Справа №784/3469/13 07.11.2013 07.11.2013 07.11.2013
Провадження № 22ц/784/2835/13 Суддя першої інстанції Тихонова Н.С.
Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
7 листопада 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Царюк Л.М., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі Белевері В.А.,
за участю: відповідача - ОСОБА_2,
його представника - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 квітня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - Банк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
28 вересня 2012 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 4 травня 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», перетвореного в публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит в розмірі 15470 грн. строком до 5 травня 208 року зі сплатою 25,08 % річних.
Проте, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим у нього станом на 31 липня 2012 року утворилась заборгованість у сумі 75988,37 грн.
Посилаючись на викладене, Банк просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 75988,37 грн.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № DNH4KP31290274 від 4 травня 2006 року в розмірі 42393 грн. 69 коп., яка складається з: 11980 грн. 32 коп. - заборгованість за кредитом; 28994 грн. 44 коп. - заборгованість за несплаченими відсотками; 918 грн. 93 коп. - пеня; 500 грн. - штраф (фіксована частина). Також розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі Банк просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.
Статті 526, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до приписів ст. 60 ЦПК України, обов'язок щодо доведення належними та допустимими доказами розміру кредитної заборгованості позичальника та її складових, покладається на позивача.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 4 травня 2006 року за заявою ОСОБА_2 було укладено кредитно-заставний договір, відповідно до якого Банком відповідачу надано строковий кредит у сумі 15470 грн. на купівлю телевізору на строк 24 місяці до 5 травня 2008 року з умовами сплати за користування кредитом 2,09% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки. Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 828.99 грн. для погашення заборгованості за кредитом.
Відповідач погодився, що ця заява разом з Умовами про надання споживчого кредиту фізичним особам (надалі - Умови) та Тарифами складають між ним та Банком кредитно-заставний договір (а.с.4).
В заяві сторони узгодили, що згідно з п. 4.2 Умов при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 6% в місяць (72% річних), розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.
При розгляді справи суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач обґрунтував свої позовні вимоги, посилаючись на Умови та правила надання банківських послуг, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки на час укладання кредитно-заставного договору діяли Умови надання споживчого кредиту фізичним особам, що були затверджені наказом Банку № 391 від 21 березня 2006 року та надані суду апеляційної інстанції, а тому колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин саме ці Умови.
Згідно п. 4.2 Умов при несплаті винагороди, комісії згідно Заяви, відсотків і/або частини Кредиту до останнього дня періоду сплати, вони вважаються простроченими.
При порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених заявою та п.п. 3.2.2 Умов (погашати кредит у порядку та строки відповідно до заяви) та п.п. 3.2.3 Умов (сплата відсотків за користування кредитом) Банк має право нараховувати, а позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 0.15% від суми непогашеної заборгованості, але не менше однієї гривні за кожен день прострочки платежу (п.п. 5.1. Умов).
При порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову (п.п. 5.3. Умов).
За розрахунком банківської установи станом на 31 липня 2012 року, загальна сума заборгованості складала 75988 грн.37 коп., а саме: 11980 грн. 32 коп. заборгованість за кредитом; 28994грн. 44 коп. - заборгованість за несплаченими відсотками: 30918 грн. 93 коп. пеня; 500 - штраф; 3594 грн. 68 коп. - штраф (процентна складова).
Оскільки місцевим судом встановлено факт укладання між Банком та ОСОБА_2 кредитно-заставного договору, а також факт належного виконання позивачем умов договору та неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Між тим, задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що розмір пені значно перевищує розмір збитків Банку, а тому дійшов висновку про зменшення суми пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Проте, повністю з таким висновком суду погодитися не можна.
Частина 3 ст. 551 ЦК України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, з аналізу цієї правової норми вбачається, що за рішенням суду розмір неустойки може бути зменшено з двох правових підстав, зокрема, розмір неустойки значно перевищую розмір збитків та наявності істотних обставин.
Крім того, в роз'ясненнях постанови Пленуму вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» щодо застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України зазначається, що зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.
Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Проте, суд першої інстанції зазначених вимог закону та роз'яснень не дотримався.
Отже, розглядаючи справу без участі відповідача, не встановивши при розгляді справи та не навівши у рішенні істотних обставин, які б, на думку суду, були підставою для зменшення розміру неустойки, суд безпідставно зменшив розмір пені, пославшись тільки на те, що розмір пені значно перевищує розмір збитків, завданих позивачу.
З наданого Банком розрахунку розмір пені складає 30918.93 грн., а тому з урахуванням вищевикладеного стягненню з відповідача підлягає саме ця сума пені.
Не можна погодитися з висновком суду, що складова частина штрафу (фіксована та процентна складова) за кредитно-заставним договором є подвійною відповідальністю за одне і те саме порушення, оскільки за Умовами штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання.
Між тим, позовні вимоги щодо стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню, оскільки, виходячи з правового визначення штрафу згідно до ст. 549 ЦК України є незрозумілим який позов та 5% від якої суми зазначає Банк в Умовах, визначаючи процентну складову штрафу.
Отже, колегія суддів вважає, що інформація щодо процентної складової штрафу за умовами договору є неповною, не конкретною, а тому така складова штрафу є не визначеною, у зв'язку з чим це зобов'язання не підлягає виконанню.
Таким чином з відповідача підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 30918 грн. 93 коп. та 250 грн. штрафу, у зв'язку з чим загальна сума боргу складає 72143 грн. 69 коп.
Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що договір кредитування не укладався, а відтак відсутні будь-які договірні зобов'язання між сторонами, не можуть бути взяті до уваги, оскільки як встановлено судом між сторонами укладено договір в простій письмовій формі, в якому визначено суму кредитного ліміту, порядок його погашення, дата укладення та строк дії договору.
Ця угода не протирічить положенням ст.ст. 1054, 1056 ЦК України та вимогам ст. 1055 ЦК України.
Неспроможними є доводи представника відповідача щодо сплину загальної позовної давності, оскільки відповідно до п.п. 5.5. Умов позовна давність по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлена сторонами тривалістю 5 років.
Відповідно до умов договору перебіг позовної давності починається після закінчення строку дії договору, тобто з 6 травня 2008 року, а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав в межах договірної позовної давності.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу, а також визначення загальної частини боргу підлягає зміні в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення пені, штрафу, визначення загальної суми боргу.
Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України підлягає перерозподілу сума судових витрат пропорційно задоволеним вимогам. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 721 грн. 43 коп. судових витрат за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 360 грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги, а всього 1081 грн. 93 коп. судових витрат
Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 квітня 2013 року в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення пені, штрафу, визначення загальної суми боргу та судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» станом на 31 липня 2012 року пеню за кредитно-заставним договором, укладеним між ним та ПАТ КБ «ПриватБанком» 4 травня 2006 року, збільшивши її розмір з 918 грн. 93 коп. до 30918 грн. 93 коп. , а розмір штрафу зменшити з 500 грн. до 250 грн., у зв'язку з чим загальна сума заборгованості за цим договором складає 72143 грн. 69 коп. Збільшити розмір стягнення судового збору з 432 грн. 93 коп. до 1082 грн. 93 коп.
В іншій частині зазначене рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: