ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/16610/13 11.11.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиСа»
до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА - Україна»
про стягнення 47 097,03 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Соколик Д.І.
від відповідача: Колтигін А.П.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛиСа» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА - Україна» про стягнення заборгованості 47 097,03 грн. за договором поставки № 302822/12 від 01.01.2012р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати перед позивачем за вищевказаним договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2013 р. порушено провадження у справі № 910/16610/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.09.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
07.10.2013р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позову та зазначає, що при визначені ціни позову та написанні позовних вимог, позивач не врахував умови договору поставки щодо заліку зустрічних вимог та невірно зазначив про порушення умов поставки товару Підприємством з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2013р. продовжено строк розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів.
У процесі розгляду справи судом оголошувались перерви в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У даному судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача заперечив проти позову.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих представником позивача, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 11.11.13 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
01.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛиСа» та Підприємством з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна» укладено договір поставки №302822/11 відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність (постачати) товар, а відповідач приймати та оплачувати товар на умовах, передбачених за цим договором.
Відповідно до п. 12.1. договору, поставки за вищевказаним договором здійснюється до закінчення поточного календарного року.
Таким чином, остаточним днем виконання зобов'язань позивача з поставки відповідачеві товару є 31.12.2011р.
Пунктом 12.2. передбачено, що вищевказаний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань.
01.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛиСа» та Підприємством з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна» укладено договір поставки №302822/12 відповідно до умов якого позивач зобов'язується відповідно до замовлень відповідача передати у власність (постачати) товар, а відповідач приймати та оплачувати товар на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.1. договору, поставка товару здійснюється партіями на підставі замовлення покупцем товарів постачальника.
Постачальник зобов'язаний дотримуватись строків і інших умов поставки, визначених в замовленні та додаткових умовах поставки (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 3.14. договору, датою поставки вважається дата отримання товару покупцем в торговій точці чи РЦ, що підтверджується підписаною сторонами товарно-транспортною накладною та/або товарною (видатковою) накладною.
Перехід права власності на товар здійснюється в момент фактичного прийняття товару в торговій точці чи РЦ та підписання покупцем товарно-транспортної та/або товарної (видаткової) накладної (п. 5.1. договору).
Оплата здійснюється покупцем безготівково на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в цьому договір, додаткових умовах поставки, чи повідомлений постачальником додатково (7.2. договору).
Відповідно до п. 7.5. договору з врахуванням п. 7.8. договору, товар підлягає оплаті покупцем на умовах післяплати в строки, визначені в додаткових умовах поставки.
Покупець проводить розрахунки у встановлений для цього день - вівторок кожного тижня. Сторони, таким чином, погодили, що розрахунки за цим договором здійснюються покупцем в перший вівторок, який припадає після закінчення відстрочки платежу, а якщо цей вівторок є вихідним, святковим днем чи неробочим днем - у вівторок наступного тижня. Вказаний порядок оплати є погодженим сторонами, та постачальник не пред'являтиме до покупця жодних претензій з цього приводу (7.8. договору).
Відповідно до п. 7.10. договору днем здійснення платежу вважається день, в який сума грошових коштів, що підлягає сплаті, списана з рахунку покупця для перерахування на рахунок постачальника.
Як невід'ємну частину договору та відносин поставки за ним, одночасно з укладенням вищевказаного договору сторони уклали угоду про надання маркетингових послуг (додаток № 3 до договору), за умовами якої покупець за окрему винагороду надаватиме постачальнику маркетингові послуги щодо товару, який постачається постачальником покупцю за цим договором (п. 10.1. договору).
Відповідно до п. 10.2. договору, покупець вправі в односторонньому порядку зараховувати свої вимоги до постачальника щодо сплати всіх та будь-яких належних йому виплат за маркетингові послуги в рахунок оплати вартості товару.
