31 жовтня 2013 року Справа № 9104/13011/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Заверухи О.Б.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -
04 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про нарахування та виплату підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006-2009 роки.
Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням виплачених сум. В решті позову відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни. Крім того, зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини не поширюється строк позовної давності, застосувавши до спірних правовідносин положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Однак, при цьому, судом не враховано положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.16 Прикінцевих положень якого, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено інші, ніж статтею 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» правила виплати пенсії за минулий час, тому в цій частині Закон України «Про пенсійне забезпечення» застосуванню не підлягає.
В свою чергу, статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено виплату пенсії за минулий час без обмеження у часі лише в разі її попереднього нарахування. Оскільки суми належної позивачеві як дитині війни пенсії нараховані не були, а тому на спірні правовідносини положення статті 46 зазначеного Закону також не поширюються.
Таким чином, оскільки законами з питань пенсійного забезпечення не встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушених прав а тому до спірних правовідносин слід застосувати положення статті 99 КАС України якими передбачено піврічний строк звернення до суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду 04 жовтня 2010 року, та не навів доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року включно необхідно залишити без розгляду.
Посилання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався із засобів масової інформації, без зазначення конкретної дати, не є достатнім доказом того, що такий строк пропущено з поважних причин.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню, а адміністративний позов слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 195, 197, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. 203, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області задовольнити частково.
Постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2010 року у справі №2а-688/10 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни - скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: О.М. Гінда
В.В. Ніколін