Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
12 листопада 2013 р. № 820/9014/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чудних С.О.,
за участю секретаря судового засідання Хмелівської Н.М.,
представників сторін:
представників позивача - Горбунової О.Ю., Шевцової К.В.,
представника відповідача - Каляки Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Утківської селищної ради Харківського району Харківської області, за участю Прокуратури міста Харкова про визнання незаконним та скасування рішення,-
Позивач, Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати незаконним повністю та скасувати рішення 25 сесії 5 скликання Утківської селищної ради від 22.04.2009 року, яким надано згоду на прийняття до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, та міст району гідротехнічні споруди на водних об'єктах, розташованих на території селищної ради, а саме розташованих на східній околиці с.Лелюки (площа водного дзеркала 0,5 га), а також на відстані 1,1 км на північ від с. Верхня Озеряна (площа водного дзеркала 1,4 га) та в с. Нижня Озеряна (площа водного дзеркала 3,9 га).
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Харківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері за дорученням прокуратури області в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів проведено перевірку за зверненням народного депутата України Гіршфельда А.М. щодо законності перебування водних об'єктів та гідротехнічних споруд та розпорядження ними КП "Водтехконтроль Харківського району", в ході якої встановлено, що рішенням 25 сесії 5 скликання Утківської селищної ради від 22.04.2009 року було надано згоду на прийняття до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, та міст району гідротехнічні споруди на водних об'єктах, розташованих на території селищної ради, а саме розташованих на східній околиці с.Лелюки (площа водного дзеркала 0,5 га), а також на відстані 1,1 км на північ від с. Верхня Озеряна (площа водного дзеркала 1,4 га) та в с. Нижня Озеряна (площа водного дзеркала 3,9 га). Вказане рішення є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на те, що вказані об'єкти належать до державної власності, що унеможливлює їх передачу до комунальної власності. Окрім цього, прокурор зазначив, що гідротехнічні споруди водних об'єктів є цілісним майновим комплексом разом з водними об'єктами, що унеможливлює їх відокремлення та використання окремо від водних об'єктів без зміни їх функціонального призначення, у зв'язку з чим їх передача до комунальної власності також суперечить законодавству. У зв'язку із чим позивач просив позов задовольнити.
В судовому засіданні 12.11.2013 року представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що рішення 25 сесії 5 скликання Утківської селищної ради від 22.04.2009 року є актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом виконання ще в 2011 році. Відповідач зауважив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Таким чином, відповідачу (селищній раді) не надано права скасування власних, раніше прийнятих рішень. У зв'язку із чим просив у задоволенні позову просив відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Харківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері за дорученням прокуратури області в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів було проведено перевірку за зверненням народного депутата України Гіршфельда А.М. щодо законності перебування водних об'єктів та гідротехнічних споруд та розпорядження ними КП "Водтехконтроль Харківського району".
В ході перевірки Харківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері встановлено, що 22.04.2009 року Утківською селищною радою було прийнято рішення 25 сесії 5 скликання, яким надано згоду на прийняття до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, та міст району гідротехнічні споруди на водних об'єктах, розташованих на території селищної ради, а саме розташованих на східній околиці с.Лелюки (площа водного дзеркала 0,5 га), а також на відстані 1,1 км на північ від с. Верхня Озеряна (площа водного дзеркала 1,4 га) та в с. Нижня Озеряна (площа водного дзеркала 3,9 га) (а.с. 16).
З матеріалів справи вбачається, що керуючись вимогами статті 23 Закону України «Про прокуратуру», на усунення виявлених порушень, прокуратурою було внесено подання Утківському селищному голові Харківського району Харківської області про скасування рішення 25 сесії 5 скликання Утківської селищної ради від 22.04.2009 року (а.с. 8-10).
Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про прокуратуру" систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах. У разі необхідності Генеральний прокурор України може створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур.
Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що законні вимоги прокурора є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
У відповідності до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право:1) вносити подання; 2) у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування; 3) звертатися до суду в передбачених законом випадках.
Згідно ст. 23 Закону № 1789-ХІІ подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо: 1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; 2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; 3) відшкодування шкоди; 4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; 5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.
Подання може бути внесено Прем'єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об'єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям.
Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів.
Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день його розгляду прокурору, який вправі особисто взяти участь у засіданні цього органу.
У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо: 1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; 2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; 3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
З огляду на викладене, суд вважає правомірним звернення прокурора до Харківського окружного адміністративного суду з метою захисту інтересів держави на підставі ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та в порядку, передбаченому ст.60 КАС України.
Рішенням 24 сесії 6 скликання Утківської селищної ради від 10.09.2013 року подання прокурора було розглянуто, проте оскаржуване рішення 25 сесії 5 скликання Утківської селищної ради від 22.04.2009 року залишено без змін (а.с. 11).
Таким чином, оскільки органи прокуратури дізналися про неправомірність прийнятого рішення 25 сесії 5 скликання Утківської селищної ради від 22.04.2009 року лише після винесення 10.09.2013 року рішення про результати розгляду подання, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку звернення з адміністративним позовом до суду.
