справа № 806/6172/13-a
категорія 7
29 жовтня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сичової О.П. ,
при секретарі - Шевчук Т.А.,
за участю представників позивача та відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонне-Агро"
до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області в особі державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області Іщука Олега Михайловича та державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області Коциби Андрія Васильовича
про визнання протиправним та скасування припису №175/01 від 09.08.2013 р.,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полонне-Агро" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 09.08.2013 року №175/01.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що припис винесений правомірно.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що посадовими особами Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області проведено планову перевірку ТОВ "Полонне-Агро" за наслідками якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №175/01.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, ст.17, 26, 27 32, 33 Закону України "Про відходи", ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього середовища", оскільки на товаристві відсутні дозвіл на розміщення відходів у 2013 році та ліміти на утворення та розміщення відходів на 2013 рік, не розроблено план організації роботи у сфері поводження з відходами, відсутній дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами, відсутні реєстрові картки об'єктів утворення, оброблення і утилізації відходів, відсутній наказ про призначення відповідальних осіб у сфері поводження з відходами, не подається статистична звітність поводження з відходами, не визначено та не погоджено склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища, порушено правила ведення первинного обліку відходів.
З метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства, зафіксованих в акті перевірки, відповідачем 09 серпня 2013 року винесено припис №175/01, яким позивачу приписано:
- у десятиденний термін після отримання припису розробити план організаційно - технічних заходів з усунення виявлених недоліків. Копію наказу та плану організаційно-технічних заходів надати Державній екологічній інспекції у Хмельницькій області;
- у термін до 29.11.2013 року отримати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами;
- у термін до 29.11.2013 року отримати дозвіл на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів на 2013 рік;
- з моменту отримання припису призначити відповідальних осіб у сфері поводження з відходами;
- з моменту отримання припису розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами;
- у термін до 29.11.2013 року визначити показник загального утворення відходів;
- у термін до 29.11.2013 року розробити та затвердити в установленому порядку Реєстрову карту об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів (якщо показник загального утворення відходів більше 1000);
- у термін до 29.11.2013 року визначити та погодити склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища (технічний паспорт відходу);
- у відповідності до вимог звітності подавати статистичну звітність щодо поводження з відходами;
- з моменту отримання припису забезпечити ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються та зберігаються на підприємстві у журналах типової форми №1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари";
- у термін до 29.11.2013 року отримати договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров'ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів;
- з моменту отримання припису забезпечити ведення первинного обліку кількості використаної води, що збирається із водойми на струмку без назви правої притоки р.Хомора у журналах типової форми ПОД-12 "Журнал обліку водоспоживання (водовідведення) побічними методами".
Суд не погоджується з зазначеним приписом з огляду на наступне.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Положеннями статті 1 Закону України «Про відходи» визначені наступні терміни:
- відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;
- виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів;
- розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах;
- зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення);
- відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами;
- захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 32 цього ж Закону з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються.
Відповідно до положень статті 33 зазначеного Закону , зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що розміщення відходів включає в себе їх зберігання та захоронення. При цьому, зберігання здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання; захоронення відходів - це остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах.
Проте, відповідачем не надано доказів, що позивач зберігає відходи у місцях, визначених органами місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року №1218 затверджено Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів (далі - Порядок №1218).
Пунктами 10, 11 вказаного Порядку передбачено, що місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік. Органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.
Отже, отримання дозволу на розміщення відходів та затвердження лімітів на утворення і розміщення відходів не є обов'язковими для всіх без виключення суб'єктів господарювання, їх наданню передує обов'язок, як місцевих державних адміністрацій, так і органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України вчинити певні дії.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, позивач не отримував повідомлення про необхідність подання на погодження лімітів. Також відповідачем не надано доказів, які б свідчили про включення позивача до переліку власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, між позивачем та юридичними особами були укладені наступні угоди:
- від 01 лютого 2013 року №26/2 з Фермерським господарством "Полонське", відповідно до якої останній приймає на себе прийняти від позивача і за плату зберігати майно останнього, а також повернути йому відповідне майно в схоронності і в обумовлений договором строк. Умовами зберігання є пристосовані для зберігання приміщення, які відповідають всім вимогам, встановленим законодавством України. ФГ "Полонське" гарантує, що відповідно до законодавства України воно має всі необхідні документи та дозволи в сфері екології щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, моніторингу таких викидів, дозвіл та ліміти на відходи.
- від 11 квітня 2013 року №296/ж/14 з ТОВ "Еко Захист-Україна", відповідно до якого останній бере на себе зобов'язання виконувати послуги із збирання, зберігання та передавання відходів для подальшої утилізації в установленому чинним законодавством України та даним договором порядку.
Таким чином, суд вважає, що позивач не здійснює самостійне розміщення (зберігання та захоронення) відходів в спеціально відведених місцях, оскільки всі відходи зберігаються та вивозяться іншими підприємства згідно укладених договорів, а відповідно не повинен отримувати дозвіл на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів.
Суд також звертає увагу, що в акті перевірки не зазначено, які відходи утворюються в процесі діяльності позивача та класи їх небезпеки.
Щодо забезпечення ведення журналу первинного обліку використаної води, що збирається у струмку без назви правої притоки р.Хомора типової по формі ПОД-12, суд зазначає наступне.
Статтею 44 Водного кодексу України, передбачено обов'язки водокористувачів, до яких зокрема, відноситься економне використання водних ресурсів; дотримання встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснення облік забору та використання вод, ведення контролю за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подача відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Однак в порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів, що позивачем використовується вода із водойми на струмку без назви правої притоки р.Хомора, а отже не доведено існування підстав для ведення позивачем ПОД-12 "Журнал обліку водоспоживання (водовідведення) побічними методами".
Крім того, суд звертає увагу, що процедура проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів, визначається Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року №464, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 15 січня 2009 року за №18/16034 (далі - Порядок №464).
Відповідно до п.4.13 Порядок №464, за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся.
Не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами (п.4.14 Порядку №464).
Всупереч зазначеному, документальне підтвердження висновків включених до акту перевірки на підставі якого був винесений спірний припис в матеріалах справи відсутнє. Доказів існування документального підтвердження висновків акту перевірки відповідачем на виконання ст.71 КАС України не надано, а посилання на них як в письмових запереченнях так і в поясненнях представника відповідача в судовому засіданні відсутні.
За таких обставин, суд за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області не надала до суду доказів, які б підтверджували правомірність її позиції, як відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-
постановив:
Позовні вимоги задоволити.
Визнати протиправним та скасувати Припис Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області № 175/01 від 09.08.2013 року.
Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Полонне-Агро" з державного бюджету 34,50 грн. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.П. Сичова
Повний текст постанови виготовлено: 04 листопада 2013 р.