Іменем України
11 листопада 2013 р. 15:14 Справа №801/9353/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,
при секретарі Баценко А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м.Ялті Головного управління Міндоходів в АРКрим
про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення .
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2 - пред-к, дов.№138-06 від 01.04.2013р.
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом , в якому просила визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Ялті Головного управління Міндоходів в АРКрим ( далі відповідач), скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0002501702 від 21.06.2013р. Вимоги мотивовані тим,що відповідач зробив помилкові висновки про порушення позивачем вимог чинного законодавства при визначенні податкових зобов'язань по податку на додану вартість.
Представник позивача наполягав на задоволенні позову, з підстав , визначних у позовній заяві. Розгляд справи відкладався для надання позивачем додаткових доказів обгрунтованості заявлених вимог.
Відповідач заперечення на позов не надіслав, явку свого представника у судові засідання не забезпечив , про дні та час їх проведення був сповіщений належним чином, клопотань про відкладення не надав.
У судовому засіданні 11.11.2013р. представник позивача наполягав на задоволенні позову, надав додаткові докази по справі, вважав можливим продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.
Суд вислухавши думку представника позивача, враховуючи належним чином повідомлення сторін про час, день та місце судового розгляду, відсутність клопотань про відкладення судового засідання, керуючись ст. 128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача , суд
Працівники відповідача провели планову документальну перевірку позивача з питань своєчасності , достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період часу з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. , за результати якої 06.02.2013р. складено акт № 812/17.2/НОМЕР_1/149. У висновках зазначеного акту зафіксовано порушення позивачем п.189.1 ст.189 , п.198.5 ст.198 ПК України ,у зв'язку з чим встановлено заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ на суму 30324 грн.
Після вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 21.06.2013 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0002501702 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по ПДВ на суму 31124 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 15562 грн.
З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.
У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (п.189.1 ст.189 ПК України)
Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).
Згідно з п. 198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду .
П.198.5 ст.198 ПК України визначає,що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .
Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).
Матеріали справи свідчать про те,що податковий орган в акті перевірки № 812/17.2/НОМЕР_1/149 від 06.02.2013 р. зробив висновок про завищення платником податків суми податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, в наслідок того,що він безпідставно сформував податковий кредит по ПДВ за результатами правовідносин з ПП «Аквамарин», а також в наслідок порушення вимог п.198.5 ст.198ПК України при його формуванні по операціям щодо придбання холодильного устаткування.
Судом встановлено,що між позивачем та ПП «Аквамарин» 19.03.2012р. укладений договір купівлі-продажу №22 , предметом якого було постачання на адресу першого продуктів харчування. На виконання умво зазначеного договору платник податків в період часу,що перевірявся, придбав у ПП «Аквамарин» олію сонячну,що підтверджено Податковими накладними від 27.03.2012 р. на суму 1267,20 грн.( в тому числі ПДВ 211,20 грн.) та від 20.03.2012 р. на суму 4436,64 грн. ( в тому числі ПДВ 739,44 грн.).
На вимогу суду позивачем надані документи , яки підтверджують факт подальшої реалізації придбаного у ПП «Аквамарин» товару - олії сонячної.
Вивчивши наведені обставини, суд вважає, що матеріалами справи спростовуються твердження відповідача щодо безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту за період часу,що перевірявся , сум ПДВ у розмірі 950,64 грн. , перерахованих ПП «Аквамарин» при здійсненні розрахунків за придбаний товар-олію сонячну.
Матеріали справи свідчать , що позивач відніс до складу податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся , 30223,82 грн. ПДВ, сплаченого ТОВ « ПКФ Експерт-Д» , при придбанні монтажі, проведенні пусконалагоджувальних робіт та здачі до експлуатації холодильної камери BiTZER АК- 4 ДС5.2у.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору постачання №21 від 01.09.2011р. ТОВ « ПКФ Експерт-Д» в період часу,що перевірявся, здійснило постачання холодильної камери BiTZER АК- 4 ДС5.2у. , яка було змонтована в приміщеннях ,що належать КТ ТОВ «Ялтинський м'ясозавод». ТОВ « ПКФ Експерт-Д» також були проведені пусконалагоджувальні роботи цього обладнання.
Загальна сума витрат позивача по вказаному договору в період часу,що перевірявся, склала 181943 грн. ( в тому числі ПДВ 30323,83 грн.), яки ним перераховані ТОВ « ПКФ Експерт-Д» ( в тому числі сплачений ПДВ).
Позивачем до матеріалів справи залучений договір зберігання, укладений 01.01.2013 р. з КТ ТОВ «Ялтинський м'ясозавод», згідно з умовами якого останній прийняв на відповідне зберігання холодильну камеру BiTZER АК- 4 ДС5.2у.
Ним також наданий договір найму обладнання від 01.06.2013р., відповідно до якого КТ ТОВ «Ялтинський м'ясозавод»прийняв у тимчасове платне користування холодильну камеру BiTZER АК- 4 ДС5.2у, що належить позивачу.
Вивчивши наведені обставини, суд прийшов висновку, що позивач в період часу,що перевірявся, не використовував холодильну камеру BiTZER АК- 4 ДС5.2у для ведення господарської діяльності, в наслідок чого відповідно до наведених вище положень п.198.5 ст.198 ПК України у нього були відсутні правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту за вказаний період часу сум ПДВ, сплачених ТОВ « ПКФ Експерт-Д», при здійсненні розрахунків по договору постачання №21 від 01.09.2011р.
З огляду на зазначене існують підстави для задоволення позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0002501702 від 21.06.2013р. в частині нарахування податкового зобов'язання у сумі 950,64 грн. та застосування штрафних санкції у розмірі 475,32 грн.
У ст.20 ПК України вказані права органів державної податкової служби. Згідно з п. 20.1.4 ст.20 цього Кодексу органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
В главі 8 ПК України визначені види перевірок органів державної податкової служби , порядок їх проведення.
Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби (п.75.1 ст. 75 ПК України).
Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач проводив планову документальну перевірку позивача без наявності достатніх підстав , з порушення порядку її проведення.
Незгоду позивача з висновками податкового органу, викладеними у акті №812/17.2/НОМЕР_1/149 від 06.06.2013р., відповідно до ст. 70КАС України не можна вважати належним доказом протиправності його дій по проведенню такої перевірки.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправним дій відповідача.
Під час судового засідання, яке відбулось 11.11.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 14.11.2013 р.
Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити частково .
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Ялті Головного управління Міндоходів в АРКрим №0002501702 від 21.06.2013р. в частині нарахування податкового зобов'язання у сумі 950,64 грн. та застосування штрафних санкції у розмірі 475,32 грн.
3.Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Державної податкової інспекції у м.Ялті Головного управління Міндоходів в АРКрим, на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 14,26 грн. (чотирнадцять грн.26коп.) судового збору.
4. В іншій частині позовних вимог- відмовити у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Яковлєв С.В.