Відповідно до преамбули Водного кодексу України від 6 червня 1995 року N 213/95-ВР (далі - Кодекс) водний кодекс, в комплексі з заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу, сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.
Статтею 3 Водного кодексу України визначено, що усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.
Згідно зі ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Відповідно до Переліку річок та водойм України, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, затвердженого наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 року № 41 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 06.01.1998 році за №2/2442, на території Харківської області відсутні водні об'єкти місцевого значення, тобто всі водні об'єкти на території Харківської області є об'єктами загальнодержавного значення.
Відповідно до листа Управління Держземагенства у Харківському районі Харківської області від 08.10.2013 року № 2933 в момент роздержавлення сільськогосподарських підприємств (радгоспів) Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації передавались в колективну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення - сільськогосподарських угідь. Земельні ділянки, які знаходилися під водою та гідротехнічними спорудами, які згідно проектів землеустрою знаходилися у користуванні державних сільськогосподарських підприємств не передавались ні новоутвореним підприємствам (КСП), ні будь-кому. Після сформування колективної власності із земель згаданих сільськогосподарських підприємств, земельні ділянки водного фонду (ставки, гідротехнічні споруди) були зараховані до земель державної власності.
Також, згідно листа Фонду державного майна України по Харківській області №18-5216 від 03.10.2013 року, повідомлялось, що згідно з листами Фонду державного майна України від 09.06.2011 року №10-24-7972 та від 22.06.2011 року №10-16-8649 водні об'єкти та гідроспоруди підлягають з урахуванням їх функціонального призначення передачі регіональним відділенням ФДМУ до сфери управління органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері (Міністерство екології та природних ресурсів України, Держводгосп України) та на баланс його територіального підрозділу (Харківський Облводгосп) у відповідності до Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року № 1482.
Згідно з п.п.2, 3 зазначеного вище Положення передача об'єктів державного майна, що не ввійшло до статутних капіталів господарських товариств в процесі приватизації, здійснюється за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном, який приймає майно, за погодженням з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством фінансів України і Фондом державного майна України.
Суд зазначає, що передача водних об'єктів в комунальну власність відповідних територіальних громад не передбачена Законом України «Про передачу об'єктів державної та комунальної власності» (далі - Закон). Гідроспоруди згідно зі ст.2 вказаного Закону можуть виступати об'єктами передачі, але відповідно до п.1 ст.4 Закону їх передача здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.
Порядок користування водними об'єктами визначено ст. 51 Водного кодексу України, відповідно до ч. 3 якої встановлено, що орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Рада міністрів Автономної Республіки Крим і обласні ради, а частиною 5 - орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
Відповідно до ч. 6 зазначеної вище статті розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Стаття 6 Конституції встановлює, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади; прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Статтею 60 вказаного Закону встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідачем, відповідно до положень ст.71 КАС України, не було надано суду доказів щодо прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про передачу об'єктів державної власності, а саме гідротехнічних споруд, та доказів визнання вказаних споруд безхазяйними.
Отже, вказані у оскаржуваному рішенні гідротехнічні споруди відносяться до водних об'єктів загальнодержавного значення, безхазяйними вказані споруди у законодавчо встановленому порядку не визнавались, підстав для прийняття рішення про прийняття їх до спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст району у Утківської селищної ради не було.
Також, суд погоджується з твердженням прокурора відносно того, що гідротехнічні споруди водних об'єктів є цілісним майновим комплексом разом з водними об'єктами, що унеможливлює їх відокремлення та використання окремо від водних об'єктів без зміни їх функціонального призначення, у зв'язку з чим їх передача до комунальної власності також суперечить законодавству.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення 25 сесії 5 скликання Утківської селищної ради від 22.04.2009 року "Про згоду щодо передачі до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст району гідротехнічних споруд на водних об'єктах району" було прийнято протиправно, за межами законодавчо передбаченої процедури, що потягло за собою незаконну зміну форми власності гідротехнічних споруд на водних об'єктах з державної на комунальну.
Згідно з ч. 2. ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумною строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Посилання відповідача на рішення Конституційного суду України, відповідно до якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав суд не бере до уваги, так як в даному випадку розглядається саме правомірність прийнятого рішення в судовому порядку
Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних дій.
Відповідачем не доведена правомірність рішення 25 сесії 5 скликання Утківської селищної ради від 22.04.2009 року, а тому воно підлягає визнанню незаконним та скасуванню, як таке, що прийняте з перевищенням повноважень, а позовні вимоги Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері - задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Адміністративний позов Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Утківської селищної ради Харківського району Харківської області, за участю Прокуратури міста Харкова про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення 25 сесії 5 скликання Утківської селищної ради від 22.04.2009 року, яким надано згоду на прийняття до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, та міст району гідротехнічні споруди на водних об'єктах, розташованих на території селищної ради, а саме розташованих на східній околиці с.Лелюки (площа водного дзеркала 0,5 га), а також на відстані 1,1 км на північ від с. Верхня Озеряна (площа водного дзеркала 1,4 га) та в с. Нижня Озеряна (площа водного дзеркала 3,9 га).
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 14.11.2013р.
Суддя С.О. Чудних