"10" жовтня 2013 р. справа № 199/5538/13а (2а/199/194/13)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Туркіної Л.П.
суддів: Проценко О.А. Шлай А.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська
на постанову: Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2013 р.
у справі № 199/5538/13-а (2-а/199/194/13)
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі
про: визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови провести йому перерахунок раніше призначеного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 лютого 2013 року, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді відповідно до довідки апеляційного суду Дніпропетровській області від 31.01.2013 року №7-24-с, а саме з розміру заробітної плати 22710,6 грн..
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі нижчому ніж передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», починаючи з 01 лютого 2013 року без урахування 8 мінімальних заробітних плат та доплати за вислугу років.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська розрахувати з 01 лютого 2013 року щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, яка з 01 січня 2012 року становить 8 мінімальних заробітних плат, розмір якої підтверджується довідкою апеляційного суду Дніпропетровській області від 31.01.2013 року №7-24-С. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська здійснювати перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01 січня, 01 квітня, 01 липня та 01 жовтня кожного року з урахуванням підвищення у законодавчому порядку розміру мінімальної заробітної плати до внесення відповідних змін до законодавства України.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2013 р. Ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Відповідач вважає, що вимоги позивача та рішення суду не відповідають нормам матеріального права, оскільки відповідно до ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено можливість здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання лише суддів Конституційного Суду України. Іншого чинним законодавством України не передбачено, тому позивач не має права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді.
Заперечень на апеляційну скаргу позивач не надав.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював на посаді судді апеляційного суду Дніпропетровської області до 17.03.1989 року, вийшов у відставку та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська.
15 лютого 2013 року управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська відмовило позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з тих підстав, що такий перерахунок Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено.
Зазначені факти не спростовуються жодною зі сторін. Отже, спірним є питання про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці у зв'язку з підвищенням заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.
Здійснивши аналіз діючого законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно з п. п, 1, 2 ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах, повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, а саме: заробітної плати, пенсії, щомісячного довічного грошового утримання тощо, надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Умови призначення і порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на момент призначення його позивачу встановлювались законом України «Про статус суддів» та Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року N 2863-ХІІ.
Пункт 4 ст. 43 закону України «Про статус суддів», зокрема, передбачав:
«Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання...».
Абзацом 3 пункту 1 вищезазначеної Постанови Верховної Ради України (в редакції до 01 січня 2008 року) було встановлено, що в разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється, виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до п.63 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» абзац 3 п.1 зазначеної Постанови Верховної Ради України був виключений.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, положення п. 63 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключений абзац 3 п.1 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів». У рішенні Конституційного Суду України, зокрема, зазначено, що виключення Законом абзацу 3 п.1 зазначеної Постанови Верховної Ради України та скасування на 2008 рік існуючого порядку призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям звужує зміст і обсяг права судді, яке він мав, та обмежує його конституційні гарантії незалежності. Тому в цій частині положення п. 63 розділу II Закону не узгоджується зі ст. 22, ч.І ст.126 Конституції України.
Згідно з положеннями статті 58 Конституції України, яка, зокрема, передбачає, що «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом 'якшують або скасовують відповідальність особи, слід дійти висновку, що норми ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України 25.01.2008р. № 3-1, на які посилається відповідач, не можуть регулювати порядок перебування у відставці та обмежувати права особи, яка отримала право на відставку та названі права у 2006 році.
Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Таким чином, виходячи з норм ст.58 Конституції України та висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 , слід дійти висновку, що матеріальні та соціальні гарантії судді у відставці, які були встановлені на день виходу позивача у відставку (тобто станом на 02.11.2006 р.) не можуть бути обмежені або скасовані ані новими законами, ані внесенням змін до чинних законів.
Оскільки на день виходу позивача у відставку умови і порядок призначення, виплати та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці були визначені статтею 43 Закону України «Про статус суддів» та Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів», вимоги позивача стосовно перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із 90% нового розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, є законними та обґрунтованими.
Крім того, слід зазначити наступне.
Пунктом 1 статті 2 розділу І Закону від 8 липня 2011 року № 3668-УІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668), зокрема, передбачено, що максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, згідно до абзацу першого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Виходячи з аналізу вищевикладених норм Закону № 3668 та правових позицій Конституційного Суду України,є підстави стверджувати, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не може бути поширене на позивача як пенсіонера (суддю у відставці), оскільки:
1) виплата щомісячного довічного грошового утримання призначалася позивачу відповідно до Закону «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року, а не відповідно до Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року, на який йде посилання у пункті 1 статті 2 розділу І Закону № 3668.
2) щомісячне довічне грошове утримання призначено позивачу до набрання чинності Законом № 3668.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо протиправності рішення суду першої інстанції спростовуються зазначеним вище.
Слід також зазначити, що на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції Конституційним Судом України прийнято рішення від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, яким визнано неконституційною, серед іншого, частину третю ст.138 закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 у редакції Закону № 3668, на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень. Отже рішення суду першої інстанції , яким визнано необхідність здійснення розрахунку довічного грошового утримання позивача відповідно до ч.3ст.138 закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону № 2453 до змін, внесених Законом № 3668, та яка є тотожною нормам ст.43 Закону № 2863, узгоджуються з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішеннях від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 та від 03.06.2013 року № 3-рп/2013.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції є вірним по суті, що згідно норм ст.200КАС виключає підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
В той же час, судом не розглянуто вимоги позивача щодо виплати грошового утримання. У зв'язку з зазначеним, керуючись п.2ч.1 ст.201КАС, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції змінити, доповнивши абзац третій резолютивної частини постанови висновками щодо необхідності здійснення на користь позивача відповідних виплат.
На підставі викладеного апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення. Постанову суду першої інстанції змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови у наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська розрахувати з 01 лютого 2013 року щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, яка з 01 січня 2012 року становить 8 мінімальних заробітних плат, розмір якої підтверджується довідкою апеляційного суду Дніпропетровській області від 31.01.2013 року №7-24-С, та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з названого перерахунку, починаючи з 01.02.2013р. з урахуванням суми здійснених виплат». В решті залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 201, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2013 р. змінити.
Викласти абзац третій резолютивної частини постанови у наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська розрахувати з 01 лютого 2013 року щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, яка з 01 січня 2012 року становить 8 мінімальних заробітних плат, розмір якої підтверджується довідкою апеляційного суду Дніпропетровській області від 31.01.2013 року №7-24-С, та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з названого перерахунку, починаючи з 01.02.2013р. з урахуванням суми здійснених виплат».
В решті залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: А.В. Шлай