12 листопада 2013 року Справа № 913/1802/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Козир Т.П.,
суддів:Гольцової Л.А., Губенко Н.М.,
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
на рішеннягосподарського суду Луганської області від 18.07.2013
та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 25.09.2013
у справі№ 913/1802/13
господарського суду Луганської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Татася"
доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4
про витребування майна з чужого незаконного володіння та знесення самочинного будівництва
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Згідно вимог ч. 4 ст. 111 ГПК України, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України "Про судовий збір".
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги на рішення суду, становить 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абз. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").
Враховуючи предмет спору у цій справі (майнові та немайнові вимоги), колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що додана до касаційної скарги квитанція № к15/А/2 від 10.10.2013 на суму 1 433 грн. 75 коп. не може бути визнана належним доказом сплати скаржником судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне роз'яснити скаржнику, що за приписами ч. 3 ст. 1113 ГПК України, після усунення обставин, зазначених у п. п. 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Луганської області від 18.07.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2013 у справі №913/1802/13 повернути скаржнику.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Л.А. Гольцова
Н.М. Губенко