33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 жовтня 2013 року Справа №906/279/13-г
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дужич С.П.
судді Мамченко Ю.А. ,
судді Саврій В.А.
при секретарі Ткач Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Кириленко В.П (довіреність від 01.04.2013р.
- Похилько О.С. (довіреність від 01.04.2013р.)
відповідача - Скиданчук І.В. (довіреність №924 від 10.08.2012р.)
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України на рішення господарського суду Житомирської області від 11 червня 2013 року у справі №906/279/13-г (суддя Машевська О.П.)
за позовом Дочірнього підприємства "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро"
до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України"
про стягнення 1442276,50 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог)
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
11 червня 2013 року, рішенням господарського суду Житомирської області було задоволено позов ДП "Євротранс" ТОВ "Євро" до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 442 276,50 грн. (за зменшеними позовними вимогами) та стягнуто з відповідача на користь позивача 1 265 498, 50 грн. - основного боргу, 46 707,59 грн. - 3 % річних, 63 968,24 грн. - інфляційних втрат, 66 101,17 грн. - пені, 28 845, 53 грн. - судового збору.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, в своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки спірні поставки проводились не за Договором від 16 жовтня 2008 року, як це зазначено судом першої інстанції, а між сторонами існували позадоговірні відносини. Крім того, зазначає, що додані до матеріалів справи видаткові накладні не містять посилань на будь-який договір. Вказує на те, що відповідно ч.3 ст. 627 ГК України, Договір від 16 жовтня 2008 року не продовжувався і припинив свою дію 16 жовтня 2009 року.
Також, апелянт вважає, що акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01 серпня 2012 року не може вважатися належним доказом наявності боргу, оскільки наявність зобов'язань підтверджується лише первинними документами.
Відповідач не скористався своїм правом відзиву на апеляційну скаргу, проте його відсутність, відповідно ч.2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
15 серпня 2013 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 09 жовтня 2013 року.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить її задоволити, а рішення господарського суду Житомирської області скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні представники позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:
26 січня 2006 року, між ДП "Євротранс" ТОВ "Євро", як продавцем, та філією "Кошарищська промислова база" ДП "Житомирський облавтодор" було укладено Договір №3/1, терміном до 31 грудня 2010 року, згідно умов якого продавець зобов'язався поставити продавцю гранітну продукцію (товар) - щебінь фракцій 5-20, 5-10, 10-20 та 20-40, по 200 000,0 т. кожної, та 400 000,0 т. відсіву, а покупець мав оплатити отриманий товар. (а.с.5, т.2)
16 жовтня 2008 року, між ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", як покупцем, та ДП "Євротранс" ТОВ "Євро", як постачальником, було укладено Договір, терміном до 31 грудня 2013 року, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання передати відповідачу у власність товар, а саме: 600 тис.м3 щебеню різних фракцій та 300 тис.м.3 відсіву, а відповідач зобов'язався прийняти його і провести оплату. (а.с.10-12 т.1)
Згідно п.2.1 Договору, ціна на товар встановлюється в межах регіональних граничних цін, вартість транспортних послуг при доставці товару не повинна перевищувати 50 коп. за 1 т/км. Остаточна ціна за окрему одиницю товару, обсяг, умови поставки і загальна вартість кожної партії товару визначаються в Додаткових угодах до Договору або у заявках покупця, прийнятих постачальником до виконання, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно п.п.2.3, 2.4 Договору, оплата проводиться у строк 30-90 календарних днів з моменту відвантаження та обговорюється в Додаткових угодах.
За умовами п.п.3.2, 3.3 Договору, постачальник здійснює поставку товару після підписання сторонами Додаткової угоди до Договору щодо окремої партії товару або по факту приймання до виконання заявки покупця, де обов'язково має зазначатись ціна товару, умови поставки, повні відвантажувальні реквізити покупця та умови оплати. Кількість кожної партії товару визначається відповідними Додатковими угодами до Договору або заявками покупця, прийнятими до виконання постачальником.
Як зазначено у п.4.1.2 Договору, товар вважається таким, що переданий та прийнятий за кількістю згідно з вагою, визначеною, зокрема, у товарно-транспортній накладній, та є остаточною та обов'язковою для сторін.
Відповідно до п.5.2, 5.5 Договору, у випадку порушення строків оплати товару покупцем останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період зазначеного порушення, від вартості товару, що має бути оплачений, за кожен день такого порушення строків. Покупець несе безпосередню відповідальність за правильність наданих постачальнику відвантажувальних реквізитів для виконання обов'язків останнього за даним Договором.
