Справа №601/1528/13-ц
Провадження № 2/601/604/2013
08 листопада 2013 року
Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючої суду Мочальської В.М.,
при секретарі Коляді О.В.,
з участю позивача ОСОБА_2,
представника позивача адвоката ОСОБА_3,
представників відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третьої особи ОСОБА_6, представника третьої особи адвоката ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременці справу за позовом ОСОБА_2 до Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», центру поштового зв'язку №4 Тернопільської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_6 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної (немайнової) шкоди,
ОСОБА_2 звернулася з позовом до центру поштового зв'язку №4 Тернопільської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_6 про поновлення на роботі, зобов»язання нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнення моральної (немайнової) шкоди,
В обгрунтування своїх вимог позивач вказала, що з 31 січня 1995 року працювала в центрі поштового зв»язку № 4 Тернопільської дирекції УДПЗ «Укрпошта» на посаді інженера з організації та нормування праці 1 категорії. З призначенням виконуючого обов»язки начальника ЦПЗ ОСОБА_6 змінилися умови праці, психологічний мікроклімат в колективі. ОСОБА_6 змусив написати заяви про звільнення всіх працівників, які досягли пенсійного віку, з травня 2013 року став чинити на неї психологічний тиск з метою звільнення за власним бажанням та 04 червня 2013 року її звільнено з посади інженера з організації та нормування праці 1 категорії по ст. 38 КЗпП України у зв»язку з виходом на пенсію по інвалідності. Заява про звільнення за власним бажанням написана нею під психологічним тиском ОСОБА_6. Вважає звільнення незаконним.
Вказаними неправомірними діями відповідача їй спричинена моральна шкода. Змушена докладати додаткових зусиль для захисту свого порушеного права на працю, отримала нервовий зрив, змінився спосіб її життя, погіршився стан здоров»я, погіршились стосунки з оточуючими, порушились нормальні життєві зв»язки. Просить стягнути з відповідача спричинену моральну шкоду в розмірі 10000 грн..
Ухвалою Кременецького районного суду від 05 серпня 2013 року в якості співвідповідача залучено Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта».
В судовому засіданні позивач підтримала позов, уточнила вимоги в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - просила стягнути з Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» 11 782 грн. 96 коп. та моральну шкоду згідно ст. 237-1 КЗпП України та пояснила, що за весь час роботи зауважень з боку керівництва до неї не було, жодного разу не притягувалася до дисциплінарної відповідальності. У період з 14 травня 2013 року по 31 травня 2013 року хворіла та перебувала на лікуванні у терапевтичному відділенні Кременецької ЦРЛ. 17 травня 2013 року проходила медичне обстеження у лікаря-психіатра, який поставив діагноз: розлади психіки та поведінки після нервового перевантаження. Причиною цього є те, що 14 травня 2013 року в робочий час ОСОБА_6 довів її до серцевого нападу, обзиваючи нецензурною лайкою та звинувачуючи у непрофесійності. З місця роботи швидкою допомогою її було доставлено в приймальне відділення Кременецької РКЛ. Крім того, ОСОБА_6 подав до Тернопільської дирекції УДППЗ скаргу на її професійну непридатність. 04 червня 2013 року до Кременецького ЦПЗ № 4 прибула комісія, яка недоліків у її роботі не виявила. В цей же день, 04 червня 2013 року ОСОБА_6 видав незаконний наказ № 224/к про припинення з нею трудового договору на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Із даним наказом вона була не згідна, про що зробила зазначила в наказі. ОСОБА_4 на протязі двох годин 04.06.2013 року вмовляла її написати заяву на звільнення за власним бажанням. Перебуваючи у вкрай стривоженому стані, після нервового перенапруження необдумано написала заяву про звільнення за власним бажанням, розписавши в заяві причину свого звільнення та сподіваючись, що директор не погодиться з даною заявою та поверне її. Якби не наказ про звільнення за прогул то ніколи б не звільнилась за власним бажанням.
Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнала та пояснила, що психологічного тиску на ОСОБА_2 зі сторони відповідачів не було. 01 червня ОСОБА_2 не була на роботі, а тому була звільнена на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Однак згодом подала заяву про звільнення за власним бажанням, де чітко вказала підставу звільнення. Дана заява була подана з метою уникнути звільнення за прогул і ОСОБА_6 з чисто людських спонукань пішов на зустріч ОСОБА_2.
Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила, що 01 червня ОСОБА_2 не була на роботі, а тому була звільнена на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Після чого сказала, що хоче звільнитися за власним бажанням, дістала написану заяву з сумки і запропонувала їй прочитати. Ніхто психологічного тиску на неї не чинив.
Представник відповідача та третя особа ОСОБА_6 позов не визнав та пояснив, що в період з 28.11.2012 року по 30.11.2012 року на підприємстві
була проведена комплексна перевірка та виявлено ряд недоліків в роботі ОСОБА_2 та визначено термін їх усунення. 14 травня 2013 року він просив ОСОБА_2 усунути вказані недоліки, однак позивач пішла на лікарняний. 01 червня 2013 року був робочий день, позивач без поважних причин не з»явилася на роботу, а тому 04 червня 2013 року ним був виданий наказ про її звільнення на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин з яким була ознайомлена ОСОБА_2. Того ж дня, біля одинадцятої години приїхала комісія з Тернополя, ніхто голосу на ОСОБА_2 не підвищував, в неї бралося пояснення по роботі. Члени комісії рекомендували не звільняти ОСОБА_2 за прогул, а тому він доручив кадровику переговорити з ОСОБА_2 про звільнення за власним бажанням. Вкінці робочого дня кадровик принесла заяву від позивача про звільнення за власним бажанням. З чисто людських міркувань він відмінив дію наказу про звільнення за прогул та видав наказ про звільнення ОСОБА_2 згідно поданої заяви.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, третьої особи, свідків, дослідивши представлені сторонами докази прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних міркувань.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до п.3.1 статуту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» підприємство є юридичною особою (а.с. 75).
З п.1.4 положення про Центр поштового зв»язку № 4 ЦПЗ №4 Тернопільської дирекції УДППЗ «Укрпошта» здійснює свою діяльність на території Кременецького району від імені Тернопільської дирекції УДППЗ «Укрпошта» в межах повноважень, наданих йому Тернопільською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» (а.с. 64).
З п.1.6 положення про Тернопільську дирекцію УДППЗ «Укрпошта» вбачається, що дирекція не є юридичною особою і здійснює свою діяльність від імені Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (а.с. 57).
ОСОБА_2 з 31 січня 1995 року працювала на посаді інженера з організації та нормування праці 1 категорії в Центі поштового зв»язку №4 Тернопільської дирекції УДПЗ «Укрпошта», що підтверджується записами в трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 (а.с.5-7).
З 14.05.2013 року по 31.05.2013 року ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у Кременецькій РКЛ. Причина непрацездатності: захворювання загальне. Рекомендовано стати до роботи 01.06.2013 року (а.с.9).
01 червня 2013 року ОСОБА_2 була відсутня протягом всього робочого дня на робочому місці, що підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_8. та ОСОБА_2 в письмових поясненнях від 03.06.2013 року.
Згідно наказу № 224/к ОСОБА_2 звільнено 04.06.2013 року з посади інженера з організації та нормування праці 1 категорії згідно п.4 ст. КЗпП України за прогул без поважних причин. Позивач з наказом ознайомлена та вказала, що не згідна в зв»язку з тим, що 1 червня роботу по контролю продажу ТНС ВЛЗ звіряла із щоденником ф2 вдома із дозволу заступника начальника ЦПЗ ОСОБА_8та роботу виконала (а.с. 15).
04.06.2013 року о 16 год. 16 хв. ОСОБА_2 подала заяву про звільнення з роботи у зв»язку із виходом на пенсію по стану здоров»я як інвалід із 04.06.2013 року (а.с. 16).
Згідно наказу № 225/к від 04.06.2013 року відмінено дію наказу № 224/к від 04.06.2013 року «Про припинення трудового договору ОСОБА_2 за ст. 40 п. 4 КЗпП України», ОСОБА_2 звільнено з посади інженера з організації та нормування праці 1 категорії згідно ст. 38 КЗпП України у зв»язку з виходом на пенсію по інвалідності 04.06.2013 року, виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі двох посадових окладів згідно штатного розпису, компенсацію за невикористані дні відпустки. Позивач ознайомлена з наказом. (а.с. 17).
Виконуючий обов»язки начальника ЦПЗ №4 ОСОБА_6 24.05.2013 року повідомив директора УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_2 не виконала розпоряджень про усунення недоліків в роботі, виявлених під час комплексної перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності УПЗ №4 від 28.11.2012-30.11.2012 року (а.с. 39).
