05 листопада 2013 року Справа № 9104/199/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області та Управління праці та соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області про зобов'язання провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,-
31 березня 2011 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача. У позовній заяві просить поновити строк звернення до суду та зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року включно та виплачувати надалі до припинення права на таке.
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону йому повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога виплачувалась в не повному обсязі. Просив позов задовольнити.
Оскаржуваною постановою позов задоволено повністю.
Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області провести нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як «Дитині війни» за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року.
Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ЗУ "Про статус гірських населених пунктів в Україні" за періоди: з 01.04.2010 р. по 31.12.2010 р. (включно) та з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. (включно), з урахуванням раніше виплачених сум у цей період.
Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області починаючи з 01.04.2011 року проводити нарахування та виплату ОСОБА_1, щомісячно, підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни на підставі положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ЗУ "Про статус гірських населених пунктів в Україні" до припинення права на таке.
Постанову суду оскаржили Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області та Управління праці та соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області.
Вважають, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційних скаргах. Просять скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Апеляційні скарги обґрунтовують тим, що залишається невизначеним порядок обчислення спірної доплати та його розмір. Просять врахувати, що встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджують, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані скарги не підлягають до задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, оскільки статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Крім того, позивач є громадянином, який проживає на території гірського населеного пункту, що підтверджується посвідченням серії А № 073752.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є інвалідом І групи по зору з дитинства, а відтак, суд обгрунтовано поновив строк звернення позивачки до суду.
Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, оскільки дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялася та діяла в редакції відповідно до якої, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії за віком, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
У відповідності до ч.1 ст. 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки, Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області не є стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі і суд першої інстанції оскаржуваною постановою не вирішував питання про його права, свободи, інтереси чи обов'язки, то, на думку суду апеляційної інстанції, в задоволенні апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області слід відмовити.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області та Управління праці та соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 квітня 2011 року у справі № 2а-1547/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов