Справа № 218/2465/13-к
№ провадження 1-кп/218/173/13
Іменем України
"13" листопада 2013 р.
Амвросіївський районний суд Донецької області
в складі головуючого судді Радченко Е.А.
при секретарях Лазебник С.В., Бачуриній М.В.
з участю прокурора Дроздова О.В.
потерпілої ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 1201305060001169 відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шахтарськ Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, який не працює, є інвалідом 3-ї групи, одружений, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я особи за наступних обставин:
18.08.2013 року близько 7 години 55 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в приміщенні магазину ПП ОСОБА_3 «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_2, на грунті раптово виникших особистих неприязливих стосунків, ОСОБА_2 навмисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс один удар кулаком руки по голові ОСОБА_1, після чого остання похитнулася та вдарилася правим передпліччям о холодильну камеру. В результаті ОСОБА_1 було заподіяно припухлість м'яких тканин лівої тім'яної області та синець правого передпліччя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні ОСОБА_2 винним себе не визнав. При цьому він пояснив, що дійсно вранці 18.08.2013 року прийшов до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», проте не був в стані сп'яніння, а був зморений після роботи в нічну зміну. ОСОБА_2 попросив дати йому в борг кефір, на що ОСОБА_1 грубо відмовила. ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_1, а вона виплиснула йому в обличчя гарачу каву, яку тримала в руках. Після цього ОСОБА_2 відштовхнув ОСОБА_1 від себе, але остання взяла до рук швабру та почала нею бити ОСОБА_2 У відповідь він взяв велику бутилку з водою та кинув у ОСОБА_1, проте не влучив. Після цього він вийшов з магазину, але хотів повернутися, щоб вмити обличчя від солодкої кави. В цей час під'їхали праціввники охорони та забрали його до райвідділку міліції. В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що він не наносив ударів ОСОБА_1, а лише її штовхнув. Саме ОСОБА_1 наносила удари шваброю по тілу ОСОБА_2
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї провини, його винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення повністю підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала, що приблизно 8 години 18.08.2013 року ОСОБА_2 прийшов до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», де вона працює, і почав вимагати, щоб йому дали продуктів в борг. ОСОБА_1 відмовила ОСОБА_2, після чого пішла до підсодного приміщення, тримаючи в руках чашку кави. В цей час ОСОБА_2 замахнувся на ОСОБА_1 і вона виплеснула на нього каву, після чого зайшла до підсобного приміщення. ОСОБА_2 пійшов за нею та вдарив кулаком руки по потилиці. ОСОБА_1 впала та вдарилася рукою о морозильну камеру. ОСОБА_2 схопив п'ятилитрову бутилку з водою та кинув в бік ОСОБА_1 Остання увернулася і бутилка в неї не влучила. Потім ОСОБА_1 схопила швабру та замахнулася на ОСОБА_2, але не вдарила його. Потерпіла також повідомила, що така поведінка ОСОБА_2 була не вперше. Коли він перебуває в стані сп'яніння, він поводить себе дуже агресивно.
ОСОБА_4, допитана в судовому засіданні в якості свідка, показала, что вранці 18.08.2013 року ОСОБА_2 прийшов до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», де працює ОСОБА_4 і почав вимагати, щоб йому дали продуктів в борг. ОСОБА_1 відмовила ОСОБА_2, після чого вони почали сваритися, при чому ОСОБА_2 висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 Потім ОСОБА_1 пішла до підсобного приміщення, а ОСОБА_2 пішов за нею. В підсобному приміщенні сварка між ними продовжилася, було чутно шум падіння та шум розбитого скла. Проте, що там відбувалося, ОСОБА_4 не бачила, оскільки знаходилася в торговому залі магазину. Потім ОСОБА_4 викликала службу охорони. Коли ОСОБА_2 вийшов з підсобного приміщення, в його руках була швабра, яку ОСОБА_4 намагалася відібрати. Останній швабру не віддав і кинув її, попавши нею в холодильник, після чого вийшов з магазину. Коли приїхали співробітники служби охорони, ОСОБА_2 вже був на вулиці. Після бесіди зі співробітниками служби охорони ОСОБА_2 сів до їхнього автомобілю та уїхав з ними.
