29 жовтня 2013 року Справа № 9104/44428/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,
з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Тисмениця" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Тисмениця" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-
07 липня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Тисмениця" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії державної податкової інспекції (ДПІ) у Шевченківському районі м. Львова щодо проведення позапланової виїзної перевірки товариства з питань взаєморозрахунків з ТзОВ ,,Укрспецопт", ПП ,,Спецторг", ТзОВ ,,ВК-Союз-Метал" за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року; скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 17.06.2011 року за № 0001682300, № 0001692300 та № 0001702300.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,Тисмениця" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції при наданні оцінки правомірності проведення позапланової перевірки не досліджував жодних доказів, а тому дійшов помилкового висновку про законність перевірки.
Крім того, суд першої інстанції, на думку позивача, дійшов помилкового висновку щодо відсутності реального характеру господарських операцій між підприємством позивача та його контрагентами, оскільки зазначені операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.
За таких обставин позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник податкового органу заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи суд вбачає, що на підставі наказів ДПІ у Шевченківському pайоні м. Львова № 510 від 06.05.2011року, № 576 від 23.05.2011року та направлень № 367 від 06.05.2011 року, № 426 від 17.05.2001 року, № 466 від 23.05.2011 року посадовими особами податкового органу проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ ,,Тисмениця" з питань взаєморозрахунків з ТзОВ ,,Укрспецопт", ПП ,,Спецторг", ТзОВ ,,ВК-Союз-Метал" за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.
За наслідками перевірки складено акт від 03.06.2011 року № 972/135/23-1/25229063, на підставі якого ДПІ у Шевченківському pайоні м. Львова прийняла податкові повідомлення-рішення: за № 0001682300 від 17.06.2011 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6298930,00 грн.;
№ 0001692300 від 17.06.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1992955,00 грн.;
№ 0001702300 від 17.06.2011 року, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 003049,00 грн..
Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач порушив вимоги п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 5039132,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за І кв. 2011 року в сумі 195824,00 грн..
Крім того, товариство порушило вимоги п.п.7.2.1, п.п. 7.2.6 п.7.2., п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст. 4 Закону України ,,Про податок на додану вартість" та п.198.1, п.198.3, п. 198.4, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1594364,00 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість в загальній сумі 2730980,00 грн..
Суд першої інстанції встановив, що 01 лютого 2010 року ТзОВ ,,Тисмениця" та ПП ,,Спецторг" уклали договір №11/02/10 купівлі - продажу брухту чорних металів. Відповідно до додатку №1 договору від 01.02.2010 року №011/02/10 поставка товару здійснюється на умовах EXW (в редакції ,,Інкотермс"2000 року), передача-приймання товару: м. Новий Розділ, вул. Гірнича, 2. На підставі виданих ПП ,,Спецторг" накладних та податкових накладних товариство позивача віднесло до складу валових витрат вартість ТМЦ на загальну суму 16 440 154,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 року - 2 897384,00 грн., за 2 квартал 2010 року-10 095896,00 грн., за 3 квартал 2010 року-1794706,00 грн., за 4 квартал 2010 року - 1 652168,00 грн., а також ПДВ в загальній сумі 3 288031,00 грн. до податкового кредиту: за лютий 2010 року - 85690,00 грн., за березень 2010 року - 493786,00 грн., за квітень 2010 року - 595760,00 грн., за травень 2010 року - 533280,00 грн., за червень 2010 року - 890139,00 грн., за липень 2010 року - 358941,00 грн., за жовтень 2010 року -110933,00 грн., за листопад 2010 року - 219500,00 грн..
01 жовтня 2010 року ТзОВ ,,Тисмениця" та ТзОВ ,,ВК Союз-Метал" уклали договір №0110.05 купівлі - продажу брухту та відходів чорних і кольорових металів. Згідно з п.3.1 даного договору постачання товару здійснюється автомобільним транспортом продавця на склад покупця, який знаходиться за адресою Львівська область м. Львів, вул. Городоцька, 317. На підставі виданих ТзОВ ,,ВК Союз-Метал" накладних та податкових накладних товариство позивача віднесло до складу валових витрат за 4 кв. 2010 року вартість ТМЦ на загальну суму 500000,00 грн. та ПДВ в загальній сумі 100000,00 грн. - до податкового кредиту за жовтень 2010 року.
