 1995 року знаходився в трудових відносинах з відповідачем по справі (а.с.5-7) та під час виконання трудових обов'язків отримав професійне захворювання. При повторному огляді у МСЕК 29 листопада 2001 року позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності та його визнано інвалідом третьої групи безстроково (а.с.9-10).
Саме вказаними обставинами позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про відшкодування йому моральної шкоди зі сторони роботодавця - відповідача у справі.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну (немайнову) шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
У зв'язку з тим, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України обов'язок відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, отриманого під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно в результаті ушкодження здоров'я, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача.
Моментом виникнення правовідносин по відшкодуванню шкоди, визначається днем встановлення ОСОБА_1 за висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.
З огляду на позовну заяву та в межах позовних вимог, згідно яких на підставі висновку МСЕК від 29 листопада 2001 року позивачу встановлено 60 % втрати професійної працездатності безстроково, судова колегія вважає, що саме з 29.11.2001 року позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, оскільки позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково, що відноситься до категорії стійкої втрати професійної працездатності, тобто з часу встановлення стійкої втрати професійної працездатності у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди, а саме: з 29.11.2001 року, тобто з часу за яким законодавець поклав обов'язок відшкодування моральної шкоди за вищезазначеними обставинами на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не є належним відповідачем у цій справі та не відповідає за спричинену моральну шкоду позивачеві за спірними правовідносинами на підставі висновку МСЕК від 29 листопада 2001 року, а тому позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення то відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, за цією категорією справи позивач звільнений від сплати судового збору, то судові витрати відносяться за рахунок держави.
Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2013 року - скасувати з ухваленням нового рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення моральної шкоди.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді