м. Вінниця
23 жовтня 2013 р. Справа № 802/3677/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
Суддів: Воробйової Інни Анатоліївни,
Жданкіної Наталії Володимирівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Поливаній Катерині Павлівні
представника позивача: ОСОБА_2;
представника відповідача 1 та третьої особи : Рябцун С.В.;
представник відповідача 2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_4
до: Державного агентства земельних ресурсів України, Кваліфікаційної комісії Державного агентства земельних ресурсів України, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держземагенства у Вінницькій області
про: визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування сертифікату
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_4 (надалі - позивач) до Державного агентства земельних ресурсів України (надалі - відповідач 1, Держземагенство України), Кваліфікаційної комісії Державного агентства земельних ресурсів України (надалі - відповідач 2, кваліфікаційна комісія), третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держземагенства у Вінницькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування сертифікату.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.08.2013р. наказом Державного агентства земельних ресурсів України, за поданням Кваліфікаційної комісії Державного агентства земельних ресурсів України від 09.08.2013р. за №6/13, анульовано кваліфікаційний сертифікат ОСОБА_4 В основі даного наказу лежить не погоджений проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, результат якого оформлений негативним висновком Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 03.04.2013р. №326. Оскільки, в подальшому 12.08.2013р. висновком Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № 731 даний проект землеустрою погоджений, тому відсутні правові підстави для скасування вищезазначеного сертифікату. За вказаних обставин позивачка змушена була звернутись до суду з позовом.
На адресу суду 16.10.2013р. від уповноваженого представника позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, згідно якої позовні вимоги мають наступну редакцію: 1) визнати протиправним рішення Кваліфікаційної комісії Державного агентства земельних ресурсів України у формі протоколу від 08.08.2013р. № 16 щодо внесення подання стосовно анулювання кваліфікаційного сертифіката НОМЕР_1 від 03.01.2013р. інженера землевпорядника ОСОБА_4; 2) визнати протиправними дії Кваліфікаційної комісії Державного агентства земельних ресурсів України щодо внесення подання від 09.08.2013р. №6/13 ін. вих., стосовно анулювань кваліфікаційного сертифіката № 000270 від 03.01.2013р. інженера - землевпорядника ОСОБА_4; 3) визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 19.08.2013р. №338 "Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів" в частині анулювання кваліфікаційного сертифікату НОМЕР_1 від 03.01.2013р. інженера - землевпорядника ОСОБА_4
Частина 1 статті 137 КАС України визначає, що позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. За даних обставин, заява про зміну позовних вимог прийнята судом.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
Представник Державного агентства земельних ресурсів України та Головного управління Держземагенства у Вінницькій області в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що місяться в письмових запереченнях (а.с. 68-71).
Представник Кваліфікаційної комісії Державного агентства земельних ресурсів України в судове засідання повторно не з'явився, уповноваженого представника не направив, про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.
Частина 4 статті 128 КАС України визначає, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За даних обставин, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд даної справи за відсутності уповноваженого представника Кваліфікаційної комісії Державного агентства земельних ресурсів України.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно до ліцензії серії АВ №519630 від 29.03.2010р., виданої Державним комітетом України із земельних ресурсів, господарському товариству з обмеженою відповідальністю "Символ" надано право на проведення робіт із землеустрою. З виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців слідує, що керівником даного підприємства є ОСОБА_4 (а.с.22-23).
У відповідності до кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника НОМЕР_1, виданого ОСОБА_4 на підставі наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 03.01.2013р. № 2, підтверджується відповідність інженера-землевпорядника кваліфікаційним характеристикам професії та його спроможність самостійно складати окремі види документації з оцінки земель (крім експертно грошової оцінки земельних ділянок), виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень при здійсненні землеустрою (а.с.21).
На підставі доручення щодо посилення контролю за якістю виконання робіт із землеустрою, листом від 30.07.2013р. №05-09/5120 на адресу Державного агентства земельних ресурсів України направлено копію висновку від 03.04.2013р.№ 326, за яким не погоджено проект щодо відведення земельної ділянки в оренду для створення фермерського господарства за рахунок земель запасу ОСОБА_5, виготовленого розробником ГТОВ "Символ" в особі ОСОБА_4 (а.с.11-16,25).
