Справа № 203/6844/13-а
2-а/0203/267/2013
11 листопада 2013 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
Головуючого-судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Богдановській Т.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська, в обґрунтування якого зазначив, що до червня 2004 року проживав в Кіровському районі м.Дніпропетровська та отримував пенсію за вислугу років. Надалі виїхав на постійне місце проживання до Німеччини, в зв'язку з чим виплату пенсії йому було припинено. 23.09.2013 року звернувся до ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська із заявою про поновлення виплати пенсії та переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Листом відповідача від 03.10.2013 року йому було відмовлено в поновлення пенсії. В зв'язку з цим, позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування пенсії за вислугу років протягом 10 днів з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року та щодо не переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком протягом 10 днів з моменту подачі заяви від 23.09.2013 року, а також зобов'язати відповідача нарахувати та виплачувати пенсію за вислугу років з дати прийняття рішення Конституційним Судом України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року та перевести з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з дати подачі заяви від 23.09.2013 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позову та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити останній в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що до червня 2004 року позивач проживав в м.Дніпропетровську, перебував на обліку в ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська та отримував пенсію за вислугу років.
Після червня 2004 року ОСОБА_3 виїхав на постійне проживання до Німеччини та виплату пенсії йому було припинено.
23.09.2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії за вислугу років на підставі рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року та переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська від 03.10.2013 року ОСОБА_3 було відмовлено у поновлені виплати пенсії з посиланням на те, що рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009 року, а також на відсутність міждержавного договору щодо пенсійного забезпечення між Україною та Німеччиною.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.
Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
Порядок переведення пенсій, призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, в інші країни визначається Кабінетом Міністрів України.
З 01.04.2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.2 ч.1 ст.49 якого виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Міжнародних договорів між Україною та Німеччиною стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська припиняючи позивачу виплату пенсії у зв'язку з його переїздом на постійне місце проживання до Німеччини, діяло відповідно до вимог законодавства, яке було чинне на той момент.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на зазначене, положення п.2 ч.1 ст.49 та другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втрачають чинність з 07.10.2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України №25-рп/2009.
Таким чином, проживаючи в Німеччині, позивач, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
В зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не поновлення виплати пенсії за вислугу років та зобов'язання поновити та виплачувати останню є обґрунтованими.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Разом з тим, після відновлення права на отримання пенсії та не поновлення її виплати відповідачем після 07.10.2009 року протягом встановленого ч.2 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строку, позивач звернувся до суду з відповідним позовом лише 15.10.2013 року. Заявляючи вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання останнього поновити та виплачувати пенсію за вислугу років з 07.10.2009 року, позивач питань про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з позовом не заявляв та будь-яких обґрунтувань та доказів щодо поважності причин пропуску останнього не надав.
Таким чином, зазначені вище позовні вимоги слід задовольнити частково, визнавши протиправною бездіяльність ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо не поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_3 та зобов'язати відповідача поновити та здійснити ОСОБА_3 виплату пенсії за вислугу років з 15.04.2013 року.
В частині заявлених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача та поновлення виплати пенсії за період до 15.04.2013 року - позов залишити без розгляду.
Крім того, позивачем також було заявлено вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком та зобов'язання відповідача перевести з одного виду пенсії на інший.
Проте, зазначаючи в своєму листі від 03.10.2013 року про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії за вислугу років, відповідач, в зв'язку з цим, питання щодо переведення позивача з одного виду пенсії на інший фактично не розглянув.
В зв'язку з цим, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також слід задовольнити частково щодо визнання протиправною бездіяльності ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо не вирішення питання стосовно переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком та зобов'язання відповідача розглянути питання згідно заяви ОСОБА_3 від 23.09.2013 року щодо його переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
На підставі викладеного, керуючись ст.92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст.45,49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.2,11,71,99,100,102,160-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо не поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_3 та не вирішення питання щодо переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
Зобов'язати ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська поновити та здійснити ОСОБА_3 виплату пенсії за вислугу років з 15 квітня 2013 року, а також розглянути питання згідно заяви ОСОБА_3 від 23 вересня 2013 року щодо його переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
В частині заявлених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача та поновлення виплати пенсії за період до 15 квітня 2013 року - позов залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 14.11.2013 року.
Суддя С.Ю.Казак