01 листопада 2010 року ТзОВ ,,Тисмениця" та ТзОВ ,,Укрспецопт" уклали договір № 1/11-10 на предмет купівлі-продажу списаного обладнання. Згідно умов даного договору постачання товару здійснюється на умовах СРТ у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів ,,Інкотермс"(в редакції 2000 року). Відповідно до доповнення до договору від 01.11.2010р. №1/11-10 продавець (ТзОВ ,,Укрспецопт") передає, а покупець (ТзОВ ,,Тисмениця") приймає товар на умовах EXW (в редакції ,,Інкотермс"2000 року), адреса пункту накопичення-передачі Товару: м. Новий Розділ, вул.Гірнича, 2.
Виконання умов договору оформлено 33 видатковими накладними та 33 податковими накладними виданими за період з 04.01.2011 року по 04.03.2011 року, на підставі яких позивач відніс до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3 412 199,00 грн. без ПДВ та ПДВ у загальній сумі 665246 грн. - до складу податкового кредиту.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не дозволяється включення до податкового кредиту згідно з підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналогічні приписи містять норми підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункт ,,а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України,
Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.
Так, пунктом 5.1 ст. 5 Закону України 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР ,,Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).
Таким чином, платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів (послуг) за обов'язкової умови, що зазначені витрати сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією, і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), охороною праці та використані ним в господарській діяльності.
Виходячи зі змісту наведених нормативно-правових актів, апеляційний суд вважає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення витрат до складу валових витрат можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт, послуг з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише тільки оформлення відповідних документів.
Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Суд першої інстанції достеменно дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності реального характеру господарських операцій між ТзОВ ,,Тисмениця" та ПП ,,Спецторг", ТзОВ ,,ВК Союз-Метал", ТзОВ ,,Укрспецопт", оскільки акти прийому-передачі металобрухту суперечать вимогам п.2.6 Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України від 23.10.2007 року №127/595 ,,Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.11.2007 року за № 1258/14525. Зокрема, в актах відсутня обов'язкова інформація про походження металобрухту; у видаткових накладних, на відпуск товару ТзОВ ,,Укрспецопт" відсутні реквізити відповідальної особи, що отримувала товар; акти прийому-передачі товару від ТзОВ ,,ВК Союз-Метал" взагалі відсутні.
Посадові особи підприємств позивача не надали ревізорам підтвердження про подальше використання у господарській діяльності металобрухту, отриманого по документах від ТзОВ ,,ВК Союз-Метал", з відображенням даної операції у бухгалтерському обліку.
Також суд першої інстанції встановив, що у контрагентів позивача відсутні транспортні засоби, що унеможливлює здійснення транспортування товару за згаданими договорами в тих обсягах, які визначені у накладних та видаткових накладних. Не підтверджено наявність у контрагентів необхідної матеріально-технічної бази для надання позивачу послуг згідно укладених договорів.
Дослідженні судом першої інстанції докази в їх сукупності дали вагомі підстави для висновків про відсутність реального характеру зазначених господарських операцій та протиправності віднесення підприємством позивача до валових витрат вартості металобрухту по цих операціях та сум ПДВ до податкового кредиту.
За таких обставин податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу грошових зобов'язань податковим органом прийняті в межах своєї компетенції та у відповідності до вимог законодавства.
Висновки суду першої інстанції про правомірність дій податкового органу щодо призначення та проведення позапланової виїзної документальної перевірки апеляційний суд також визнає вірними та обгрунтованими з огляду на такі обставини.
Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Позивач не надав податковому органу на його запит необхідної інформації та підтверджуючих документів протягом 10 робочих днів, а тому перевірка призначена у відповідності до вказаних вимог.
Порушення процедури призначення перевірки та відстуність законних підстав для її проведення є підставою для недопущення посадових осіб податкового органу до проведення перевірки.
Однак, позивач допустив ревізорів до проведення перевірки, а тому суд першої інстанції вірно вказав, що при таких обставинах позивач фактично визнав правомірність призначення та проведення перевірки, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для визнання протиправними та скасування прийнятих на підставі висновків цієї перевірки податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про правомірність дій податкового органу щодо призначення та проведення перевірки підприємства позивача та оскаржених податкових повідомлень-рішень.
Доводи апеляційної скарги не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому скарга є безпідставною та такою, що не належить до задоволення.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Тисмениця" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а-7594/11/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Ухвала в повному обсязі складена 04 листопада 2013 року.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді О.М. Довгополов
Л.Я. Гудим