За наслідками розгляду листів Кваліфікаційною комісією Державного агентства земельних ресурсів України встановлено грубе порушення сертифікованими інженерами землевпорядниками вимог положень нормативно-правових актів, про що оформлено протокол засідань №16 від 08.08.2013р. В подальшому на основі вказаного протоколу сформовано та направлено на адресу Державного агентства земельних ресурсів України подання про анулювання кваліфікаційних сертифікатів від 09.08.2013р. №6-13 ін.вих.
В свою чергу, Державне агентство земельних ресурсів України за наслідками отриманого подання сформувало наказ від 19.08.2013р. №338, яким ОСОБА_4 анульовано кваліфікаційний сертифікат НОМЕР_1 від 03.01.2013р.
Оскільки, висновком від 12.08.2013р. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 в оренду для створення фермерського господарства за рахунок земель запасу погоджено, а також враховуючи той факт, що у висновку відсутня інформація щодо порушень норм діючого законодавства саме позивачем, тому остання змушена була звернутись до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, колегія суддів виходила з наступного.
Положення ст. 66 Закону України "Про землеустрій" передбачають, що державний контроль за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотриманням вимог, встановлених цим Законом, законами України та іншими нормативно-правовими актами при розробці документації із землеустрою, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральними органами виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до повноважень, визначених законом.
Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України), згідно "Положення про Державне агентство земельних ресурсів України", затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011р. № 445, є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр) та входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Правовий статус кваліфікаційної комісії Державного агентства земельних ресурсів України закріплений "Порядком роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядник та інженера - геодезиста" затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28.11.2012р. № 739423 (надалі - Порядок).
Зокрема, до повноважень кваліфікаційної комісії згідно зі п. 1.5 р.1 Порядку, відносять розгляд письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою та топографо-геодезичної і картографічної діяльності стосовно професійної діяльності сертифікованих інженерів-землевпорядників та інженерів-геодезистів, а також актів, складених за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) Держземагентством України та прийняття рішень про внесення подання до Держземагентства України стосовно анулювання чи зупинення сертифіката інженера-землевпорядника та/або інженера-геодезиста у випадках, визначених законом.
Судом встановлено, що на виконання доручення Державного агентства земельних ресурсів України "Щодо посилання контролю за якістю виконання робіт із землеустрою", головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області листом від 30.07.2013р. за вих. №05-09/2150 на адресу Держземагенства України направлено інформацію щодо висновків державної експертизи землевпорядної документації у 2013р., за підсумковою оцінкою яких об'єкти оцінено негативно. Зокрема, за №82 таку оцінку надано проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 розробником якого є ГТОВ "Символ", а сертифікованим інженером землевпорядником, що прийняв участь у розробленні даної документації із землеустрою є ОСОБА_4 (а.с.11-16).
Згідно п.п. 2.1 та 2.2 р.2 Порядку, організаційною формою роботи Кваліфікаційної комісії є засідання, які проводяться в міру надходження документів або виникнення питань, розгляд яких потребує прийняття рішення. Засідання Кваліфікаційної комісії є правомочним у разі присутності на ньому більш як половини її членів. Рішення Кваліфікаційної комісії приймаються шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів присутніх на її засіданні та оформлюються протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени Кваліфікаційної комісії, у відповідності до п.2.6. даного Порядку.
На виконання вимог даної норми, 08.08.2013р. Кваліфікаційною комісією Державного агентства земельних ресурсів України за наслідками розгляду листів Держземагенства України прийнято рішення щодо оформлення подання про позбавлення (анулювання) кваліфікаційних сертифікатів з підстав грубого порушення вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, про що оформлено протокол № 16. Згідно списку вказаного протоколу за №41 вказане рішення прийнято стосовно ОСОБА_4 щодо сертифікату НОМЕР_1 від 03.01.2013р. (а.с.74-73).
