ун. № 759/14778/13-ц
пр. № 2/759/5831/13
12 листопада 2013 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Миколаєць І.Ю.
при секретарі Руденко Ю.Ф.
за участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про припинення права на частку квартири та вселення,
У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом у якому просить визнати за нею право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1 шляхом припинення права власності ОСОБА_2 на зазначену частину. Також просить вселити її до квартири АДРЕСА_1 Крім цього просить стягнути з неї на користь ОСОБА_2 25000,00 грн. як компенсацію за ? частини квартири самостійно визначивши вартість цієї квартири у розмірі 100000,00 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача. У своїх вимогах посилається на те, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 18.05.2013 року було визнано її право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1, право власності на решту ? визнано за ОСОБА_2 Остання перешкоджає ОСОБА_4 оформити право власності на свою частину спадкового майна шляхом утримання у себе правовстановлюючих документів, не передає ключі від квартири, що унеможливлює вселення до неї. ОСОБА_4 вважає, що оскільки ОСОБА_2 забезпечена житлом, в якому постійно проживає, припинення права власності на частку в спірній квартирі, яка є незначною, не завдасть істотної шкоди її інтересам, а отримана грошова компенсація, яку необхідно визначити за угодою або шляхом проведення експертизи, значно поліпшить фінансовий стан ОСОБА_2, яка є людиною похилого віку та вдовою. Вправу просить вирішити керуючись ст. 365 ЦК України.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.
ОСОБА_2 та її представник проти позову заперечували в повному обсязі. Представник ОСОБА_2 пояснила, що право власності її довірителя зареєстровано Державною реєстраційною службою. Натомість позивач жодним чином не підтвердила свого права власності на ? квартири. Після смерті чоловіка ОСОБА_2 самостійно сплачувала за комунальні послуги по спірній квартирі, що підтверджується відповідними квитанціями. Вважає безпідставними та не підтвердженими доказами доводи позивача в тому, що ОСОБА_2 створює їй перешкоди у вселенні та оформленні права власності на її частину спадкового майна. З 2010 року і до теперішнього часу позивач жодного разу не зверталася до ОСОБА_2 з пропозиціями щодо спільного користування спірною квартирою або щодо виплати відповідної компенсації за ? частини квартири. Припинення права власності на ? частину спірної квартири істотно порушить її права, оскільки власним житлом вона не забезпечена. Вартість квартири у розмірі 100000,00 грн. є суттєво заниженою і не відповідає дійсності.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 18.04.2013 року було визнано право власності ОСОБА_2 на ? частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 на ? частини вказаної квартири у порядку спадкування у вигляді обов'язкової частки після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (а.с.3-4).
Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України якщо права власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно п. 10 Положення про державну реєстраційну службу України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 року № 401/2011 остання здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
15.08.2013 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на ? вищезазначеної квартири, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію № 8926156 (а.с.18). ОСОБА_4 не зареєструвала право власності на свою частину спірної квартири в Державній реєстраційній службі України. Таким чином суд вважає, що ОСОБА_4 не набула право власності на спірну квартиру.
Вселення ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1 є неможливим з підстав ненабутого права власності на її частину у даному майні. Позовна вимога про вселення не підлягає задоволенню.
Крім того для застосування судом до даних правовідносин ст. 365 ЦК України необхідне визначення дійсної вартості квартири АДРЕСА_1
Позовна вимога щодо стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 25000,00 грн. також не підлягає задоволенню, оскільки дана сума є грошовою компенсацією яка повинна бути отримання відповідачем за умови задоволення позову.
За відсутності зареєстрованого права власності позивача та невизначеної дійсної вартості спірної квартири суд вважає позов ОСОБА_4 передчасним та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 88, 209, 213-215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про припинення права на частку квартири та вселення, відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: