Справа № 185/7607/13-ц
(З А О Ч Н Е)
17 жовтня 2013 року м. Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бабій С. О.
при секретарі - Сліпченко С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату з утримання будинків і соруд та прибудинкових територій, -
19 липня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просить суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з утримання будинків та прибудинкової території в сумі 2221,25 (дві тисячі двісті двадцять одна гривня 25 копійок), а також витрати по сплаті судового збору в сумі 229, 40 гривень (двісті двадцять дев'ять гривень 40 копійок).
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 590 від 23.06.2010 року виконавцем послуг з утримання будинків та прибудинкової території визначено КП “Павлограджитлосервіс”. Послуги з утримання будинків та прибудинкової території надаються з 02 серпня 2010 року. Нерухоме майно - квартира № 38 в будинку № 28 на вул. Поштова в м. Павлограді перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Павлограда Дніпропетровської області, відповідач має право користування зазначеною квартирою.
Відповідно до ст. 179 Житлового кодексу України, п.7 “Правил користування приміщеннями житлових будинків комунальне підприємство „Павлограджитлосервіс", відповідно до „Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитками”, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 08.10.1992 року № 572 - власники, наймачі, члени сім'ї наймача та орендарі жилих приміщень зобов'язані своєчасно вносити плату за обслуговування будинку і прибудинкової території, незалежно від наявності договірних відносин. Однак, боржник квартирну плату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території підприємству не сплачує, хоча щомісяця отримує рахунки - повідомлення про сплату боргу за квартирну плату, але добровільно сплатити борг відмовляється. В результаті чого станом на 01.07.2013 року утворилась заборгованість перед підприємством в сумі 2221,25 гривень.
Представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов, спираючись на доводи, викладені в позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність не надходило.
Суд постановив ухвалу розглянути справу за наявними матеріалами заочно.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідач є користувачем квартири АДРЕСА_1, мешкає та зареєстрований за вказаною адресою.
Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
У відповідності до ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги ”, п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитками, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992 року, власники, наймачі, члени сім'ї наймача та орендарі жилих приміщень зобов'язані своєчасно вносити плату за обслуговування будинку і прибудинкової території у строки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч.3 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
Стяттями 20, 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлений обов'язок виконавця підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, а споживача - укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг на основі типового договору. Статтею 26 вказаного Закону визначено істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем та визначено, що договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
При цьому, у відповідності до чинного законодавства України сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови лише при укладенні господарських договорів (ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України), до яких договір, укладений між позивачем та відповідачем, не відноситься.
Судом встановлено, що між сторонами відсутній письмово укладений договір про надання послуг, в зв'язку з чим суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини безпосередньо з актів цивільного законодавства що регулюють відносини з приводу надання та отримання житлово-комунальних послуг.
За рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області №590 від 23.06.2010 року, позивача визначено виконавцем послуг з утримання будинків та прибудинкової території, зокрема, з обслуговування багатоквартирного будинку, в якому проживає відповідач /а.с.10/. Рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 26.08.2008 № 1069 встановлено, що розмір тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється по кожному будинку окремо, залежно від кількісних показників фактичного надання послуг. Зазначеним рішенням також було затверджено тарифи на послуги по кожному будинку. Рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 14.12.2011 № 1094 затверджено типовий перелік послуг, що входить до тарифу, порядок та періодичність їх надання /а.с.11/. Зазначені рішення є чинними, у встановленому порядку не скасовані, а згідно ст.144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими до виконання на відповідній території.
За надання вказаних послуг позивачем у відповідності до ч.2 ст. 162 ЖК України нараховувалася плата за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до даних інформації про стан особового рахунку № 75819, відкритого на ім'я ОСОБА_1 , станом на 01 липня 2013 року утворилася заборгованість в сумі 2221,25 гривень (дві тисячі двісті двадцять одна гривня 25 копійок) /а.с. 7/
Оскільки позивачем надавалися послуги з утримання будинку та прибудинкової території, однак відповідач за надані послуги кошти не сплачував, внаслідок чого станом на липень 2013 року утворилася заборгованість з їх оплати на суму 2221,25 гривень, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з оплати цих послуг з відповідача.
Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 229,40 гривень (двісті двадцять дев'ять гривень 40 копійок), тому відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60 , 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд
Позов Комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату з утримання будинків і соруд та прибудинкових територій задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає: вул. Поштова, 28/38, м. Павлоград, Дніпропетровська область, на користь Комунального підприємства “Павлограджитлосервіс” Павлоградської міської ради, місцезнаходження: вул. Шевченка, 63, м. Павлоград, Дніпропетровська область, р/р 26007407444, код ОКПО 37085472, МФО 380805, АТ «ОСОБА_2 АВАЛЬ» у м. Києві, заборгованість по оплаті за надані послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій у сумі 2221,25 гривень (дві тисячі двісті двадцять одна гривня 25 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає: вул. Поштова, 28/38, м. Павлоград, Дніпропетровська область, на користь Комунального підприємства “Павлограджитлосервіс” Павлоградської міської ради, місцезнаходження: вул. Шевченка, 63, м. Павлоград, Дніпропетровська область, р/р 26007407444, код ОКПО 37085472, МФО 380805, АТ «ОСОБА_2 АВАЛЬ» у м. Києві, витрати по сплаті судового збору в сумі 229,40 гривень (двісті двадцять дев'ять гривень 40 копійок).
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем у десятиденний строк з моменту отримання копії рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Позивачем рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяті днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Павлоградського
міськрайонного суду ОСОБА_3