29 жовтня 2013 року Справа № 9104/95820/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.,
суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про перерахунок та виплату пенсії,-
встановив:
15.07.2011 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати його провести перерахунок та виплату доплати за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 22.05.2008 року, та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком за період з 22.12.2008 року та виплачувати їх в подальшому.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що йому як особі, яка віднесена до 4-ої категорії осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС та яка проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, у відповідності до ст.ст. 39 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повинна проводитись доплата до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак, як вказує позивач, відповідач такі виплати проводив у значно меншому розмірі.
Ухвалою судді першої інстанції, адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 22.12.2008 року до 15.01.2011 року включно -залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду. За рештою позовних вимог відкрито провадження у справі.
Оскаржуваною постановою, прийнятою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано його нарахувати та виплатити позивачу, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, як особі яка віднесена до 4 категорії, передбачених ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 15.01.2011 року, з урахуванням проведених виплат. Дану постанову судом першої інстанції допущено до негайного виконання у повному обсязі.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що оскільки відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, то відповідно нарахування та виплата позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, здійснювались в межах виділених на це коштів та згідно чинного на момент проведення виплати бюджетного законодавства.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до ч. 8 ст. 1832 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач по справі є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії та проживає в населеному пункті, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р. N 106, знаходиться в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (тут та далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 4 призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною третьою ст. 67 цього ж Закону визначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.
Згідно зі ст. 39 цього Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну платню.
Враховуючи викладені положення Закону, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком та доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Із матеріалів справи суд вбачає, що відповідач дані виплати позивачу здійснював у значно меншому розмірі, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача та зобов'язання його здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком та доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Однак, суд першої інстанції залишаючи без розгляду позовні вимоги щодо перерахунку підвищення до пенсії, передбачені ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 22.12.2008 року по 14.01.2011 року, не врахував, що такі позивачем заявлені за період з 22.05.2008 року, і як наслідок ці позовні вимоги за період з 22.05.2008 року по 21.12.2008 року залишені не вирішеними. Також суд першої інстанції не вирішив позовні вимоги позивача за період з 22.12.2008 року по 15.01.2011 року, щодо перерахунку додаткової пенсії передбаченої ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які також подані з пропуском строку звернення до адміністративного суду, та на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України підлягають залишенню без розгляду.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 100 КАС України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, залишенню без розгляду підлягають позовні вимоги позивача щодо перерахунку підвищення до пенсії передбаченого ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.05.2008 року по 21.12.2008 року, а щодо додаткової пенсії передбаченої ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.12.2008 року по 15.01.2011 року.
Також, суд першої інстанції безпідставно задоволив позовні вимоги позивача надалі, оскільки Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року N 3491-VI, Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Вирішуючи питання, яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання даного спору, перевагу суд надає тій із них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
З огляду на викладене норми ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають до застосування до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто по 22 липня 2011 року включно.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення з 15.01.2011 року по 22.07.2011 року включно.
Також, суд першої інстанції безпідставно звернув до негайного виконання постанову у повному обсязі, оскільки відповідно до припису п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для виконання постанови суду у справах зазначених у п. 2 ч. ст. 1832 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплат пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів -у межах суми стягнення за один місяць.
Суд першої інстанції правильно вказав, що нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідачу слід проводи з урахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, в системі національного законодавства немає. Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, а фінансування виплат, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться із державного бюджету, оскільки відсутність фінансування з державного бюджету коштів на витрати пов'язані із виплатою позивачу передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплат, не може бути підставою для невиконання вимог Закону.
Дана правова позиція суду, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року в справі «Кечко проти України» зазначив, що держава самостійно визначає, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити частково.
Керуючись ст.ст. 11, 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області - задоволити частково.
Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2011 року у справі № 2а-3408/11- скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про нарахування та виплату підвищення до пенсії передбаченого ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.05.2008 року по 21.12.2008 року та додаткової пенсії передбаченої ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.12.2008 року по 15.01.2011 року - залишити без розгляду.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 15.01.2011 року по 22.07.2011 року включно, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеного відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 15.01.2011 року по 22.07.2011 року включно, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеного відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених за вказаний період сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова підлягає до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: В.Я.Качмар
В.В. Ніколін