10.1
Іменем України
12 листопада 2013 року Справа № 812/6759/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Моркунцової І.І.
та
представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
Краснолуцького міського центру зайнятості
до ОСОБА_1
про стягнення коштів, сплачених як допомога по безробіттю, у сумі 163,20 грн.,
01 серпня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Краснолуцького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, сплачених як допомога по безробіттю, у сумі 163,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ОСОБА_1 звернулася до Краснолуцького міського центру зайнятості з письмовою заявою про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. 18 грудня 2012 року ОСОБА_1 було надано статус безробітної та призначена допомога по безробіттю, у період з 18 грудня 2012 року по 23 травня 2013 року відповідачу за рахунок Фонду державного соціального страхування України на випадок безробіття була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 163,20 грн.
З отриманої інформації у травні 2013 року від державного реєстратора встановлено, що ОСОБА_1 25 липня 2005 року була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради і на теперішній час державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 не проводилася, тобто ОСОБА_1 на дату отримання статусу безробітної була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. Відповідачем порушено вимоги пунктів 2 та 3 статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки саме громадянин, який стає на облік служби зайнятості, повинен своєчасно повідомляти про себе усі обставини, які можуть впливати на умови виплати йому забезпечення та соціальних послуг, а в разі умисного невиконання такою особою своїх обов'язків сума виплаченого забезпечення та вартість соціальних послуг стягується з неї у повному обсязі.
На підставі акта від 23 травня 2013 року № 304 про розслідування страхових випадків обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Краснолуцьким міським центром зайнятості виданий наказ про повернення ОСОБА_1 незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 02 квітня 2013 року по 10 квітня 2013 року у сумі 163,20 грн. Оскільки відповідачем кошти добровільно не повернуті, позивач просить стягнути з відповідача 163,20 грн.
Крім того, в письмових поясненнях від 30 квітня 2013 року б/н відповідач заборгованість визнала та зобов'язалась повернути у місячний термін, однак станом на 19 липня 2013 року кошти не повернуто і заборгованість складає 163,20 грн.
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 54). Заявою від 31 жовтня 2013 року б/н Краснолуцький міський центр зайнятості просить розглянути справу без участі його представника (арк. справи 55).
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином (арк. справи 34, 40, 46, 56, довідковий лист). Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.
Відповідно до частини 6 статті 71 та частини 4 статті 128 КАС України суд вирішує справу за відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.
Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).
Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Згідно із статтею 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:
а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;
б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).
Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.
Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), була зареєстрована в Краснолуцькому міському центрі зайнятості з 11 грудня 2012 року як така, що шукає роботу. У статусі безробітної остання перебувала на обліку в Краснолуцькому міському центрі зайнятості з 18 грудня 2012 року по 23 травня 2013 року. У період з 02 квітня 2013 року по 10 квітня 2013 року відповідачеві було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 163,20 грн., про що свідчить довідка від 19 липня 2013 року № 120713100, та нарахована і не виплачена за період з 11 квітня 2013 року по 30 квітня 2013 року допомога по безробіттю у сумі 362,67 грн. (арк. справи 6, 7, 9, 10).
Повідомленням від 24 травня 2013 року № 07/06-1472 Краснолуцький міський центр зайнятості повідомив ОСОБА_1, що перевіркою обґрунтованості виплати їй матеріального забезпечення згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08 травня 2013 року № 16420141 встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем. Крім того, відповідач не повідомив Краснолуцький міський центр зайнятості про факт реєстрації фізичною особою-підприємцем у виконавчому комітеті Краснолуцької міської ради, що призвело до незаконної виплати допомоги по безробіттю. Відповідно до вимог частини 2, 3 статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у разі неподання безробітною особою відомостей про обставини, що впливають на умови виплати їй матеріального забезпечення ця особа повинна відшкодувати страховику заподіяну шкоду (арк. справи 15).
З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки 23 травня 2013 року Краснолуцьким міським центром зайнятості прийнято рішення за № 105 про повернення коштів та зняття з обліку ОСОБА_1. Кошти, що підлягають поверненню, повинні бути перераховані протягом 15 календарних днів з дня отримання цього повідомлення через установи банку (арк. справи 51). Повідомлення від 24 травня 2013 року № 07/06-1472 направлено 25 травня 2013 року ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, але повернуто поштовою службою без вручення адресату згідно довідки форми 20 «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить копія поштового конверту (арк. справи 52, 52 на звороті).
Статтею 3 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення», серед іншого встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Частиною 1 статтею 46 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» серед іншого передбачено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.
Частиною 3 статті 46 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» зазначено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05 серпня 2013 року № 16950660 (арк. справи 26-27) ОСОБА_1 25 липня 2005 року була зареєстрована фізичною особою - підприємцем, з 08 квітня 2013 року знаходиться в стані припинення, за судовим рішенням, відомості щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем відсутні. Тобто, на день звернення ОСОБА_1 з заявою від 18 грудня 2012 року до Краснолуцького міського центру зайнятості про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю остання належала до категорії зайнятого населення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не повідомила позивача, що вона з 25 липня 2005 року зареєстрована фізичною особою - підприємцем, внаслідок чого з 18 грудня 2012 року незаконно отримала статус безробітного та в період з 02 квітня 2013 року по 10 квітня 2013 року незаконно отримувала допомогу по безробіттю, заборгованість з відшкодування якої складає 163,20 грн. Вказані обставини підтверджуються актом від 23 травня 2013 року № 304 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» щодо громадянки ОСОБА_1, наказом Краснолуцького міського центру зайнятості від 23 травня 2013 року № 105 про повернення коштів та зняття з обліку ОСОБА_1 та письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 30 квітня 2013 року (арк. справи 8, 9, 51).
Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248 (надалі - Порядок № 60/62).
Порядок № 60/62 є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності із пунктом 5 Порядку № 60/62 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.
У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа згідно пункту 6 Порядку № 60/62 знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (пункт 7 Порядку № 60/62).
Пунктом 8 Порядку № 60/62 регламентовано, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів у відповідності із пунктом 9 Порядку № 60/62 може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.
Відповідач наказ Краснолуцького міського центру зайнятості від 23 травня 2013 року № 105 про повернення коштів та зняття з обліку ОСОБА_1 не оскаржував, незаконно виплачені у період з 02 квітня 2013 року по 10 квітня 2013 року кошти у розмірі 163,20 грн. не повернув.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 12 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 13 листопада 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 102, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Краснолуцького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, сплачених як допомога по безробіттю, у сумі 163,20 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Краснолуцького міського центру зайнятості (ідентифікаційний код 13391968, місцезнаходження: 94518, Луганська область, м. Красний Луч, Мікрорайон 4, буд. 9-А) виплачену у період з 02 квітня 2013 року по 10 квітня 2013 року допомогу по безробіттю в сумі 163,20 грн. (сто шістдесят три гривні двадцять копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 13 листопада 2013 року.
Суддя Т.І. Чернявська