08 листопада 2013 року Справа № 9104/49706/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
при секретарі: Омеляновській Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Нововолинської об»єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 року по справі за позовом Приватного підприємства «Мале підприємство Сантехмонтаж» до Нововолинської об»єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001112301/141 та №0001122301/142 від 11.04.2011 року,-
19.04.2011 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Нововолинської об»єднаної державної податкової інспекції №0001112301/141 та №0001122301/142 від 11.04.2011 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що Нововолинською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Гранд Гамма» за період з 01.01.2010 року по 23.03.2010 року, за наслідками якої складено акт №242/18/2301/30297532 від 04.04.2011 року.
На підставі вказаного акту відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення №0001112301/141 від 11.04.2011 року, яким донараховано податкове зобов»язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 11702 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2925,50 грн. та №0001122301/142 від 11.04.2011 року, яким донараховано податкове зобов»язання з податку на додану вартість за основним платежем 9362 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2340,50 грн.
Позивач не погоджується з порушеннями, встановленими актом перевірки Нововолинської ОДПІ, а саме: з висновком про нікчемність правочину, укладеного між ПП «МП Сантехмонтаж» з ТзОВ «Гранд Гамма» по закупівлі труби ізоляційної на загальну суму 204660 грн. в тому числі 34110 грн. ПДВ, оскільки даний факт засвідчений належним чином оформленою податковою накладною, а тому правомірно було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ сплаченого ТзОВ «Гранд Гамма».
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 року позов задоволено.
Нововолинська ОДПІ оскаржила дану постанову з підстав порушення норм матеріального права.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що перевіркою встановлено порушення ст.ст. 3, 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 11702 грн., в тому числі за 1 півріччя 2010 року на суму 11702 грн. та порушення статтей 3, 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9362 грн., в тому числі за червень 2010 року на суму 9362 грн.
10.06.2010 року між позивачем та ТзОВ «Гранд Гамма» був укладений договір №104 по закупівлі труби ізоляційної.
Відповідно до умов вищевказаного договору позивачем у вказаного контрагента було придбано трубу ізоляційну на загальну суму 204660 грн. в тому числі 34110 грн. ПДВ згідно видаткової накладної №18 від 30.06.2010 року. Транспортування даного товару за даним договором здійснювалось за рахунок продавця (ТзОВ «Гранд Гамма») на склад покупця (ПП «МП Сантехмонтаж»), однак під час перевірки ТзОВ «Гранд Гамма» чи ПП «МП Сантехмонтаж» посадовими особами підприємств будь-яких доказів транспортування товару надано не було. В податковій накладній від 30.06.2010 року №16105 також не зазначено вартість автотранспортних витрат нібито понесених ТзОВ «Гранд Гамма».
Таким чином, фінансово-господарська діяльність ТзОВ «Гранд Гамма» свідчить про те, що взаємовідносини між вказаним підприємством та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.
Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Нововолинською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Гранд Гамма» за період з 01.01.2010 року по 23.03.2010 року.
За наслідками перевірки складено акт №242/18/2301/30297532 від 04.04.2011 року, яким встановлено порушення позивачем статтей 3, 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2., п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 11702 грн., в тому числі за 1 півріччя 2010 року на суму 11702 грн. та порушення статтей 3, 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9362 грн., в тому числі за червень 2010 року на суму 9362 грн. (а.с. 8-20).
На підставі вказаного акту відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення №0001112301/141 від 11.04.2011 року, яким донараховано податкове зобов»язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 11702 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2925,50 грн. та №0001122301/142 від 11.04.2011 року, яким донараховано податкове зобов»язання з податку на додану вартість за основним платежем 9362 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2340,50 грн. (а.с. 21, 22).
Також судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Гранд Гамма» був укладений договір №104 від 10.06.2010 року по закупівлі труби ізоляційної, відповідно до умов якого позивачем у вказаного контрагента було придбано трубу ізоляційну на загальну суму 204660 грн. в тому числі 34110 грн. ПДВ згідно видаткової накладної №18 від 30.06.2010 року. Транспортування даного товару за даним договором здійснювалось за рахунок продавця ТзОВ «Гранд Гамма» на склад покупця ПП «МП Сантехмонтаж». Відповідно до п.п. 5.2 п. 5 вищевказаного договору оплата відстрочена на протязі одного року з моменту поставки (а.с. 25-26, 24).
Згаданий товар отриманий уповноваженою особою позивача ОСОБА_1 згідно довіреності серії ААБ №296321 від 30.06.2010 року, що підтверджується накладною №18 від 30.06.2010 року та витягом з журналу реєстрації довіреностей (а.с. 24, 54-56).
Таким чином, позивачем до складу податкового кредиту включено суму згідно податкової накладної №16105 від 30.06.2010 року (а.с. 23).
Згідно договору №14/10 від 01.03.2010 року, укладеного між ПП «МП Сантехмонтаж» та КП «Нововолинськтеплокомуненерго», видаткових накладних №9 та №10 від 30.06.2010 року вбачається, що позивачем було реалізовано частину раніше придбаних труб у ТзОВ «Гранд Гамма» (а.с. 27-28, 29, 30).
Згідно договорів підряду №92/11 від 08.04.2011 року та №106/11 від 27.04.2011 року з додатками, укладені з КП «Нововолинськтеплокомуненерго», за умовами яких Підрядник (ПП «МП Сантехмонтаж») бере на себе зобов»язання за завданням Замовника (КП «Нововолинськтеплокомуненерго») на свій ризик виконати та здати йому у встановлені строки закінчені роботи з ремонту теплових мереж. Дані роботи, відповідно умов пункту 4.4 цього договору, позивач (підрядник) зобов»язується виконати з використанням власних ресурсів.
Також суд першої інстанції зазначив, що згідно наданих позивачем кошторисів на виконання вказаних робіт слідує, що при проведенні таких робіт буде використано частину матеріалів (труб) ймовірно придбаних у ТзОВ «Гранд Гамма», що не спростовувалося представником відповідача в судовому засіданні.
Таким чином, суд першої інстанції не погодився з позицією відповідача щодо нікчемності правочину між ПП «МП Сантехмонтаж» та ТзОВ «Гранд Гамма», з чим також погоджується колегія суддів, враховуючи, що згаданий правочин виконаний сторонами, а також те, що факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами - копією накладної (а.с. 24) та податкової накладної (а.с.23).
Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов»язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з ТзОВ «Гранд Гамма» (договір, накладна, податкова накладна) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом не доведено, що господарські зобов»язання між позивачем та ТзОВ «Гранд Гамма» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Також відповідачем не встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.
Згідно із п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Пунктом 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв»язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що виконання умов договору №104 від 10.06.2010 року підтверджено відповідними первинними документами, а тому висновок, зроблений Нововолинською ОДПІ про його нікчемність є безпідставним.
Згідно із п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов»язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов»язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв»язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв»язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв»язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку (покупця) належно оформленої податкової накладної.
Стаття 10 цього Закону передбачає індивідуальну відповідальність платників податків за визначення сум податку на додану вартість, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов»язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно його формування та має необхідні документальні підтвердження його розміру і не може свідчити про наявність умислу уникнути від сплати податків, тому позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту податкову накладну №16105 від 30.06.2010 року на суму 204660 грн., в тому числі ПДВ 34110 грн.
При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень №0001112301/141 та №0001122301/142 від 11.04.2011 року, а тому суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Нововолинської об»єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 року по справі №2а/0370/1077/11 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11.11.2013 року.
Головуючий: Гудим Л.Я.
Судді: Довгополов О.М.
Святецький В.В.