29 жовтня 2013 року Справа № 9104/2833/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,
з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства ,,Сокальагроспецмонтаж" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області до відкритого акціонерного товариства ,,Сокальагроспецмонтаж" про стягнення податкового боргу,-
26 жовтня 2011 року державна податкова інспекція у м. Червонограді Львівської області звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з відкритого акціонерного товариства (ВАТ) ,,Сокальагроспецмонтаж" в користь Держаного бюджету України податковий борг на загальну суму 276 083 грн. 48 коп., який виник внаслідок несплати податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та земельного податку з юридичних осіб, визначених як самостійно так і податковим органом.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає постанову незаконною та необґрунтованою. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував ті обставини, що до 01 січня 2011 року була відсутня правова норма, яка б надавала право чи зобов'язання податковому органу зараховувати кошти, що сплачує платник податку, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податку.
Суд не дав належної оцінки копіям платіжних доручень про сплату сум податку на додану вартість та податку на землю за звітні періоди 2009-2011 років із зазначенням конкретного напряму сплати, визначеного платником податку, розмір яких самостійно визначався платником податку в податкових деклараціях за вказані звітні періоди. Наведене спростовує доводи позивача про несвоєчасність виконання податкових зобов'язань та свідчить про недостовірність структури податкового боргу по податку на додану вартість та податку на землю за звітні періоди 2009-2011 років станом на 24.10.2011 року.
Крім того, при вирішенні справи, суд не звернув уваги на доводи відповідача про пропущення позивачем річного строку для звернення до адміністративного суду.
З огляду на викладене відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в межах річного строку звернення до суду.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник податкового органу заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що станом на 24 жовтня 2011 року за відповідачем рахувався податковий борг на загальну суму 276083,48 грн., з яких 3310,80 грн. з податку на прибуток, 206829,19 грн. з податку на додану вартість та 65943,49 грн. з земельного податку.
Вказана сума заборгованості підтверджується довідкою про заборгованість з податків і зборів від 24 жовтня 2011 року, структурою податкового боргу, деклараціями з податку на додану вартість, деклараціями з податку на прибуток, податкових розрахунків земельного податку, корінцями податкових повідомлень-рішень, податковими повідомленнями-рішеннями, обліковою карткою платника податків.
Податковий орган вживав заходи, спрямовані на погашення податкового боргу, а саме: відповідачу надсилались перша та друга податкові вимоги про сплату боргу відповідно від 04 вересня 2002 року та 04 жовтня 2002 року, 26 травня 2011 року проведено опис майна. Однак, вказані заходи не спричинили погашення податкового боргу відповідачем.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи за відповідачем рахується податковий борг, а вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.
Так, згідно з пунктом 41.5 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи, щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.
Податковим кодексом України також визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 57.1).
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (ст. 57.3).
Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (ст. 49.18.1).
Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
При цьому відповідно до пункту 59.1 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.
З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що наявність у відповідача податкового боргу в сумі 276 083 грн. 48 коп. станом на 24 жовтня 2011 року підтверджується належними та допустимими доказами, податковий орган вживав заходів щодо погашення відповідачем боргу, а тому висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову є вірними та обґрунтованими, оскільки на час розгляду справи у відповідача був наявний податковий борг, з часу надіслання податкової вимоги та звернення податкового органу до суду пройшло більше 60 днів.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів визнає безпідставними, оскільки відповідач не оскаржував дії податкового органу щодо зарахування поточних платежів в рахунок погашення боргу попередніх звітних періодів та не оскаржував податкових повідомлень-рішень, якими визначались зобов'язання про сплату податків та штрафних санкцій за прострочення сплати цих податків.
Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу - це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Таким чином, апеляційний суд відхиляє посилання відповідача на річний строк звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства ,,Сокальагроспецмонтаж" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у справі № 2а-11650/11/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Ухвала в повному обсязі складена 04 листопада 2013 року.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді О.М. Довгополов
Л.Я. Гудим