Згідно довідки щодо проведення службового розслідування в ЦПЗ № 4 ТД УДППЗ «Укрпошта» для проведення службового розслідування щодо достовірності інформації, яка надійшла в ЦПЗ №4 наказом Тернопільської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 27.05.2013 року за № 258 було створено комісію. Всі факти, викладені у звернені начальника ЦПЗ №4 ОСОБА_6 від 24.05.2013 року підтверджено (а.с. 40).
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 04.06.2013 року була звільнена з роботи за прогул. Вкінці робочого дня подала заяву про звільнення за власним бажанням. Вона підходила до ОСОБА_2 і казала, що можна написати заву за власним бажанням, оскільки ОСОБА_6 не заперечував звільнити її за заявою.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що просила ОСОБА_2 нарахувати зарплату і вона погодилась. Під час лікарняного виходила на роботу, а тому 01 червня вона відпустила її з роботи, про що повідомила ОСОБА_6 коли був виданий наказ про звільнення за прогул.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що 14.05.2013 року на прохання ОСОБА_6 виходила з кабінету ОСОБА_2, однак про що між ними була розмова їй невідомо. 04.06.2013 року був наказ про звільнення ОСОБА_2 за прогул. Зі слів ОСОБА_2 їй відомо, що кадровик просила написати заяву про звільнення за власним бажанням.
Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"- по справах про звільнення за ст.38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст.38 КЗпП строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.
Відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
В судовому засіданні встановлено, що 01 червня 2013 року ОСОБА_2 була відсутня протягом всього робочого дня на робочому місці без поважних причин, згідно наказу № 224/к її звільнено 04.06.2013 року з посади інженера з організації та нормування праці 1 категорії згідно п.4 ст. КЗпП України за прогул без поважних причин. До звільнення від позивача витребувано пояснення про відсутність на роботі 01.06.2003 року, ознайомлено з наказом. 04.06.2013 року о 16 год. 16 хв. ОСОБА_2 подала заяву про звільнення з роботи у зв»язку із виходом на пенсію по стану здоров»я як інвалід із 04.06.2013 року та наказом № 225/к від 04.06.2013 року відмінено дію наказу № 224/к від 04.06.2013 року «Про припинення трудового договору ОСОБА_2 за ст. 40 п. 4 КЗпП України», ОСОБА_2 звільнено з посади інженера з організації та нормування праці 1 категорії згідно ст. 38 КЗпП України у зв»язку з виходом на пенсію по інвалідності 04.06.2013 року, з даним наказом позивача ознайомлено під підпис, проведено остаточний розрахунок та видано належно оформлену трудову книжку.
Посилання позивача на те, що наказ про звільнення за прогул виданий з метою змусити її написати заяву на звільнення за власним бажанням, оскільки з дозволу заступника ЦПЗ №4 ОСОБА_8 вона виконувала роботу вдома та крім того, ще мала відгули є безпідставними, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 01 червня 2013 року була на роботі відсутня протягом усього робочого без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів та відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів). ОСОБА_2 погодила відгул з ОСОБА_8, а не з власником або уповноваженим ним органом.
Твердження позивача про те, що ОСОБА_6 14.05.2013 року обзивав її нецензурною лайкою, звинувачуючи у непрофесійності спростовані в судовому засіданні висновком Кременецького РВ УМСУ в Тернопільській області від 27.07.2013 року відповідно до якого матеріалами перевірки не здобуто доказів що ОСОБА_6 виражався нецензурною лайкою та погрожував ОСОБА_2 (а.с. 53).
Доводи ОСОБА_2 про те, що 14.05.2013 року ОСОБА_6 на робочому місці довів її до серцевого нападу спростовані довідками та лікарняним листом Кременецької ЦРКЛ, відповідно до яких позивач знаходилась на лікуванні з 14.05.2013 року по 31.05.2013 року з приводу захворювання нирок (а.с. 9-12).
Таким чином, позивачем не представлено доказів порушення відповідачем та третьою особою її трудових прав при звільненні.
Керуючись ст.ст. 38, 233, 237-1 КЗпПУ, ст.ст. 3, 15, 60, 61, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, -
В позові ОСОБА_2 до Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», центру поштового зв'язку №4 Тернопільської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_6 про поновлення на посаді інженера з організації та нормування праці 1 категорії Центру поштового зв»язку № 4 Тернопільської дирекції Українського державного підприємства поштового зв»язку «Укрпошта», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 10 000 грн. моральної (немайнової) шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Тернопільської області через Кременецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: