Справа № 123/6197/13-ц Номер провадження 2/123/2486/2013
06.11.2013 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі:
головуючого - судді Діденка Д.О.,
при секретарі - Пушкіній М.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання квартири особистою приватною власністю, визнання коштів спільним майном та про поділ спільного майна,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.01.1969 р. зареєстрував шлюб з відповідачем. Однак, сімейне життя не склалося, з 2010 р. шлюбні стосунки фактично припинені. Неповнолітніх дітей від шлюбу не мають. В 2001 р. ним була придбана квартира АДРЕСА_1. Також, у період шлюбу придбано майно, а саме: меблі (стінка) вартістю - 5200 грн., диван - 2800 грн., кухня - 2400 грн., спальний гарнітур - 3000 грн., прихожа - 500 грн., холодильник «Samsung» - 6000 грн., телевізори: «Panaconic» - 2700 грн., «LQ» - 2500 грн. «PHILIPS» - 2000 грн., «ЖК» - 2500 грн., пральна машина «Samsung» - 3200 грн., кухонний комбайн - 1500 грн., міксер - 200 грн., бойлер - 700 грн., кондиціонери: «МС», «QUAU» - загальною вартістю 3000 грн., електроплита - 1500 грн. На підставі викладеного, просить суд визнати вищевказане майно спільним сумісним майном, квартиру АДРЕСА_1 поділити в рівних частках, право спільної сумісної власності на неї припинити, майно у вигляду: дивану, телевізора «Panaconic» і «LQ», пральної машини, кухонного комбайну, міксеру, бойлеру, кондиціонерів, електроплити - виділити йому.
Відповідачка ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання квартири АДРЕСА_1 її особистою власністю, мотивуючи свої вимоги тим, що в 1998 р. разом з чоловіком, донькою та онуком виїхали до Ізраїлю. У зв'язку з тим, що умови для проживання були погані в липні 1999 р. вона з онуком повернулася до України. Влітку 2001 р. повернулася донька ОСОБА_5 та надала кошти на придбання житла у її (ОСОБА_4.) власність. Таким чином, вважає, що придбана квартира АДРЕСА_1 є її особистою власністю. Згідно з уточненнями, також просить суд визнати грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах на ім'я відповідача, якими він самостійно розпорядився, спільною сумісною власністю та визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаних коштів Просить крім того провести поділ сумісного майна, урахувавши частку відповідача всієї грошової суми, якою він самостійно розпорядився.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити за мотивами наведеними у позові. Зустрічний позов не визнав, пояснив, що спірна квартира була придбана у період сумісного проживання та за його кошти. Заявлені вимоги вважає необґрунтованими, просив у їх задоволенні відмовити.
Представник ОСОБА_4 у судовому засіданні проти розірвання шлюбу не заперечувала. Вимоги про визнання спірної квартири спільний майном подружжя не визнала, за мотивами наведеними у зустрічному позові, який підтримала та просила задовольнити.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов задоволенню не підлягає в повному обсязі з наступного.
Судом встановлено, що 03.01.1969 р. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зареєстрували шлюб у відділі запису актів цивільного стану Верх-Ісетського району м.Єкатеринбургу Свердловської області РФ, актовий запис № 11.
Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.
Після подання позовної заяви, сторони примирення не досягли, у судовому засіданні наполягали на розірванні шлюбу.
За таких умов, суд приймає визнання позову відповідачем, та вважає, що збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, у зв'язку з чим, він підлягає розірванню.
Відповідачка виявила бажання після розірвання шлюбу залишити прізвище, яке мала під час шлюбу «ОСОБА_4».
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 70 цього кодексу у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 р. вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) .
За ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Згідно з договором від 05 жовтня 2001 р. реєстровий №2-2329, ОСОБА_4, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3, придбала в цілому квартиру АДРЕСА_1
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що сторони у справі є її батьками, гроші на спірну квартиру вона заробила в Ізраїлі та передала їх матері, ОСОБА_4
Проте, судом ці пояснення оцінюються критично, бо свідок перебуває у родинних відносинах зі сторонами та має відповідну зацікавленість у вирішенні справи. При цьому суд враховує, що й у разі дійсного передання вказаних коштів матері, яка перебуває у шлюбі, вона мала передбачити набуття права власності на квартиру саме подружжям та усвідомлювати правові наслідки таких дій.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що займається реєлторською діяльністю та до неї звернувся ОСОБА_3 з приводу придбання квартири. Вона супроводжувала угоду, спірну квартиру оформили її на його дружину, оскільки у ОСОБА_3 не було паспорту громадянина України. Вартість квартири становила 10500 доларів США, саме він (ОСОБА_3.) оформлював завдаток та передавав кошти.
Оцінюючи представлені сторонами докази, суд вважає недоведеним придбання за час шлюбу квартири АДРЕСА_1 за кошти, які б належали особисто будь-якій із сторін. Наведені вище пояснення свідків жодної обставини, що має значення для вирішення цього питання, не підтверджують.
За таких обставин, спірна квартира є спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу. З огляду на те, що докази подільності цього нерухомого майна сторонами не надані, виділ часток в натурі не відбувається, тому за сторонами має бути визнано право власності на відповідні ідеальні частки. З огляду на ст.70 СК України частки подружжя є рівними та мають становити по ? кожному.
Вирішуючи питання про поділ іншого майна, що зазначено у первісному та зустрічному позовах суд відзначає, що жодних доказів наявності такого майна на час розгляду справи та його вартості сторонами не надано. Кошти на банківському рахунку будь-кого з подружжя, які підлягають поділу, також відсутні.
Вимога про визнання за ОСОБА_4 права власності на ? частку грошових коштів, як спільного майна подружжя, якими ОСОБА_3 нібито розпорядився на власний розсуд, на законі не грунтується та задоволенню також не підлягає. На час розгляду справи кошти в наявності відсутні та поділені бути не можуть.
На підставі ст.ст. 60, 61, 65, 70, 71 СК України, керуючись ст.ст.10,11,60, 88, 212-215 ЦПК України, суд ,-
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований 03.01.1969 р. у відділі запису актів цивільного стану Верх-Ісетського району м.Єкатеринбургу Свердловської області РФ, актовий запис № 11.
При реєстрації розірвання шлюбу прізвище відповідачки залишити «ОСОБА_4».
Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Поділити квартиру АДРЕСА_1, визнавши право власності на неї за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по ? частці за кожним.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_3 відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання квартири особистою приватною власністю, визнання коштів спільним майном та про поділ спільного майна - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя Діденко Д. О.