Пунктами 10.1, 10.2 Договору передбачено, що всі Додаткові угоди, так само як й прийняті до виконання замовлення покупця, є його невід'ємною частиною. Зазначені Додаткові угоди та замовлення покупця набувають чинності з моменту їх підписання представниками сторін або отримання та підписання уповноваженим представником постачальника до виконання замовлення покупця та припиняють свою дію по проведенні остаточних розрахунків, про що складається акт звірки розрахунків.
01 липня 2011 року, між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору від 16 жовтня 2008 року, згідно якої сторони внесли зміни до п.2.1 Договору в частині збільшення вартості транспортних послуг при доставці товару до 0,65 грн. за 1 т/км з ПДВ, одночасно обумовивши те, що на протязі дії Договору ціна на товар та транспортні послуги може корегуватися відповідно до зміни кон'юнктури ринку. (а.с.4 т.2)
07 липня 2011 року, між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору від 16 жовтня 2008 року, згідно якої сторони внесли зміни до п.п.1.1.1 Договору, доповнивши предмет поставки новим товаром - бітумом марок БНД 60/90 (БНД 90/130) загальною кількістю 5000 т., а також до п.2.1 Договору в частині збільшення вартості транспортних послуг при доставці щебеневої продукції до 75 коп. за 1 т/км з ПДВ, одночасно обумовивши те, що вартість транспортних послуг при доставці бітуму визначатиметься постачальником. (а.с.13 т.1)
13 серпня 2012 року, рішенням господарського суду Житомирської області, у справі №3/5007/682/12, було частково задоволено позовні вимоги за позовом ДП "Євротранс" ТОВ "Євро" до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 981 080,67 грн., з яких 962 588,54 - сума основного боргу за поставлений бітум згідно Договору поставки від 16 жовтня 2008 року, 18 492,13 грн. - пеня за порушення строку оплати товару, та стягнуто з відповідача на користь позивача 962 588,54 - основного боргу, 16 019,29 - пені, за прострочення оплати отриманого бітуму у період з 15 по 30 березня 2012 року, включно, 19 572,14 - судового збору. (а.с.109-113, т.1)
Факт поставки товару (щебеню обох фракцій та відсіву) власним та залученим до перевезення транспортом у 2012 році на загальну суму 2 301 658,25 грн. підтверджується товарно-транспортними накладними, видатковими накладними та актами виконаних робіт. Відповідачем було проведено розрахунки з позивачем у 2012 році на загальну суму 2 362 588,54 грн., з яких 1 326 428,79 грн. були зараховані позивачем в рахунок погашення дебіторської заборгованості станом на 01 січня 2012 року та в сумі 1 036 159,75 грн. - в рахунок оплати товару, отриманого у 2012 році.(т.т.3-12)
22 січня 2013 року, між сторонами було проведено звірку розрахунків поставленого товару, згідно підписаного повноважними представниками сторін двостороннього акту якої, залишок боргу за поставлену у 2012 році продукцію становив 1 265 498,50 грн. (2 301 658,25 грн. - 1 036 159,75 грн.). (а.с.73-74, т.1)
12 лютого 2013 року, позивач звернувся до відповідача з претензією №1, в якій просив перерахувати в 10-ти денний термін суму боргу у розмірі 1 265 498,50 грн., яка була залишена відповідачем без задоволення. (а.с.75-77)
25 лютого 2013 року, ДП "Євротранс" ТОВ "Євро" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення основного боргу в сумі 1 265 498,50 грн., пені в сумі 116 727,95 грн., розрахованої за період з 24 серпня 2012 року по 20 лютого 2012 року за прострочку в оплаті товару поставленого у 2012 році, 3% річних на суму 94 672,89 грн., розрахованих за період з 21 лютого 2010 року по 20 лютого 2013 року за прострочку в оплаті товару, поставленого у 2009-2012 роках, інфляційних втрат на суму 96 517,00 грн., розрахованих за період з 01 лютого 2010 року по 31 січня 2013 року за прострочку в оплаті товару, поставленого у 2009-2012 роках. (а.с.3-6, 78-87 т.1)
13 травня 2005 року, у зв'язку з проведенням нового розрахунку, позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені - до 66 102, 17 грн., 46 707,59 грн. -3% річних, 63 968,24 грн. - інфляційних втрат за поставку товару в 2009-2011 роках, відповідно до кожного періоду поставки товару за актами виконаних робіт. (а.с.1-18 т.6)
11 червня 2013 року, рішенням господарського суду Житомирської області було задоволено позов ДП "Євротранс" ТОВ "Євро" до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 442 276,50 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог) та стягнуто з відповідача на користь позивача 1 265 498, 50 грн. - основного боргу, 46 707,59 грн. - 3 % річних, 63 968,24 грн. - інфляційних втрат, 66 101,17 грн. - пені, 28 845, 53 грн. - судового збору. (а.с.71-81, т.13)
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і відповідачем, а також з його філією, було укладено договір, терміном до 31 грудня 2013 року, на поставку 600 тис.м3 щебеню різних фракцій та 300 тис.м3 відсіву, і відповідач зобов'язався прийняти його та провести оплату.
