Справа № 366/2265/13-ц Провадження № 2/366/432/13
30 жовтня 2013 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючої - судді Слободян Н.П., при секретарі - Мартовицькій Н.Є., з участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача, у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків Київської області, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ВАТ НАСК «Оранта» про стягнення грошових коштів,
Позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 04.05.2013 року на вул. Толочина в смт. Іванків сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1 та Daewoo Leganza д/н НОМЕР_2, внаслідок якої автомобіль НОМЕР_1 зазнав механічних ушкоджень. Постановою Іванківського районного суду від 20.05.2013 водія автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у зв'язку з допущенням зіткнення з автомобілем НОМЕР_1. На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта». 25.06.2013 ВАТ НАСК «Оранта» було здійснено розрахунок страхового відшкодування, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту без врахування зносу деталей, що замінюються, склала 11982 грн. 91 коп. Того ж дня ВАТ НАСК «Оранта» було складено страховий акт № ОВЦ-13-5912/1, згідно якого сума страхового відшкодування склала 9831 грн. 53 коп. Після цього позивачем були понесені додаткові витрати, пов'язані з проведенням відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу в сумі 2974 грн. 51 коп. (з яких: 2151 грн. 38 коп. - ремонт механічних ушкоджень та 823 грн. 13коп. - заміна акумулятора, псування якого, на думку позивача, сталось внаслідок тривалого невикористання автомобіля, спричиненого дорожньо-транспортною подією). Виходячи з викладених вище обставин, позивач просив стягнути відповідача на його користь 2985 грн. 27 коп. в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, 2000 грн. - як відшкодування моральної шкоди та 2407 грн. 92 коп. витрат на правову допомогу і судові витрати.
Як на підставу для задоволення своїх вимог позивач послався на положення ст.ст. 22, 1166, 1188, 1194, 1192, 23, 1167 ЦК України, п. 22.3. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та на ст. 79 ЦПК України.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з тих же підстав.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково: визнав суму в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, не визнавши суму в рахунок оплати придбання акумулятора, оскільки вважає, що вихід його із ладу не є наслідком ДТП. Не визнав також і позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки його цивільно-правова відповідальність була застрахована, під час ДТП в автомобілі нікого не було, і пошкодження не були значними. З тих же причин він не визнав і витрати на правову допомогу, так як вважає, що це право позивача звертатися за прововою допомогою, виплачуючи таку винагороду за роботу, яка , на його думку, є явно завищеною.
Третя особа, залучена до участі у справі за клопотанням відповідача - представник ВАТ НАСК «Оранта» у судове засідання не з*явився, про день і час слухання справи повідомлено вчасно, шляхом надіслання рекомендованої кореспонденції. Про причини неявки суд не повідомили.
Вислухавши пояснення сторін, та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку до наявності підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 04.05.2013 року на вул. Толочина в смт. Іванків сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1 та Daewoo Leganza д/н НОМЕР_2, внаслідок якої автомобіль НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_2, зазнав механічних ушкоджень. Постановою Іванківського районного суду від 20.05.2013 водія автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_3 (відповідача по справі) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у зв'язку із скоєнням ним ДТП, внаслідок якої автомобіль НОМЕР_1, який належить позивачу ОСОБА_2 отримав механічні ушкодження. На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта». 25.06.2013 року ВАТ НАСК «Оранта» було складено страховий акт № ОВЦ-13-5912/1, згідно якого сума страхового відшкодування склала 9831 грн. 53 коп. Ця ж сума і склала розмір страхового відшкодування згідно з розрахунком страхового відшкодування від 25.06.2013 року, хоча вартість відновлювального ремонту (без врахування зносу деталей, що замінюються) зазначена у сумі 11982 грн. 91 коп. Позивач у зв'язку з цим поніс додаткові витрати, пов'язані з проведенням відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, які не були відшкодовані страховою виплатою в сумі - 2151 грн. 38 коп., які ним були перераховані згідно квитанції №ПН33 від 10.07.2013 року.
У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними діями майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала;
Ч.1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом; п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; ст. 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки з досліджених судом доказів вбачається, що позивачем після здійснення страхувальником страхового відшкодування спричиненої шкоди, понесено витрати на відновлювальний ремонт автомобіля в сумі 2151 грн. 38 коп., то цю суму належить стягнути з відповідача як різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача 823 грн. 13 коп. вартості акумулятора, суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки акумулятор є витратним обладнанням, псування якого сталось не з вини відповідача (як вбачається з довідки № 88, виданої ВДАІ Іванківського РВ (з обслуговування Іванківського і Поліського районів) ГУ МВС України в Київській області автомобіль відповідача 04.05.2013 року о 22 год. 45 хв. в смт. Іванків по вул. Толочина, 48 на стоянці отримав механічні пошкодження переднього бамперу з лівої сторони. Тобто акумулятор до цих пошкоджень відношення не має. У міг вийти з ладу в результаті нормального зношення, інше позивачем не доведено. Посилання на те, що псування цього обладнання сталось через тривале невикористання автомобіля не може бути прийняте судом в обґрунтування задоволення позовних вимог у цій частині, оскільки акумулятор під час невикористання автомобіля міг живитись за рахунок інших зовнішніх джерел - пуско-зарядного пристрою тощо.
Суд вважає, що не підлягають задоволенню також позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено, що пошкодження його майна - автомобіля мали для його психічного стану такі тяжкі наслідки, компенсувати які зможе виключно заявлена ним до відшкодування сума у 2000 грн. На думку суду, відшкодування заподіяних матеріальних витрат, буде достатньою сатисфакцією завданої моральної шкоди.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача його витрат, понесених на оплату послуг адвоката щодо надання правової допомоги ці вимоги підлягають задоволенню частково. Позивачем надано суду договір від 30.07.2013, згідно якого адвокат ОСОБА_1 зобов'язується надавати позивачу послуги щодо надання правової допомоги у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, а ОСОБА_2, відповідно, зобов'язується оплатити послуги адвоката. Суду також надано розрахункову квитанцію серії АСАХ № 615563, згідно якої позивач сплатив адвокату за надані послуги 2407 грн. 92 коп.
Статтею 84 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою праці адвоката, несуть сторони, ст. 79 ЦПК України такі витрати відносить до судових витрат; згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати. При розрахунку витрат на правову допомогу, суд керується постановою КМ України № 590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних із розглядом судових справ та порядок їх компенсації за рахунок держави», розмір мінімальної заробітної плати на час подачі позовної заяви становив 1147 грн. Так, позивач при наведенні розрахунку витрат на правову допомогу зазначив, що тривалість консультації становила 1 годин, 3 години становив час, необхідний для складання позовної заяви та підготовки документів до суду, та 3 години тривалість участі представника у судових засіданнях. Як вбачається із журналів судового засідання участь представника позивача у трьох судових засіданнях тривала загалом лише годину. Складання позовної заяви, яка в переважній більшості складається з цитат статей ЦК, також не вимагає витрат аж 3 годин на її підготовку. Оскільки позов задовольняється судом в частині відшкодування грошових вимог (матеріальної і моральної шкоди) на половину заявленої суми, відповідно і витрати на правову допомогу мають стягуватися в такій же пропорції, з урахуванням принципів розумності і справедливості.
Стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст. 88 ЦПК України підлягає і сплачений останнім судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.
Керуючись ст. 5, 7, 10, 57, 60, 64, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2151,38 грн. в рахунок відшкодування завданих матеріальних збитків.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати: 229 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 1075 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Київської області через Іванківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його проголошення.
Суддя: