Справа № 523/11080/13-ц
"14" листопада 2013 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючого судді Шепітко І.Г.
при секретарі Вовкович І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі в залі судових засідань №22 цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Суворовський РВ у м.Одесі Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту проживання на території України, -
Заявник звернувся до суду і просить встановити як такий, що має юридичне значення, факт проживання його на території України у період з 16.01.1991 року по теперішній час. При цьому заявник посилався на те, що він проживав у м.Одесі, однак не був прописаний. Також заявник зазначив, що на даний час постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлення такого факту йому необхідне для звернення із заявою про отримання паспорта громадянина України, іншої можливості підтвердити факт проживання він не має, тому вимушений звернутися до суду для встановлення такого факту.
У судовому засіданні заявник підтримав заявлені вимоги, повідомивши, що у період з 16.01.1991 року по 1996 рік працював та проживав у Російській Федерації.
Представник заінтересованої особи вважала вимоги безпідставними.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що заявник постійно проживав та був прописаний у м.Одесі з 24.03.1975 року по 16.01.1991 рік по вул..Агрономічна, 99-а.
У період з 16.01.1991 року по 1996 рік заявник працював та проживав у Російській Федерації, про що особисто повідомив суд у судовому засіданні.
Згідно ч.1 ст61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Отже, в частині вимог про встановлення факту проживання з 16.01.1991 року по 1996 рік вимоги задоволенню не підлягають.
В іншій частині заявлені вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки заявником не надано жодного доказу на їх підтвердження. Крім того, встановлення факту проживання на території України з
1996 року по теперішній час юридичного значення для можливості отримання паспорта громадянина України згідно Закону України «Про громадянство України», не має.
У відповідності до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ч.2 ст.10 та ч.1, 2 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Виходячи зі встановленого, суд приходить до висновку, що вимоги заявника задоволенню не підлягають.
Судові витрати сплачені заявником при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57 - 64, 79, 88, 209, 212 - 215, 256, 259 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.
Суддя: