справа № 806/3087/13-a
категорія 6.2
28 жовтня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сичової О.П. ,
при секретарі - Шевчук Т.А.,
за участю позивача, представника позивача, представника відповідача та представників третіх осіб:
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Коростишівської районної державної адміністрації
за участю третіх осіб: Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" та Відділу державного земельного агентства в Коростишівському районі
про зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просив зобов'язати Коростишівську районну державну адміністрацію вилучити земельну ділянку прощею 0,35 га за адресою: м.Коростишів, Лісовий масив, ділянка НОМЕР_1 з постійного користування в ДП "Коростишівське лісове господарство" відповідно до державного акта на право постійного користування землею виданому Коростишівському державному лісогосподарському підприємству ДЛГО "Житомирліс" серія ЖТ09-00 №000117 від 05.08.2002 року та передати дану земельну ділянку площею 0,35 га ОСОБА_1 в довгострокову оренду для обслуговування приміщення "загальної кухні" туристичної бази, яка являється власністю останнього.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав зазначених в письмових запереченнях проти адміністративного позову.
Представник Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" в судовому засіданні просив в задоволенні позов відмовити. Зазначив, що згода Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" на вилучення земельної ділянки відсутня. Також пояснив, договір про плату за користування землею (на умовах оренди), який укладено з ОСОБА_3, а не з позивачем, був заключений на підставі вимоги КРУ в Житомирській області, кошти сплачувались за користування лісовими масивами.
Представник Відділу державного земельного агентства в Коростишівському районі в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні також за клопотанням представника позивача був допитаний свідок - ОСОБА_4, яка в 2002 році працювала бухгалтером Коростишівського держлісгоспу.
Свідок пояснила, що в 2002 році ОСОБА_1 була здійснена оплата на користь Коростишівського держлісгоспу відповідно до договору про плату за користування землею (на умовах оренди).
Вислухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, свідка та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
На підставі договору купівлі-продажу від 09.11.1993 року ОСОБА_1 придбав нерухоме майно - будинок загальної кухні розміром 180,8 кв.м., розташоване в м.Коростишеві, лісовий масив. Вказане майно належним чином зареєстроване, що підтверджується довідкою БТІ (а.с.6).
Відповідно до державного акта на право користування землею серії ЖТ 09-00 №000117, земельна ділянка площею 3632,4 га., на якій знаходиться власність ОСОБА_1 - будинок "загальної кухні", була надана у постійне користування Коростишівському державному лісовому підприємству ДЛГО "Житомирліс" для ведення лісового господарства.
Вказаний державний акт був виданий на підставі розпорядження Коростишівської районної державної адміністрації від 04.07.2002 року №197.
28 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Коростишівської районної державної адміністрації із заявою про вилучення земельної ділянки із земель лісового господарства та надання йому в користування для обслуговування приміщення "загальної кухні" туристичної бази.
Листом Коростишівської районної державної адміністрації від 26.10.2012 року №КОЛ-306/59 позивача було повідомлено, що вилучення земельних ділянок відповідно до ст.149 Земельного кодексу України провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Рішення про відмову від користування спірною земельною ділянкою ДП "Коростишівське лісове господарство" не приймало, що стверджується поясненнями сторін в судовому засіданні.
Відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України, у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України, у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У той же час, частиною 2 статті 149 Земельного кодексу України встановлено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Частина 10 статті 149 Земельного кодексу України також визначає, що у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Суд також звертає увагу, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.
Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.
Згідно ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
є) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Статтею 143 ЗК України передбачено вичерпний перелік підстав примусове припинення прав на земельну ділянку, що здійснюється у судовому порядку. Зокрема, такими є:
а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
б) не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
в) конфіскації земельної ділянки;
г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
д) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Спірна земельна ділянка не була вилучена у передбаченому законодавством порядку зі складу земель, які перебувають у користуванні ДП "Коростишівське лісове господарство".
Як вже зазначалося, частиною 2 статті 149 Земельного кодексу України встановлено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
За таких обставин, наявність відповідного рішення, яке б передувало вилученню земельної ділянки, є обов'язковим. А тому покладення на орган державної влади зобов'язань по прийняттю рішення про вилучення земельної ділянки та вчинення дій, спрямованих на таке вилучення не узгоджується із вимогами чинного законодавства.
Суд також не наділений повноваженнями вказувати органу державної влади приймати ті чи інші рішення (розпорядження).
Судом також враховано, що розпорядження Коростишівської районної державної адміністрації від 04.07.2002 року №197, яким надано було спірну земельну ділянку в постійне користування Державному лісогосподарському підприємству ДЛГО "Житомирліс", на момент розгляду справи, скасоване не було. Інформація про внесення змін до нього в матеріалах справи відсутня.
Крім того, неможливо залишити поза увагою і те, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок.
Розпорядження КМ України від 10.04.2008 № 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" є чинним, не визнано у встановленому законом порядку протиправним чи незаконним.
Судом також враховано приписи ст. 57 Земельного кодексу України, якими не передбачено можливості передачі громадянам в постійне користування земельних ділянок лісогосподарського призначення, оскільки така передача можлива лише спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.П. Сичова
Повний текст постанови виготовлено: 04 листопада 2013 р.