Провадження №2/754/2706/13
Справа № 754/5758/13-ц
Іменем України
07.11.2013 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Буша Н.Д.
при секретарях Лісовській А.О., Москович В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Конярство України», Філії «Київського племконецентру» державного підприємства «Конярство України» про стягнення належних сум при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, який в ході розгляду справи було уточнено, щодо стягнення належних сум при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Свої вимоги мотивувала тим, що з 18.06.1971 року по 13.08.2012 року вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах, працюючи на посаді - зоотехніка відділу по керівництву станціями. З 12.07.2011 року в порядку переведення з Державного підприємства «Київськеоблплемпідприємство» і до звільнення вона працювала у Філії «Київський племконцентр» державного підприємства «Конярство України» на посаді зоотехніка відділу сервісного обслуговування тваринництва. При її звільненні не було проведено виплату всіх належних їй сум від підприємства. Вона неодноразово зверталась до відповідача щодо проведення розрахунку вихідної допомоги як звільненої за п.1 ст. 40 КЗпП України та матеріальної допомоги в розмірі посадового окладу при наданні відпустки у 2011, 2012 роках відповідно до положень колективного договору, який діяв на той час на підприємстві. Проте, належних їй сум вона не отримала. Відповідач не провів їй виплати вихідної допомоги у сумі 1134 грн., матеріальної допомоги в сумі 2268 грн., також не повідомив письмово про нараховані суми, належні працівникові при звільненні. А тому вона змушена звертатись до суду з вказаним позовом.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали уточнені позовні вимоги та просили суд винести рішення про його задоволення.
Представники відповідача в судовому засіданні частково заперечували проти позовних вимог, посилаючись на те, що вони не заперечують проти виплати вихідної допомоги в розмірі 1134 грн. А заперечують проти стягнення з них на користь позивача суми матеріальної допомоги та середнього заробітку за період затримки розрахунку, в зв'язку з тим, що відповідно до довідки №58 від 18 червня 2013 року позивач перебувала в основній щорічній відпустці з 25.01.2011 р. по 24.02.2011 р. за період роботи з 13.12.2009 р. по 30.12.2010 р., та отримала згідно платіжної відомості №169 відпускні в сумі 697,15 грн., матеріальну допомогу в розмірі 765,97 грн., заробітну плату 530,34 грн., а всього позивач отримала 1993,46 грн. При наданні позивачу планової відпустки в червні 2012 року відповідач не провів виплату матеріальної допомоги в зв'язку з тим, що відповідно до п.8.2 колективного договору філії «Київський племконцентр» ДП «Конярство України» передбачено, що при наявності чистого прибутку філія зобов'язується надавати матеріальну допомогу в разі середньомісячного заробітку у зв'язку із щорічною відпусткою на оздоровлення, ювілярам при наявності трудового стажу на підприємстві 20 років і більше при наявності коштів. Оскільки філія «Київський племконецентр» ДП «Конярство України» була збиткова, грошей у філії не було, тому між керівництвом та працівниками філії, які звільнялись в зв'язку зі скороченням штату була досягнуто домовленість, що вихідна допомога, яка підлягає виплаті при звільненні, буде виплачена в кінці серпня 2012 року при зверненні працівників до керівника філії. Позивач не звертався до керівництва з вимогою про виплату їй вихідної допомоги, однак зі сторони керівництва були неодноразові звернення до позивача з приводу того, щоб вона прийшла та отримала належній їй кошти по вихідній допомозі при звільненні. А тому вони просили частково в позові відмовити.
Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України та ч.ч.1,4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, з 18.06.1971 року відповідно до наказу №59 від 21.06.1971 року ОСОБА_4 перебувала з Державним підприємством «Конярство України» філії «Київський племконецентр» державного підприємства «Конярство України» у трудових відносинах, працюючи на посаді зоотехніка відділу сервісного обслуговування тваринництва з посадовим окладом 1134 грн., що підтверджується довідкою №46, виданої Міністерством аграрної політики та продовольства України, філії «Київський племконецентр» державного підприємства «Конярство України» 17.05.2013 р.
Відповідно до наказу №52-к від 13.08.2012 р., виданого філією «Київський племконцентр» державного підприємства «Конярство України», ОСОБА_4 було звільнено з роботи згідно п.1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку зі скороченням штату.