Відповідно ч.ч.1, 3 ст. 267 ГК України, договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін.
Посилання відповідача на те, що даний Договір від 16 жовтня 2008 року не продовжувався і припинив свою дію 16 жовтня 2009 року, спірні поставки проводились не за даним Договором, а на підставі позадоговірних відносин, оскільки видаткові накладні на поставлений товар не містять посилань на будь-який договір, колегією суддів оцінюється критично, оскільки умови Договору від 16 жовтня 2008 року, неодноразово змінювались сторонами шляхом укладання додаткових угод до цього договору 01 та 07 липня 2011 року, поставка зазначеного у п. п.1.1.1. Договору від 16 жовтня 2008 року товару здійснювалась позивачем відповідачу протягом значного часу майже до 2013 року.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно п.п.2.3, 2.4 Договору, оплата проводиться у строк 30-90 календарних днів з моменту відвантаження та обговорюється в Додаткових угодах.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України).
Позивач у 2012 році, згідно видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та актів виконаних робіт, прийнятих та підписаних відповідачем, поставив відповідачу товар (щебінь визначених фракцій та відсів), власним та залученим до перевезення транспортом, на загальну суму 2 301 658,25 грн. ( т.т.1-12)
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару виконав частково, тобто є таким, що прострочив свої зобов'язання на суму 190 765,26 грн. Згідно даних, відображених у видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та актів виконаних робіт, відповідачу був поставлений товар передбачений умовами Договору від 16 жовтня 2008 року, що узгоджується з його положеннями та актом звірки взаєморозрахунків, у якому відображена інформація, що товар по даних накладених приймався відповідачем та він засвідчує свою заборгованість перед ДП "Євротранс" ТОВ "Євро" у розмірі 1 265 498,50 грн. /2 301 658,25 грн.-1 036 159,75 грн./ (а.с.73-74 т.1), а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правильно висновок про існування заборгованості відповідача перед ДП "Євротранс" ТОВ "Євро" у даному розмірі.
Так як апелянтом не надано доказів, які підтверджували б належного виконання ним зобов'язань, взятих на себе Договором від 16 жовтня 2008 року.
Посилання відповідача на те, що оплата послуг за перевезення поставленого товару не передбачалась сторонами і строк такої оплати не настав, судовою колегією не приймаються до уваги оскільки відповідно до п.2.1 цього Договору (розділу "Ціна та порядок оплати товару") та додатковими угодами до нього, в ціну товару включалась також вартість транспортних послуг по доставці товару /спочатку 50 коп., а в подальшому 65 коп. і 75 коп. за 1 т/км/, яка проводилась позивачем власним або залученим транспортом.
Оскільки згідно ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору, тому виокремлення обов'язку покупця відшкодовувати продавцю вартість транспортних послуг, які не включені в остаточну ціну загальної вартості кожної партії товару не суперечить чинному законодавству України, а умови Договору про поставку товару позивачем автомобільним транспортом є складовими відносин поставки, а тому відшкодування транспортних витрат позивачу є обов'язком відповідача, що виникає із укладеного Договору.
Крім того, доводи відповідача про не підтвердження фактів виконання зобов'язань щодо надання послуг з перевезення поставленого товару спростовується позивачем наданням відповідних первинних документів, що складались під час проведення господарських операцій з поставки товару та надання послуг з перевезення в повному обсязі; які узгоджені сторонами, підписані уповноваженими на це особами та завірені печатками сторін. Перевірка кількісних та якісних показників товару здійснювалась представниками відповідача під час прийняття в місцях його розвантаження, а претензій під час складання актів виконаних робіт щодо цих показників, а також отриманих послуг, у відповідності до п.5.4 Договору, не надходило.
Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ст. 612 ЦК України).
Тому, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 1 265 498,50 грн.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.5.2, 5.5 Договору, у випадку порушення строків оплати товару покупцем останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період зазначеного порушення, від вартості товару, що має бути оплачений, за кожен день такого порушення строків. Покупець несе безпосередню відповідальність за правильність наданих постачальнику відвантажувальних реквізитів для виконання обов'язків останнього за даним Договором.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін і обчислюється виходячи з суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем була заявлено до стягнення пеня, згідно уточненого розрахунку (а.с.1-18 т.6), в сумі 66 102,17 грн. (замість 116 727,95 грн. до уточнення).
