08 листопада 2013 року Справа № 9104/110107/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Гудим Л.Я.,
суддів Довгополова О.М., Святецького В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження м. Львові апеляційною скаргою заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.05.2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1673, військової частини А 2063 про стягнення заборгованості за недораховане грошове забезпечення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просять стягнути з військової частини А 1047 за недораховане грошове забезпечення.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.05.2010р. позов задоволено. Визнано дії командування військової частини А 1673 щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної надбавки за безперервну службу в заниженому розмірі незаконними. Зобов'язано військову частину А1673 провести доплату позивачу за час проходження служби до розміру 70% від грошового забезпечення в розмірі 13 785грн. 14 коп., Зобов'язано військову частину А2063 провести доплату позивачу за час проходження служби до розміру 90% від грошового забезпечення в розмірі 7706 грн. 97 коп.
Ухвалою суду від 25.05.2010 року замінено сторону виконавчого провадження з військової частини А2063 на військову частину А1556.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, має місце порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що Указ Президента України від 05 травня 2003 року №389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» (далі - Указ №389/2003), передбачає право, а не обов'язок Міністра оборони України, встановлювати військовослужбовцям надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військові частині А1673 в період з червня 1991 року по травень 2004 року на посаді начальника служби пального та мастильних матеріалів. З червня 2004 року по листопад 2005 року проходив службу у військовій частині А 2063 правонаступником якої призначена військова частина 1556 на посаді заступника командира батальйону з тилу. Згідно наказу КСВ №59 від 17 серпня 205 року ОСОБА_1 був звільнений у запас за ст.67 пп. «б» (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України 07.11.2001 №1053 і відповідно до наказу командира військової частини А 2063 від 10 листопада 2005 року №234 виключений із списків частини з 10 листопада 2005 року, що підтверджується копією витягу з послужного списку /а.с.10/.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що надбавка, встановлена відповідно до Указу №389/2003 виплачувалась позивачу у заниженому розмірі.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 1 Указу №389/2003 - надано Міністрові оборони України право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України, щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків. Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України.
Указ №389/2003, передбачає право, а не обов'язок Міністра оборони України встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби.
Згідно пункту 2.4 Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року N 149, виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ. Крім того наказ Міністра оборони України N 149 від 26 травня 2003 року передбачає, що розмір щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
Враховуючи, що надбавка за безперервну службу виплачувалася позивачу за розпорядженнями Міністра оборони України, в межах наданої йому Указом Президента України компетенції, суд першої інстанції дійшов не вірного висновку щодо підставності позову ОСОБА_1
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає до скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону - задовольнити.
Скасувати постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.05.2010 року у справі 2-а-628/10 та прийняти нову постанову.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий: Гудим Л.Я.
Судді: Довгополов О.М.
Святецький В.В.