73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
12 листопада 2013 р. Справа № 821/3719/13-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зупинення господарської діяльності,-
встановив:
27 вересня 2013 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1) з позовними вимогами про зупинення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 у частині утворення відходів, до отримання дозволу на розміщення відходів та лімітів на утворення та розміщення відходів.
Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач в адміністративному позові зазначив, що відповідач допустив порушення п. 62, 107 додатку до Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» № 3392-VІ від 19.05.2011 року, ч.3 ст.33 Закону України «Про відходи». Відповідно до п.2 ч.2 ст. 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні справи про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням. Частиною 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.
Позивач в судове засідання не прибув, але 11 листопада 2013 року надіслав до суду клопотання про розгляд справи в порядку за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не прибув, але 12 листопада 2013 року надіслав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідач 23 жовтня 2013 року надав суду заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив наступне. ФОП ОСОБА_1 в ході господарської діяльності утворюються побутові, а не промислові відходи. Відповідач займається діяльністю пов'язаною з промисловим виловом риби та не утворює побутових відходів у кількості більшій за 3,5 т., а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Отже, згідно вимог ч.6 ст. 128 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.
Розглянувши надані сторонами документи, зваживши доводи позивача викладені в адміністративному позові, врахувавши позицію відповідача, дослідивши надані сторонами матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що в період з 10 год. 20 серпня 2013 року по 16 год. 23 серпня 2013 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря, на підставі наказу від 19.08.2013р. № 499 «Про проведення планової перевірки», направлення на перевірку від 19.08.2013р. №100622, в присутності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, проведено планову перевірку на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.
За наслідками вказаної перевірки Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, у висновках якого, зазначено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в порушення приписів ст.ст.17, 32, 33 Закону України «Про відходи» здійснюється господарська діяльність без одержання дозволу на розміщення відходів та ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013р.
23 серпня 2013року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря відносно ФОП ОСОБА_1 складено протокол №104509 про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що під час проведення позапланової перевірки, встановлено здійснення господарської діяльності без одержання дозволу на розміщення відходів та ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013р., у зв'язку з чим порушено вимоги ст.ст.17, 32, 33 Закону України «Про відходи».
Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря відповідно до ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Положення про Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря, затвердженого наказом Держекоінспекції України 12.12.2011р. №136, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища винесено припис від 23 серпня 2013 року №37.
Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007року №877-V (зі змінами та доповненнями) повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про відходи», Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998р. №1218.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначено Законом України «Про відходи» від 5 березня 1998року №187/98-ВР (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст.1 якого відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Частиною 4 статті 33 Закону України «Про відходи» передбачено, що зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.
Відповідно до частини 2 статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про відходи» зберігання відходів - це тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах; спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів на видалення чи здійснення інших операцій з відходами; видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації; операції поводження з відходами - збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів.
Відповідно до п.10 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998р. №1218 (зі змінами та доповненнями) місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів).
Пунктом 11 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів передбачено, що органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.
Наведених норм достатньо щоб зробити висновок, що отримання дозволу на розміщення відходів та затвердження лімітів на утворення і розміщення відходів, не є обов'язковим для всіх без виключення суб'єктів господарювання, оскільки, їм передує обов'язок суб'єктів владних повноважень - як місцевих державних адміністрацій, так і органів Мінекоресурсів, вчиняти певні дії, а саме, визначити перелік суб'єктів, які мають отримати ліміти, визначити спеціальні місця для розміщення відходів, та надіслати відповідні повідомлення таким суб'єктам тощо.
При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем отримувалось відповідне письмове повідомлення від органу Мінекоресурсів щодо необхідності подання та погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на 2013рік, позивачем суду не надано, як і не надано належних доказів на підтвердження включення відповідача до переліку власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів.
З твердженням позивача, про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства внаслідок не отримання дозволу на розміщення відходів та затвердження лімітів на утворення і розміщення відходів, не можливо погодитись, оскільки, такі дії стали можливими лише внаслідок бездіяльності відповідних державних органів та є похідними від цієї бездіяльності.
Згідно з пунктом 4 Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2751 від 29.10.1992року, діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема: використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів.
Крім того, судом встановлено, що між відповідачем та комунальним підприємством Скадовської міської ради «Очисні споруди» укладено договір «Про надання послуг із збирання, вивезення та розміщення твердих побутових відходів» від 01.06.2012 року №471. Згідно з п.1.1 споживач доручає, а виконавець надає йому послуги із прибирання та вивезення твердих побутових відходів причал №383 ДО «Джарилгач» за адресою: м. Скадовськ, вул. Набережна,4 (саме за цією адресою, згідно акту перевірки здійснює свою господарську діяльність відповідач). Жодних доказів, які вказують на припинення дії даного договору суду не надано.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд звертає увагу на ті обставини, що позивачем не надано суду безспірних доказів утворення відповідачем відходів взагалі, а доводи викладені в адміністративному позові спростовуються наявними в справі матеріалами.
Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази не дають суду підстав для висновку про протиправність дій відповідача.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно положень ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94, 98, 128, 158 - 163 КАС України, Законом України «Про відходи», Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998р. №1218, суд, -
постановив:
Адміністративний позов Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зупинення господарської діяльності - залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Кузьменко Н.А.
кат. 5.1.2.