Колегія суддів, перевіривши розрахунок заявленого до стягнення розміру пені, погодилась з господарським судом першої інстанції про його правильність в частині стягнення пені і задоволення позовних вимог в цій частині.
Посилання відповідача на те, що в даному позові позивач просить стягнути також пеню за несвоєчасне виконання оплати за поставлений позивачем бітум, стягнення боргу за поставку якого, включаючи штрафні санкції відбулось за іншим рішенням господарського суду. З цього приводу судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що дійсно 13 серпня 2012 року, рішенням господарського суду Житомирської області, у справі №3/5007/682/12, було частково задоволено позовні вимоги за позовом ДП "Євротранс" ТОВ "Євро" до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 981 080,67 грн., з яких 962 588,54 - сума основного боргу за поставлений бітум згідно Договору поставки від 16 жовтня 2008 року, 18 492,13 грн. - пеня за порушення строку оплати товару, та стягнуто з відповідача на користь позивача 962 588,54 - основного боргу, 16 019,29 - пені, за прострочення оплати отриманого бітуму у період з 15 по 31 березня 2012 року, включно, 19 572,14 - судового збору. Дане рішення вступило в законну силу. (а.с.109-113, т.1)
Проте, оскільки поставка бітуму відповідачу відбувалась на підставі Додаткової угоди №1 від 07 липня 2011 року, яка є невід'ємною частиною Договору від 16 жовтня 2008 року, та зазначене вища рішення господарського суду не було виконано і відповідачем не погашений борг за поставку бітуму, то позивач вправі був звернутися з позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій, а саме стягнення пені за несвоєчасну оплату поставленого товару (бітуму) в межах визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України та п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України строку, а також про стягнення 3% річних за прострочку в оплаті бітуму.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що рішенням господарського суду, у справі №3/5007/682/12, з відповідача за прострочку по оплаті бітуму за видатковою накладною №85 від 05 грудня 11 року на суму 228906,73 грн. було стягнуто пеню, за період з 15 по 31 березня 2012 року, включно, тобто за 17 днів, в сумі 1619,85 грн. За новим позовом, який був поданий 25 лютого 2013 року, позивачем було нараховано пеню за прострочку в оплаті бітуму з цієї ж суми (видаткова накладна №85 від 05 грудня 11 року на суму 228906,73 грн.) за період з 01 квітня по 12 вересня 2012 року, тобто за 165 днів прострочки, що не перевищує шестимісячного строку для її стягнення і складає 15 479.35 грн.
Крім того, відповідно до п. 2.3 Договору сторони домовились про відстрочку платежу за фактично переданий товар та надані послуги тривалістю від 30 до 90 календарних днів з моменту його надання. Однак, позивач жодного разу не вимагав у відповідача оплати товару після закінчення 30-денного строку відстрочки, а навпаки, приймав в якості останнього дня виконання грошового зобов'язання 90-й календарний день відстрочки.
Відповідач наполягає на тому, що в складі загальної суми заборгованості міститься заборгованість за поставлений позивачем товар не тільки по Договору від 16 жовтня 2008 року, але й по Договору №3/1 від 26 січня 2006 року, укладеного позивачем з філією - "Кошарищська промислова база" ДП "Житомирський облавтодор". (а.с.1 т.2).
Проте, за цим позовом, позивач стягує борг виключно за поставку товару у 2012 році, та не встановлено обставин заявлення позовних вимог до відповідача з приводу боргу за Договором №3/1 від 26 січня 2006 року.
Оскільки діючим законодавством України передбачено майнову відповідальність за невиконання його умов договору, то судом першої інстанції вірно застосовано вимоги ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому посилання апелянта на необґрунтованість нарахування 3% річних та інфляційних втрат відхиляються судом як необґрунтовані.
Виходячи з наведеного, господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача, крім суми основного боргу, інфляційні втрати, які склали 63 968,24 грн., а також 3% річних в сумі 46 707,59 грн.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволенню позову в сумі 1265498,50 грн. - основного боргу, 66101,17 грн. - пені, 46707,59 грн. - 3% річних 63968,24 грн. - інфляційних нарахувань. Витрати по сплаті судового збору правильно покладені на відповідача.
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Скаржник, в порушення зазначених вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі щодо правомірності надання інформаційних послуг позивачем, також, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Житомирської області від 11.06.13 р. у справі №906/279/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №906/279/13-г повернути господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Саврій В.А.