11.5
Іменем України
04 листопада 2013 року Справа № 812/8521/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Агевича К.В.,
при секретаря судового засідання Ліпко Т.М.,
за участю:
представника позивача: не прибув
представника відповідача: не прибув
представника третьої особи: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_1 про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження від 03.09.2013 ВП №39135090 та зобов'язання вчинити певні дії,-
07 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження від 03.09.2013 ВП №39135090 та зобов'язання вчинити певні дії.
28 жовтня 2013 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.09.2013 державним виконавцем Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Дубовою Алісою Володимирівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно рішення про застосування фінансових санкцій №1088 від 08.05.2013 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 170,00 грн. (ВП №39135090)
На виконанні у ВДВС окрім рішення про застосування фінансових санкцій №1088 від 08.05.2013 знаходиться також вимога №Ф/1088 від 07.05.2013 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 1756,15 грн. Заява про відкриття виконавчого провадження була подана Управлінням 05.07.2013, про що свідчить вхідний штамп на заяві. Постанова про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом на адресу Управління не надходила.
Відповідно до п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно п. 11 Постанови Правління ПФУ №39-1 від 26.12.2011 «Про затвердження порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України: «У разі самостійної сплати коштів боржником державний виконавець з'ясовує з органами Пенсійного фонду України відповідність платежу реквізитами виконавчого документу. Для цього державний виконавець не пізніше наступного дня після отримання розрахункових документів про сплату боргу звертається до органу Пенсійного фонду України, який зобов'язаний протягом п'яти днів надати письмове підтвердження сплати відповідної суми боргу».
Позивач зазначив, що після сплати боржником суми у розмірі 170,00 грн. державний виконавець всупереч положенням Порядку не звернувся до Управління та не перевірив відповідність платежу реквізитам виконавчого документа. Підтвердження щодо сплати ОСОБА_1 боргу за рішенням про застосування фінансових санкцій №1088 від 08.05.2013 Управління ВДВС не надавав.
Керуючись п.6.10 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: грошові кошти були направлені Управлінням на погашення боргу у порядку календарної черговості його виникнення. Так, була частково погашена сума боргу за вимогою №Ф/1088 від 07.05.2013.
Позивач зазначив, що на підставі наведеного рішення про застосування про застосування фінансових санкцій №1088 від 08.05.2013 не було сплачене, тому повідомлення про сплату боргу Управлінням до ВДВС не направлялось. Наведені норми законодавства не дають право державному виконавцю направляти грошові кошти на погашення рішення про застосування фінансових санкцій №1088 від 08.05.2013, адже на виконанні у ВДВС на день надходження коштів малися інші виконавчі документи, по яким раніше було відкрите виконавче провадження.
У зв'язку з чим, позивач просив визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження від 03.09.2013 ВП 39135090 та зобов'язати ВДВС Сєвєродонецького міського управління юстиції відновити виконавче провадження за рішенням про застосування фінансових санкцій №1088 від 08.05.2013 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 170,00 грн.
У судове засідання представник позивача не прибув, про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. У позовній заяві, просив розглянути справу без участі представника управління.
04 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшло заперечення від представника відповідача, в обґрунтування якого зазначено наступне.
09.07.2013 на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції надійшло рішення №1089 від 08.05.2013 видане Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області адміністративного штрафу у розмірі 170,00 грн.
На підставі ст. ст. 17, 18, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2013, направлено сторонам до відома та до виконання відповідно до закону, боржнику надано строк для самостійного виконання рішення до 19.07.2013. Так, як рішення органу УПФУ в м. Сєвєродонецьку в добровільному порядку виконано не було, боржником не надано документів, які б підтверджували виконання рішення органу УПФУ у м. Сєвєродонецьку, державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 19.07.2013 на суму 17,00 грн. Також, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова ВП №39135090 від 26.07.2013 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, а також, відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження інструкції з організації примусового виконання рішень» п. 3.13.1 - був складений акт державного виконавця про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 26.07.2013 на суму 21,55 грн. Державним виконавцем повторно направлений виклик на 05.08.2013 на 8:00 год., за яким боржник з'явився до відділу.
06.08.2013 на депозит ВДВС Сєвєродонецького МУЮ надійшли кошти по сплаті штрафу, витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору у сумі 208,55 грн.