Положення ч.7 ст. 61-1 Закону України "Про землеустрій" передбачають, що під час здійснення заходів державного нагляду виконавців робіт із землеустрою центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, перевіряє дотримання сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень законів, інших нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
В силу ч.2 ст. 68 Закону України "Про землеустрій" кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав: грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою; рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником; наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі злочини; з'ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.
Зі змісту даних норм слідує, що кваліфікаційна комісія, як уповноважений орган контролю з питань дотримання інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, встановивши порушення вказаних положень зобов'язана подати до Держземагенства України відповідне подання щодо скасування сертифікату інженера-землевпорядника. Тобто, вказані дії Кваліфікаційної комісії є виключними та диспозиції в частині прийняття будь-якого іншого рішення за наслідками встановленого порушення не містять.
В ході судового розгляду справи встановлено, що 09.08.2013р. №6/13 ін.вих., Кваліфікаційною комісією Державного агентства земельних ресурсів України сформовано та направлено на адресу Державного агентства земельних ресурсів України подання про анулювання кваліфікаційних сертифікатів-землевпорядників.
Визначаючись щодо правомірності формування даного подання, суд виходив з того, що в основі грубого порушення вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, лежить згідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації від 03.04.2013р. № 326, не погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5
Як свідчать надані до суду матеріали, у відповідності до договору на виготовлення проекту землеустрою №25 від 05.03.2012р. виконавець ГТОВ "Символ" в особі директора ОСОБА_4, зобов'язується виконати роботи з виготовлення проекту землеустрою для створення фермерського господарства, а замовник ОСОБА_5 зобов'язується прийняти та оплати виконані роботи.
Тобто, за умовами вказаного договору ОСОБА_4 як інженер землевпорядник та як керівник ГТОВ "Символ" несе відповідальність по дотриманню правових норм при виготовленні проекту землеустрою гр. ОСОБА_5
З наданих до суду доказів слідує, що на виконання умов вказаного договору проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 подано до головного управління Держземагенства у Вінницькій області. За наслідками розгляду якого, з підстав негативної оцінки результатів, сформовано висновок державної експертизи землевпорядної документації від 03.04.2013р. № 326, за яким вказаний проект не погоджується. Дане рішення мотивоване тим, що: 1) порушено вимог п.2 ст. 134 Земельного кодексу України та п.1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", а саме невідповідність цільового призначення земельної ділянки; 2) в дозволі на виготовлення документації відсутня інформація про місце розташування земельної ділянки; 3) відсутня містобудівна документація, яка обґрунтовує можливість надання земельної ділянки для сільськогосподарських потреб в межах населеного пункту (ст. ст. 38, 39 Земельного кодексу України); 4) завдання на виконання робіт не відповідає вимогами постанови № 266 КМУ від 04.03.2004р. (відсутнє затвердження замовника документації); 5) назва агровиробничих ґрунтів не відповідає "Порядку ведення державного земельного кадастру" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051; 6) у документації відсутня: копія заяви про надання дозволу на розробку документації акт приймання-передачі межових знаків на збереження; акт перенесення на місцевість меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно- захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; перелік обмежень у використання земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки, що передбачено ст. 50 Закону України "Про землеустрій".
За приписами п.д) ст.184 Земельного кодексу України, землеустрій передбачає складання проектів відведення земельних ділянок.
Згідно зі ст. 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Одним із видів такої документації є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Статтею 1 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" визначено, що державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.
У відповідності до ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Положення ч.ч.4,5 ст. 186-1 Земельного кодексу України передбачають, що розробник подає на погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який, в свою чергу, зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Отже, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, підлягає обов'язковому погодженню територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Статтею 26 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Згідно до п.3 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 03.04.2013р. № 326, розробником землевпорядної документації ОСОБА_5 є ГТОВ "Символ".