Поставки за вищевказаним договором здійснюються до закінчення поточного календарного року (п. 12.1. договору); договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
01.01.2012р. сторони уклади маркетингову угод, яка є додатком № 3 до договору поставки № 032811/12 від 01.01.2012р., відповідно до якої покупець зобов'язується надавати постачальнику, а постачальник - приймати та оплачувати передбачені договором, додатковими умовами поставки та цією маркетинговою угодою до договору маркетингові, інформаційні та логістичні послуги щодо товару, який постачається постачальником покупцю за договором та реалізується кінцевим споживачем у торгових точках покупця (п. 1.1. угоди)
Відповідно до п. 1.3. угоди послуги надаються протягом всього строку дії договору.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої договірні зобов'язання щодо оплати товару, отриманого за договором поставки №302822/12 від 01.01.2012 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 47 097,03 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач стверджує, що належним чином виконав свої зобов'язання, поставивши відповідачеві товар, в той час як відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо сплати за спірним договором, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем станом на день розгляду спору складає 47097,03грн.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.13р. у даній справі позивача зобов'язано надати суду обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості за спірним договором за період з 01.01.2012р. та станом на жовтень 2013р. При цьому позивача зобов'язано надати суду первинні документи, що підтверджують виконання сторонами зобов'язань за договором - видаткові накладні, платіжні доручення, виписки з рахунку банку тощо), а відповідача - первинні документи, що підтверджують виконання грошових зобов'язань за спірним договором та письмові заперечення (у разі наявності таких) щодо отримання від позивача товару за видатковими накладними, які додано до позову.
Разом з тим, дослідивши надані учасниками судового процесу первинні документи, суд встановив, що на виконання договору поставки №302822/12 від 01.01.2012р. за період з моменту укладення договору - 01.01.12р. до 31.12.12. позивачем здійснено поставку відповідачеві товару на загальну суму 306082,77 грн., а відповідачем проведено оплату на виконання умов спірного договору на загальну суму 219108,52 грн.;
Решта поставок товару була здійснена позивачем в інший період, а тому вони не можуть вважатися такими, що здійснені в межах дії договору поставки №302822/12 від 01.01.2012р. , а отже - не входять до предмету доказування у даній справі.
Крім того, доказів, що частину товару було повернуто відповідачем позивачеві, суду не надано. Заперечень щодо отримання товару відповідач також не висловив.
В свою чергу, суд відзначає, що частина первинних документів, надана сторонами в якості доказів виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки №302822/12 від 01.01.2012р., датована 2011 р., в той час як в межах даної справи судом досліджуються виконання сторонами своїх зобов'язань договором поставки №302822/12 від 01.01.2012р.
За таких обставин суд не приймає вказані платіжні документи у якості належних доказів виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки №302822/12 від 01.01.2012р.
Щодо посилань відповідача на проведення заліку зустрічних вимог, суд відзначає, що п. 7.12 спірного договору визначає лише порядок зарахування зустрічних вимог; сама по собі наявність вказаного пункту у тексті спірного договору не тягне за собою автоматичного зарахування зустрічних вимог; в свою чергу, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів про зарахування зустрічних вимог. Таким чином, заперечення відповідача в цій частині суд визнає необґрунтованим.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, що підтверджують виконання ним грошових зобов'язань за спірним договором у повному обсязі не надав.
А відтак, заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент прийняття рішення у даній справі документально доведена та по суті не оспорена.
В свою чергу, суд відзначає, що позивач клопотань про вихід за межі позовних вимог в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу не заявляв.
Тож, виходячи із наявних у справі первинних документів, зважаючи на їх належність та допустимість, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна» за договором поставки № 302822/12 від 01.01.2012 р. на суму 47 097,03 грн.
На підставі вищенаведеного вимоги позивача про стягнення з відповідача 47 097,03 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиСа» задовольнити.
2. Стягнути з Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна» (02140, м. Київ, вул. Гришка, буд. 3, код ЄДРПОУ 25288083) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиСа» (08132, Київська обл. Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ 32683728) заборгованість у розмірі 47 097 (сорок сім тисяч дев'яносто сім) грн. 03 коп. та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.11.2013р.
Суддя Пригунова А.Б.