29.08.2013 державним виконавцем було зроблено розпорядження №39135090/14 щодо розподілу коштів, де згідно заяви УПФУ у м. Сєвєродонецьку про відкриття виконавчого провадження №8620/09-16 від 08.07.2013 кошти направлені на вказаний розрахунковий рахунок УПФУ.
03.09.2013 керуючись п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення виданого УПФУ у м. Сєвєродонецьку.
На думку представника відповідача, порушень щодо проведення виконавчих дій та виконання вищезазначеного рішення, а в особливості постанови про закінчення виконавчого провадження, органу державної влади не виявлено, дії державного виконавця по виконанню рішення є правомірним, відповідають вимогам чинного законодавства України та здійснюються в межах норм, передбачених законом України «Про виконавче провадження» та Наказу «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень.
На підставі викладеного, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Представник відповідача та третя особа в судове засідання не прибули, про день, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неприбуття не повідомили, заяв про розгляд справи без їх участі до суду не надходило.
Оскільки відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у разі повторного неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, тому справу розглянуто та вирішено за відсутності відповідача та третьої особи на підставі наявних у ній доказів.
Судом було вирішено питання про можливість проведення судового засідання без участі представників сторін та третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.
У відповідності до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі - Закон № 606).
Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 7 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.
Відповідно до статті 18 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках.
Статтею 3 Закону № 606 визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу; рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України
Відповідно статті 49 Закону № 606 виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, в разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Судом установлено, що 09.07.2013 на примусове виконання до ВДВС Сєвєродонецького МУЮ надійшло рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області боргу в розмірі 170.00 грн. (арк. справи 32).
12.07.2013 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39135090 з примусового виконання рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в м. Сєвєродонецьку штрафу в розмірі 170.00 грн. (арк. справи 34).
19.07.2013 державним виконавцем винесено постанову ВП № 39135090 про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 17,00 грн. (арк. справи 35).
26.07.2013 державним виконавцем ВДВС Сєвєродонецького МУЮ було винесено постанову ВП № 39135090 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, а також було складено акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 26.07.2013 на суму 21,55 грн. (арк. справи 24-25, 29).
Державним виконавцем повторно направлений виклик на 05.08.2013 на 8:00 год. (арк. справи 31).
29.08.2013 державним виконавцем було зроблено розпорядження № 39135090/14 щодо розподілу коштів в сумі 208,55 грн., що надійшли 06.08.2013 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документу - рішення від 08.05.2013 № 1089, виданого УПФУ в м. Сєвєродонецьку про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 170.00 грн., а саме: 21,55 грн. - витрати на проведення виконавчих дій; 17,00 грн. - виконавчий збір; 170 грн. штраф на користь УПФУ в м. Сєвєродонецьку (арк. справи 27).
03.09.2013 на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову ВП № 39135090 про закінчення виконавчого провадження, в зв'язку з повним фактичним виконанням рішення від 08.05.2013 № 1089, виданого УПФУ у м. Сєвєродонецьку (арк. справи 26).
Відповідно пункту 6.10. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Оскільки ОСОБА_1 кошти в сумі 208,55 грн. були сплачені в рамках виконавчого провадження ВП № 39135090 з примусового виконання рішення від 08.05.2013 № 1089, виданого УПФУ в м. Сєвєродонецьку про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 170,00 грн., вказане виконавче провадження не об'єднувалося в зведене виконавче провадження щодо виконання інших виконавчих документів відносно ОСОБА_1, у державного виконавця був відсутній обов'язок вчинення дій щодо зарахування сплаченої суми в рахунок інших платників у порядку календарної черговості.
Таким чином суд вважає, що відповідачем правомірно було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 03.09.2013 № 39135090. Отже, у задоволенні позовних вимог УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області до ВДВС Сєвєродонецького МУЮ в частині визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження від 03.09.2013 № 39135090 слід відмовити.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження від 03.09.2013 № 39135090, то й вимоги про зобов'язання ВДВС Сєвєродонецького МУЮ відновити виконавче провадження за рішенням про застосування фінансових санкцій від 08.05.2013 № 1088 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 170,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки вказана вимога є похідною від попередньої.
З огляду на викладене, у задоволенні адміністративного позову суд відмовляє повністю.
Враховуючи вимоги частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивача в установленому законом порядку від сплати судового збору звільнено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись статтею 2, 11, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_1 про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження від 03.09.2013 ВП №39135090 та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд у порядок і строки, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 11 листопада 2013 року.
Суддя К.В. Агевич