Судом встановлено, що згідно до ліцензії серії АВ №519630 від 29.03.2010р. виданої Державним комітетом України із земельних ресурсів ГТОВ "Символ" надано право на проведення робіт із землеустрою. Керівником у відповідності до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців є ОСОБА_4. Згідно до кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника НОМЕР_1 від 03.01.2013р. виданого позивачу, підтверджується відповідність інженера-землевпорядника кваліфікаційним характеристикам професії та його спроможність самостійно складати окремі види документації з оцінки земель (крім експертно грошової оцінки земельних ділянок), виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень при здійсненні землеустрою.
Обов'язки розробника документації визначені ч.2 ст. 28 Закону України "Про землеустрій", зокрема, обов'язок дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою; інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою; виконувати всі умови договору; виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору. Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією, що передбачає ч.3 вказаної норми.
Частина 2 статті 28 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" передбачає, що замовники державної експертизи зобов'язані подавати необхідні матеріали та документацію для здійснення обов'язкової державної експертизи.
Представник позивача в своїх поясненнях звернув увагу суду на той факт, що у висновку від 03.04.2013р.№ 326 відсутня інформація або відомості щодо грубого порушення інженером землевпорядником ОСОБА_4 вимог нормативно - правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
Натомість в ході судового розгляду справи представником позивача не заперечувався обов'язок розробника документації інженера землевпорядника ОСОБА_4 дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.
Тобто відсутність у висновку державної експертизи землевпорядної документації від 03.04.2013р. № 326 інформації щодо грубого порушення інженером землевпорядником ОСОБА_4 вимог нормативно - правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, не звільняє розробника від відповідальності. Більше того, встановлення такого факту відноситься до компетенції Кваліфікаційної комісії.
Частина 6 статті 186 Земельного кодексу передбачає, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Як зазначено вище, обов'язок стосовно подання достовірної, точної та повному об'ємі інформації покладено саме на інженера землевпорядника, як розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Судом встановлено, що особисто ОСОБА_4 виготовлялись документи, які згідно до п.п. 3,4,6, п.10 висновку державної землевпорядної документації від 03.04.2013р. № 326, поданні не в повному об'ємі та не відповідають діючому законодавству, що в подальшому слугувало підставою для негативної оцінки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Окрім того, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки поданий за підписом сертифікованого інженера - землевпорядника ОСОБА_4, тобто позивач як відповідальна особа погодилась із змістом поданої інформації.
За приписами ч.1 ст. 68 Закону України Закону України "Про землеустрій", особи винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із законом.
В ході судового розгляду справи представником позивача зазначено, що відсутність вини позивача полягає в тому, що у висновку від 03.04.2013р.№ 326 відсутня інформація або відомості щодо грубого порушення ГТОВ "Символ" або інженером землевпорядником ОСОБА_4 вимог нормативно - правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
Однак, суд зауважує, положення ч.3 ст. 66 вказаного Закону закріплюють, що відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники.
Отже, відповідальність стосовно не дотримання інституту законності несе сертифікований інженер-землевпорядник, в даному випадку за недотримання вимог законодавства із землеустрою відповідальна інженер-землевпорядник ОСОБА_4
У відповідності до ч.2 ст. 68 Закону України "Про землеустрій", підставою для скасування сертифікату землевпорядника є грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
Суд не бере до уваги, посилання представника позивача, що не погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є грубим порушення в розумінні вищевказаної норми, адже інститут юридичної відповідальності, в даному випадку скасування кваліфікаційного сертифікату НОМЕР_1 від 03.01.2013., застосовано лише за наслідками порушень ОСОБА_4 законодавства із землеустрою.
Водночас, одноразовий проступок не виключає грубого порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
Систематично проаналізувавши приписи законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що мета застосування інституту юридичної відповідальності полягає у формуванні правомірної поведінки суб'єкта права.