На день звільнення позивача діяв колективний договір філії «Київський племконецентр» державного підприємства «Конярство України», який прийнятий на загальних зборах трудового колективу 23.09.2011 р. та зареєстрований 25.10.2011 р. в Управлінні соціального захисту населення Броварської міської ради. Зазначений договір передбачав соціально-трудові пільги, гарантії та компенсації, а саме: надання матеріальної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку у зв'язку із щорічною відпусткою на оздоровлення.
Відповідно до ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально - економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Крім того, ст. 11 КЗпП України, зазначає, що колективний договір укладається, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.
Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.
Відповідно до ст. 17 КЗпП України, колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому.
Після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.
Згідно п. 1.5 Колективного договору колективу філії «Київський племконцентр» ДП «Конярство України» жодна із сторін, що уклали колективний договір, не може протягом строку дії в односторонньому порядку приймати рішення, які встановлюють, змінюють або припиняють дію норм і положень колективного договору.
В судовому засіданні представники відповідача наголошували на тому, що ДП «Конярство України» не є стовідсотковим бюджетним підприємством, і посилання позивача на колективний договір від 25.10.2011 року є безпідставним, оскільки на даний момент існує інший колективний договір від 21.12.2012 року, відповідно до п.8.2 якого, відповідач не мав підстав для виплати матеріальної допомоги позивачу у зв'язку із щорічною відпусткою на оздоровлення. Але колективний договір від 21.12.2012 року вступив в дію вже після звільнення ОСОБА_4 і таким чином не може регулювати порядок виплат матеріальної допомоги при звільненні останньої.
ДП «Конярство України» самостійно здійснює свою діяльність на засадах госпрозрахунку, а не за рахунок дотацій з державного бюджету, суд вважає, що відповідач є винним у несвоєчасній виплаті позивачу вихідної та матеріальної допомоги при звільненні.
Посилання представників відповідача на те, що на підприємстві відсутні кошти, і на даний момент існує колективний договір від 21.12.2012 року, не є підставою для порушення трудових прав позивача.
Судом встановлено, що при наданні позивачу планової відпустки в грудні 2011 року та в червні 2012 року відповідач не провів виплату матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 1134 грн. При цьому спочатку ця сума матеріальної допомоги була нарахована до виплати заробітної плати, а потім виключена з нарахування, що підтверджується копією розрахункового листка за червень-липень 2012 року (а.с.14). Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 2268 грн.
Крім того, сума вихідної допомоги в розмірі 1134 грн. ОСОБА_4 в день звільнення, виплачено не було, проти чого в судовому засіданні не заперечували представники відповідача, а отже дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно пункту 20 № 13 від 24 грудня 1999 року постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Згідно з п.32 постанови у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
При цьому враховуються положення Порядку, обчислення середньої заробітної плати /далі - Порядок/, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Відповідно до ч. 3 п. 2, п. 5, 8 Порядку середньомісячна заробітна плата, у випадку нарахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Як вбачається із довідки-розрахунку, наданої позивачем, загальна сума компенсації за весь час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_4 складає - 22329 гривень 84 копійок, виходячи з наступного: 1902,52+1032,23=2934,75 грн. (41 робочих днів) =71,57 грн. (середньоденний заробіток) х 312 (робочих днів затримки) починаючи з наступного дня після звільнення з 14.08.2012 р. по день винесення рішення 07.11.2013 р. = 22329,84 грн. (середній заробіток за час затримки розрахунку).
Аналізуючи вищевикладене, оскільки відповідач вимог закону при звільнені позивача не виконав, не виплативши їй своєчасно вихідну допомогу та матеріальну допомогу та матеріальну допомогу на оздоровлення в повному обсязі, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки позивач при подачі позову була звільнена від сплати судових витрат та заявлені вимоги задоволені, судові витрати по справі відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 214 ЦПК України, ст. ст. 10, 11, 17, 40, КЗпП України, суд -
Позов ОСОБА_4 - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Конярство України», Філії «Київського племконецентру» державного підприємства «Конярство України» на користь ОСОБА_4 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 22329 грн. 84 коп., вихідну допомогу в розмірі 1134 грн. та матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 2268 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Конярство України», Філії «Київського племконецентру» державного підприємства «Конярство України» на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення до Деснянського районного суду м. Києва апеляційної скарги.
Суддя: