справа № 0670/3853/12
категорія 8.2.6
24 жовтня 2013 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Семенюк М.М.,
з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Олевськліспром"
до Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000282350, № 0000252350, № 0000262350, № 0000272350 від 05.06.2012 року,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т.3 а.с.159-161), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 05.06.2012 року № 0000282350, № 0000252350, № 0000272350 повністю, № 0000262350 - в частині зменшення від'ємного значення зобов'язання з податку на додану вартість (ряд.24 Декларації) на суму 38620 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що акт перевірки від 17.05.2012 року № 10/23-15/32417709 складений в порушеннями пунктів 5, 6, 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1003, щодо не підтвердження факту використання в господарській діяльності пального. Висновки перевіряючих щодо не підтвердження придбання товарів від ТОВ "Трансбуд-2" у зв'язку із ненаданням товарно-транспортних накладних і актів приймання-передачі товарів є помилковим, оскільки перевезення товару здійснювалось власним транспортом позивача, а тому вказані документи не повинні застосовуватись, оскільки не передбачені п.2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому постановою КМ України від 25.02.2009 року № 207. Позивач правомірно не включив до валового доходу передоплату за товари по 362 рахунку на суму 234202,00 грн., тому що ці кошти не можливо вважати доходом беручи до уваги, що на день надходження коштів між позивачем та іноземними контрагентами в належній формі не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договорів, позивачем не було поставлено лісопродукцію на зазначені суми, а отримані кошти товариство повинно б було повернути на першу вимогу іноземних контрагентів на підставі ч.2 ст.570 ЦК України. Крім того відповідач необґрунтовано визначив, що товариство завищило у 4 кварталі 2010 року свої валові витрати на 54792,00 грн. та не сплатило 13698,00 грн. податку на прибуток підприємства.
У зв'язку з реорганізацією Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби, суд допустив заміну відповідача його правонаступником - Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позові та заяві про збільшення позовних вимог.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених в письмових запереченнях на нього (т.1 а.с.104-110, т.3 а.с.181-183).
Проаналізувавши досліджені докази у сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову належить відмовити з наступних підстав.
Як вбачається з висновків акту від 17.05.2012 року № 10/23-15/32417709 "Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Олевськліспром" (32417709) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р." (т.4 а.с.7-68), перевіркою встановлено, крім інших, порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Олевськліспром":
- пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2,пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 298826 грн.;
- пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 100969 грн., зменшено від'ємне значення за грудень 2011 року в сумі 202 грн. та зменшено значення ряд.24 Декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 44262 грн.
Позивачем на акт перевірки були подані заперечення (т.1 а.с.163), у відповіді на яки (т.1 а.с.164-166) податковий орган підтвердив встановлені перевіркою порушення.
На підставі вказаного акту перевірки Лугинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби 05.06.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення якими Товариству з обмеженою відповідальністю " Олевськліспром":
- № 0000252350 (т.1 а.с.91) - збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 126211,00 грн. (за основним платежем -100969 грн., за штрафними санкціями - 25242 грн.);
- № 0000262350 (т.1 а.с.92) - зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 44262,00 грн. за грудень 2011 року;
- № 0000272350 (т.1 а.с.93) - зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 202,00 грн. за грудень 2011 року;
- № 0000282350 (т.1 а.с.90) - збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 302252,00 грн. (за основним платежем - 298826 грн., за штрафними санкціями - 3426 грн.).
Суд вважає висновки податкового органу і оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, а доводи позивача необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно частин 1 та 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 72 КАС України передбачено, що:
"1. Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.
3. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
4. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Посилання позивача на порушення відповідачем при складанні акту перевірки пунктів 5, 6, 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1003, суд вважає безпідставним, оскільки зазначений порядок застосовується при здійсненні перевірок платників податків -фізичних осіб, а в даному випадку перевірка проводилась відносно юридичної особи.
Як вбачається з акту перевірки, проведеною перевіркою шляхових листів на підтвердження факту використання пального в господарській діяльності встановлено відсутність в наявності в повній мірі шляхових листів на списане пальне, які були пред'явлені під час перевірки, в результаті чого не підтверджено факту використання пального в господарській діяльності на суму 368145 грн. (1 квартал 2011 року - 141230 грн., 2 квартал 2011 року - 118925 грн., 3 квартал 2011 року - 107990 грн.), а тому і неправомірно сформовано податковий кредит по придбаному пальному на суму 73629 грн.
До акту перевірки, відповідно до вимог пункту 5.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, перевіряючими додані реєстри шляхових листів ТОВ "Олевськліспром" за січень-вересень 2011 року, по яким не встановлено використання списаного пального в господарській діяльності (т.1 а.с.115-123), яки без зауважень підписані керівником та головним бухгалтером підприємства, та розрахунок вартості пального та сум ПДВ по придбаних ПММ, використаних не в господарській діяльності (т.1 а.с.167).
Відповідно до довідки "Перелік транспортних засобів ТОВ "Олевськліспром", наданої підприємством в ході перевірки(т.1 а.с.124), розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (т.1 а.с.168), транспортні засоби, зазначені у вищевказаних реєстрах і на які списувались ПММ, на підприємстві не обліковувались, окрім ЗІЛ 131 д.н. 48-86 ЖИУ та ЗІЛ д.н. 92-67 ЖИП, які, згідно шляхових листів, здійснювали роботи та перевезення в лісосіках, де підприємство фактично заготівлю лісу не проводило, а лісопродукцію отримувало від ДП "Олевське лісове господарство", ДП "Олевський лісгосп АПК" та інших лісгоспів з доставкою транспортом вищевказаних лісгоспів на склад ТОВ "Олевськліспром".
Ніяких належних доказів на підтвердження того, що зазначені у реєстрах шляхових листів ТОВ "Олевськліспром" за січень-вересень 2011 року, по яким не встановлено використання списаного пального в господарській діяльності, транспортні засоби, окрім ЗІЛ 131 д.н. 48-86 ЖИУ та ЗІЛ д.н. 92-67 ЖИП, обліковувались у вказаний період на підприємстві, позивачем ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не надано. Копії наданих позивачем свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т.1 а.с.192-197) не можуть свідчити про те, що ці транспортні засоби в 2011 року використовувались в господарській діяльності позивача.
Таким чином, враховуючи, що наданими позивачем на перевірку та в судовому засіданні доказами не підтверджено, що придбані позивачем ПММ використовувались в господарській діяльності, останній не мав права, відповідно до вимог пп.5.2.1 п.5.2, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України відносити до складу валових витрат 368145 грн., а до податкового кредиту - 73629 грн.
Відповідно до акту перевірки, відповідно наданих первинних документів по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Трансбуд-2" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року встановлено відсутність документів, підтверджуючих факт придбання товарів від ТОВ "Трансбуд-2", а саме: товарно-транспортних накладних, які б підтверджували отримання товару, актів приймання-передачі товару або інших документів, які б підтверджували факт відповідності кількості та якості (комплектності товару) за правилами Інструкції П-6 та П-7, видаткові накладні містять дефекти (відсутні підписи осіб, які видавали товар, відсутня розшифровка підписів осіб, які видавали та отримували товар), відсутні відомості про видані доручення на отримання товару, - в результаті чого підприємством завищено витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, на суму 604693 грн. та завищено податковий кредит в травні 2011 року на 14519,59 грн., в липні 2011 року - на 51652,55 грн.
Під час перевірки головний бухгалтер ТОВ "Олевськліспром" пояснювала (т.1 а.с. 131-132), що продукція від ТОВ "Трансбуд-2" доставлялась транспортом останнього на склад позивача. Це протирічіть обставинам, викладеним в позовній заяві, згідно яких товар від ТОВ "Трансбуд-2" доставлявся позивачем самостійно, у зв'язку з чим і немає товарно-транспортних накладних. Однак в послідуючому, під час судового засідання, представник позивача стверджував, що перевезення придбаних товарів здійснювалось ТОВ "Трансбуд-2" його вантажним автомобільним транспортом (т.1 а.с.189).
Враховуючи непослідовність пояснень позивача щодо обставин отримання товару від ТОВ "Трансбуд-2", при наявності неналежним чином оформлених, з порушенням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, накладних (відсутнє місце складання документу, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції), суд вважає, що операція по отриманню товару від ТОВ "Трансбуд-2" не мала реального характеру. При цьому суд звертає увагу на те, що в накладних, якщо погодитись з тим, що товар доставлявся продавцем, відсутній зміст такої господарської операції як доставка товару, а, враховуючи зміст договорів (т.3 а.с.79-93), зазначені в них умови поставки, - вартість доставки товару не входить в його ціну.
Таким чином, суд вважає, що позивачем, в порушення вимог п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, завищено витрати та податковий кредит по господарським операціям з ТОВ "Трансбуд-2", які не мали реального характеру.
Як видно з акту перевірки та не заперечується позивачем, на підприємстві станом на 31.03.2011 року по 362 рахунку рахувалась передоплата за товари від іноземних покупців в сумі 234202 грн. і виконання контрактів з цими покупцями тривало.
Позивач, відповідно до вимог пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" повинен був 234202 грн. включити до валового доходу за 1 квартал 2011 року, чого зроблено не було.
З акту перевірки видно та не заперечується позивачем, що станом на 01.01.2010 року сукупна балансова вартість основних фондів підприємства становила 957916 грн.; ТОВ "Олевськліспром" включило до інших витрат за 4 квартал 2010 року 150584 грн. витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів (вартість отриманих від ПП ОСОБА_1 по акту виконаних робіт від 30.12.2010 року послуги по ремонту покрівлі піднавіса).
Згідно пп.5.3.2 п.5.3 ст.5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Як вбачається з пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Тобто позивач повинен був віднести до валових витрат 95792 грн. (10% від 957916 грн.), а відніс 150584 грн., внаслідок чого ним були завищені інші витрати на 54792 грн.
Постановами Олевського районного суду Житомирської області по справам про адміністративні правопорушення від 09.08.2012 року, які, згідно пояснень представників сторін, не оскаржувались та набрали законної сили, керівника ТОВ "Олевськліспром" Мидловця В.Л. та головного бухгалтера ТОВ "Олевськліспром" Кардашову Л.П. визнано винним в порушенні порядку ведення податкового обліку, а саме: порушенні вимог Податкового кодексу та заниженні податку на прибуток на суму 298826 грн., податку на додану вартість на 100969 грн., завищенні від'ємного значення податку на додану вартість на суму 202 грн.
Враховуючи наведене, суд вважає, що доводи позивача щодо протиправності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими, відповідач в судовому засіданні довів правомірність оскаржуваних рішень, а тому позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
постановив:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: М.М. Семенюк
Повний текст постанови виготовлено: 29 жовтня 2013 р.