31 жовтня 2013 року Справа № 7703/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про стягнення заборгованості,-
Позивач 03.02.2011 року звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах строку позовної давності та з урахуванням виплачених сум.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06 травня 2011 року (прийнятою в порядку скороченого провадження), позов задоволено повністю, визнано неправомірними дії, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області нарахувати та виплатити позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 03.08.2010 року по 03.02.2011 року включно, з врахуванням ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст.22 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» і виплачених сум, та як особі, яка віднесена до категорії 3, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 2 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 03.08.2010 року по 03.02.2011 року включно із врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що позивач має статус особи постраждалої внаслідок Чорнобильській катастрофи третьої категорії та являється непрацюючим пенсіонером, що проживає в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, і згідно ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком та доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Також зазначає, що підстав для застосування мінімального розміру пенсії, передбаченого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для визначення розміру підвищення пенсії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» не має.
Порядок обчислення пенсій та підвищень, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Згідно із п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам постраждалим внаслідок Чорнобильській катастрофи третьої категорії виплачується у розмірі 10 % прожиткового мінімуму.
Згідно ч.2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплата до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантовоного добровільного відселення проводиться в у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, а саме у зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється доплата у розмірі 10,50 грн.
Також вважає, що судом не враховано, що Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39,50,51,52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції України, актів Президента України. Згідно ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Виходячи з вище викладеного, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, постійно проживає в АДРЕСА_1, є непрацюючим пенсіонером та постраждалою від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 3. Вказаний населений пункт, відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, віднесено до зон гарантованого добровільного відселення.
Розглядаючи спір, судом першої інстанцій вірно враховано, що згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення підвищуються у розмірі двох мінімальних заробітних плат, а відповідно до ст. 51 цього ж Закону особам, віднесеним до категорії 3, щомісячно призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Вказані розміри підвищення до пенсії та додаткової пенсії зазнали змін, що відбулись відповідно до п.п.9, п.п.13 п.28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2008 року. Проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, а тому, дані статті Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» залишились чинними в первинній редакції.
Відповідач виплачував позивачу підвищення до пенсії та додаткову пенсію в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що є значно меншими.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні позивачу розмірів підвищення до пенсії, а відтак, вірно вважав, що застосуванню підлягають ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не згадані вище постанови уряду, оскільки останні істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.
Крім того, суд першої інстанції правильно врахував, що згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом, при цьому, вірно вважав, що положення ч. 3 ст. 28 згаданого Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок і виплату позивачу підвищення до пенсії, додаткової пенсії відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст. 39, ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із застосуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», і цей перерахунок має бути здійснений в межах, передбаченого ст. 99 КАС України, шестимісячного строку звернення до суду, а саме за період з 03 серпня 2010 року по 03 лютого 2011 року включно з врахуванням виплачених їй сум.
Крім того оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у місті покладено обов'язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд першої інстанції правильно вважав за необхідне зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу саме УПФУ в Камінь-Каширському районі Волинської області, а твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом розмірів пенсій, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, не мають правового значення, бо реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області - залишити без задоволення, постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06 травня 2011 року у справі № 2а-4438/11 - без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик