Справа № 249/4456/13-ц
Іменем України
08 листопада 2013 р. м.Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Вірченко О.М.,
при секретарі Абдуллаєвій О.Ю.,
за участю позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Шахтарська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання,
встановив:
Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів в зв'язку із продовженням навчання, мотивуючі свої вимоги наступним. Відповідач є її батьком, шлюб між відповідачем та матір'ю позивачки розірвано. Аліменти на її утримання в період неповноліття позивачки відповідач сплачував на підставі виконавчого листа. На даний час ОСОБА_1 навчається в учбовому закладі - Торезькому коледжі Донецького державного університету управління на денній формі навчання та потребує в матеріальній допомозі. Позивачка не працює, несе витрати на проїзд, придбання літератури, має щорічні зобов'язання щодо сплати отриманої освітньої послуги. Відповідач на даний час працює, має реальну можливість надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх його доходів щомісячно, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму, починаючи з дня подачі позову до закінчення навчання або до досягнення нею двадцятитрирічного віку.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що вона навчається на контрактній формі навчання, несе витрати на оплату за навчання, проїзд до учбового закладу та додому, придбання літератури, канцтоварів. Батько має можливість надавати їй матеріальну допомогу, але не надає, доказів про неможливість надання такої допомоги не надав. Просила позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав з наступних підстав. Позивачка не надала суду доказів того, що вона навчається в учбовому закладі. Згідно із ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Навчання в коледжі не означає, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою, а лише вказує на її небажання працювати. Позивачка може навчатися на заочній формі навчання. ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження витрат на проїзд, придбання літератури, інших витрат, пов'язаних з навчанням, не надала довідку про те, що вона не отримує стипендію. Позивачка вказує, що відповідач не надає їй матеріальної допомоги, але навмисно не зазначає, що ним були сплачені аліменти, стягнуті за рішенням суду, в розмірі 51 918,20 грн. При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати можливість надавати матеріальну допомогу другого з батьків. Позивачка є здоровою, стан здоров'я відповідача - незадовільний. Крім зазначеного, відповідач має двох дітей від другого шлюбу, які потребують матеріального забезпечення, його син ОСОБА_3 потребує лікування. Також на утриманні відповідача перебуває його дружина. Можливо позивачка має майно, яке вона отримала у спадок або на підставі договору дарування. Просив в повному обсязі відмовити в задоволенні позовних вимог.
Судом під час розгляду справи встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2, що підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_1, актовий запис № 383.
Згідно із довідкою від 03 червня 2013 року № 1349 позивачка є студенткою 1 курсу Торезького коледжу Донецького державного університету управління денної (контрактної) форми навчання. Термін навчання з 01.09.2012 року по 30.06.2016 року.
У відповідності із договором № 6 від 22 серпня 2012 року про навчання в Торезькому коледжі Донецького державного університету управління за рахунок коштів фізичних осіб, укладеним між навчальним закладом та ОСОБА_1, загальна вартість освітньої послуги становить 23 000 грн.
Відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання своєї дочки, яка продовжує навчання, не надає, що ним не спростовується.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Як роз'яснено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При цьому, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини та їх розмір, суд повинен враховувати положення ст.ст. 182, 200 Сімейного кодексу України.
Визначаючи розмір аліментів, суд відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу повинен враховувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків; інші обставини, що мають істотне значення.
Суд враховує той факт, що відповідач є працездатним; на утриманні ОСОБА_1 є двоє неповнолітніх дітей від другого шлюбу, які проживають з ним; син відповідача перебуває на диспансерному обліку в центральній поліклініці МВС України з приводу хронічного гастродуоденіту, хронічного холіцеститу; крім відповідача матеріальну допомогу позивачці надає її мати.
Посилання ОСОБА_1 на ст. 198 Сімейного кодексу України є безпідставним тому, що вказана стаття регулює стягнення аліментів на непрацездатних сина, дочку, а в даному випадку позивачка звернулась із вимогою про стягнення аліментів на підставі ст. 199 Сімейного кодексу України, яка передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Факт сплати відповідачем аліментів за минулий час не стосується вимог про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання. Крім зазначеного, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що на його утриманні перебуває його дружина, яка є працездатною і не працює тому, що на даний момент це є рішенням подружжя.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і стягує з відповідача на користь позивачки аліменти в розмірі 1/7 частки всіх видів його доходів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 199, 200 СК України, ст.ст. 208, 213-215 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на її утримання в розмірі 1/7 частки всіх видів його доходів щомісячно, починаючи стягнення з 29 липня 2013 року, тобто з дня звернення до суду, і до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення нею двадцятитрирічного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 229,40 грн.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.М. Вірченко