Також винуватість ОСОБА_2 у заподіянні потерпілій тілесних ушкоджень підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими документами, долученими до кримінального провадженя, а саме:
- потоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, в якій ОСОБА_1 просить притягнути до відповідальності ОСОБА_2 за заподіяння тілесних ушкоджень;
- протоколом огляду місця події від 18.08.2013 року (з фотоекспозицією), в ході якого встановлено місце скєння кримінального правопорушення;
- висновком експерта № 273 від 20.08.2013 року, згідно якого виявлені у ОСОБА_1 при обстеженні припухлість м'яких тканин лівої тім'яної області та синець правого передпліччя, відносяться до легких тілесних ушкоджень, які могли утворитися внаслідок дії тупих предметів, в результаті не менш ніж двох травматичних впливів, синець передпліччя міг утворитися в результаті падіння.
Проаналізуваши та оцінивши вивчені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Ці докази є достатніми, оскільки як окремо так і у сукупності в повній мірі доводять винуватість ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення проти життя та здоров'я потерпілої.
Суд не може прийняти показання ОСОБА_2 в якості доказу його невинуватості, оскільки ці показання суперечать іншим доказам. Обвинувачений пояснив, що не наносив ударів по голові потерпілої, а лише її штовхнув. Проте, показання обвинуваченого щодо обставин заподіяння тілесних ушкоджень суперечать показанням потерпілої. У суду немає підстав не довіряти її показанням. Її показання чітки та послідовні. Суд враховує, що потерпіла давала свої показання, будучи попередженою про відповідальність за дачу неправдивих свідчень. В той же час обвинувачений не несе відповідальності за неправдиві свідчення. Також, оцінюючи показання обвинуваченного та потерпілої, суд враховує, що показання потерпілої повнісю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_4 та з висновком експерта.
Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого, суд вважає, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковано його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки своїми діями ОСОБА_2 скоїв навмисне легке тілесне ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України. Суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, наявність обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин.
Призначаючі покарання ОСОБА_2, суд враховуює, що скоєне ним кримінальне правопорушення є злочином невеликої тяжкості. Суд враховує особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але судимість погашена, за місцем проживання обвинувачений характеризується посередньо. Обтяжуючою покарання обставиною є скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння. Незважаючи на те, що наприкінці судового розгляду обвинувачений сказав, що повністю визнає свою провину, суд враховує, що напочатку судового розгляду ОСОБА_2 винуватим себе не визнав, посилаючись на обставини, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Таку поведінку обвинуваченого суд розцінює, як спробу ухилитися від відповідальності за скоєне. Отже, така пом'якшуюча покарання обставина, як щире каяття, відсутня.
Виходячи з обставин та ступеня тяжкості скоєного правопорушення, характеризуючих особу обвинуваченого даних, суд вважає, що застосування такого виду покарання, як громадські роботи, буде справедливим та достатнім для покарання ОСОБА_2 за скоєння правопорушення, та для попередження скоєння ним правопорушень у майбутньому. Суд вважає недоцільним застосування до обвинуваченого таких видів покарання, як виправні роботи та штраф. При цьому суд виходить з того, що обвинувачений не працює і не зможе відбувати таке покарання як виправні роботи. Відсутність роботи, стабильного джерела достатнього заробітку може утруднити відбування такого покарання як штраф. Крім того, штраф є мінімальною мірою покарання, передбаченою санкцією ч. 1 ст. 125 КК України. Враховуючи відсутність каяття, а також наявність обтяжуючої покарання обставини, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_2 цього мінімального покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 65-67, ч. 1 ст. 125 КК України, ст.ст. 9, 10, 21-23, 25-26, 94, 367, 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Амвросіївський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буте скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СуддяЕ.А. Радченко