Дослідивши матеріали справи в розрізі встановлених обставин, суд виходить з того, що негативна оцінка проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки поданого за підписом ОСОБА_4 є грубим порушенням сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
Таким чином, здійснивши системний аналіз норм права в розрізі вказаних обставин та з урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що Кваліфікаційна комісія правомірно, на підставі та в межах наданих повноважень, сформувала своє рішення у формі протоколу від 08.08.2013р. №126 щодо внесення подання стосовно анулювання кваліфікаційного сертифікату позивачу.
Стосовно позовної вимоги, щодо визнання протиправними дій Кваліфікаційної комісії щодо внесення подання від 09.08.2013р. №6/13 ін.вих., суд зауважує, що вказані дії вчинені з метою виконання покладених функцій і завдань, у відповідності до вимог Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Порядку. Тобто, Кваліфікаційна комісія за наслідками прийнятого на засіданні 08.08.2013р. рішення (протокол №16) мала право щодо внесення подання стосовно анулювання кваліфікаційного сертифіката та діяла у відповідності з законом.
Згідно з ч.3 ст. 68 Закону України "Про землеустрій", на підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії. Варто зазначити, що вказану норму дублює і п.3.19 р.3 Порядку.
Згідно зі ч.17 ст. 66 Закону України "Про землеустрій" кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника анулюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин: а) за зверненням сертифікованого інженера-землевпорядника; б) у разі набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (інженера-землевпорядника), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою; в) за поданням Кваліфікаційної комісії в разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до статті 68 цього Закону; г) на підставі свідоцтва про смерть.
Аналогічно п.3.20 р.3 Порядку передбачає, що кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника анулюється Держземагентством України: за добровільним зверненням цього інженера-землевпорядника; у разі набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (інженера-землевпорядника), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою; за поданням Кваліфікаційної комісії у разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до статті 68 Закону України "Про землеустрій"; на підставі свідоцтва про смерть.
З наданих до суду доказів слідує, що за наслідками отриманого подання про анулювання кваліфікаційних сертифікатів-землевпорядників від 09.08.2013р. №6/13 ін. вих., Державне агентство земельних ресурсів України сформувало наказ від 19.08.2013р. №338, яким ОСОБА_4 анульовано кваліфікаційний сертифікат НОМЕР_1 від 03.01.2013р.
В своїх поясненнях представник позивача також зазначив, що дані порушення усунуті, адже згідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації від 12.08.2013р. № 731 проект землеустрою поданий повторно розробником ГТОВ "Символ" погоджений при умові виправленні зауважень, відтак відсутні правові підстави для скасування кваліфікаційного сертифікату НОМЕР_1 від 03.01.2013р.
Однак, вищезазначений висновок не є правовою підставою для скасування наказу Держземагенства України в частині анулювання кваліфікаційного сертифікату ОСОБА_4 НОМЕР_1 від 03.01.2013р., а навпаки свідчить про неналежне виконання умов договору від 05.03.2012р. №25. Будь-яких інших підстав для скасування даного акту представником позивача не наведеного.
Окрім того, суд відмічає, що в основі негативної оцінки висновку від 03.04.2013р. № 326 за наслідками поданого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, лежать порушення, які мали місце, підтверджується наданими до суду доказами та поясненнями сторін, відтак наказ Держземагенства України в частині скасування ОСОБА_4 кваліфікаційного сертифікату від 03.01.2013р. НОМЕР_1 є таким, що винесений в межах діючого законодавства на основі дійсних фактів.
Підсумовуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, докази в розрізі заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні заявлених позовних вимог необхідно відмовити.
У відповідності до ч.1 ст.11 КАС України, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування, що передбачено ч.1 ст. 70 КАС України .
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд згідно статті 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами ч.1 ст. 161 КАС України, суд під час прийняття постанови вирішує: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.
Мотивація та докази, надані позивачем, не дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи відповідачів, натомість встановлені у справі обставини підтверджують позиції відповідачів.
Частина 2 статті 94 КАС України передбачає, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Таким чином, судові витрати відшкодуванню з Державного бюджету не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Вільчинський Олександр Ванадійович
Судді: Воробйова Інна Анатоліївна
Жданкіна Наталія Володимирівна