справа № 806/4740/13-a
категорія 8.2
23 жовтня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сичової О.П. ,
при секретарі - Лінкевич Я.Б.,
за участю представника позивача та представника відповідача,:
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006461702 від 17.04.2013 року,-
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням зміни та зменшення позовних вимог просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області від 03.07.2013 року №0000311702 в частині нарахування суми основного зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26351,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 7020,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що висновки в акті №1732/17-2/3034221803 від 04.04.2013 року на підставі якого винесене спірне податкове повідомлення рішення, щодо порушення ст.187, 198, 200 Податкового кодексу України є безпідставними. Вказує, що всі податкові накладні, які на думку податкового органу оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, сформовані за формою визначеною Наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року №1401/18696 і мають всі необхідні обов'язкові реквізити. Порушення чинного законодавства при формуванні податкових зобов'язань з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Автолюкс", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не допускались.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин перебувала на податкову обліку в Державній податковій інспекції у м.Житомирі, правонаступником якої є Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів у Житомирській області.
Посадовою особою Держаної податкової інспекції у м.Житомирі, правонаступником якої є Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів у Житомирській області, з 11.03.2013 року по 22.03.2013 року з продовженням терміну з 25.03.2013 року по 29.03.2013 року було проведено документальну планову перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року.
Перевіркою серед іншого встановлено порушення позивачем пп.а п.187.1, ст.187, п.138,3, 198,6 ст.198, п.201,1, п.201,2, п.201,7 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого за період з 01.04.2010 року по 21.12.2012 року занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 31223,00 грн.
За результатами перевірки складено акт від 04.04.2013 року №1732/17-2/3034221803 на підставі якого податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення від 17.04.2013 року №0006461702.
Податкове повідомлення - рішення від 17.04.2013 року №0006461702 оскаржувалось позивачем до Державної податкової служби у Житомирській області.
Рішенням Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 27.05.2013 року за №500/О-С/10-205, (яка є правонаступником ДПС у Житомирській області) про результати розгляду первинної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, скасоване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 17.04.2013 року №00006461702 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині 302,00 грн., в т.ч. 242,00 грн. - основний платіж, 60 грн. - штрафна санкція.
З урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 27.05.2013 року за №500/О-С/10-205 на підставі акту від 04.04.2013 року №1732/17-2/3034221803 Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було винесено податкове повідомлення - рішення від 03.07.2013 року №0000311702, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 38284,00 грн., з яких 30981,00 грн. - основний платіж, 7303 грн. - штрафна санкція.
Судом встановлено, що збільшення спірним податковим повідомленням - рішенням суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25264,00 грн. відбулось на підставі того, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, а саме за серпень 2011 року - 4752,00 грн., за вересень 2011 року -7627,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 12494,00 грн., за листопад 2011 року - 39,00 грн., за січень 2012 року - 352,00 грн. по податковим накладним оформленим без зазначення коду товару з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів ввезених на митну територію України. Реальність здійснення господарських операцій відповідачем під сумнів не ставить.
Збільшення спірним податковим повідомленням - рішенням суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1087,28 грн. відбулось за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року по господарським операціям ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Автолюкс", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Щодо не зазначення в податкових накладних виписаних в період з серпня по листопад 2011 року коду товару з УКТ ЗЕД, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПКУ (у редакції чинній на час розгляду справи), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Судом з'ясовано, що Законом України N 3609-VI від 07.07.2011р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набрав чинності 12.08.2011р., внесено зміни до підпункту "і" пункту 201.1 статті 201 ПКУ, відповідно до яких перелік обов'язкових реквізитів, що повинна містити податкова накладна, доповнено новим реквізитом «код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до п. 201.2 ст. 201 ПКУ, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Судом з'ясовано, що чинна на період складання спірних податкових накладних, форма податкової накладної, що затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010р. N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за N 1401/18696, не містила окремої строки для зазначення коду УКТ ЗЕД товару.
Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за №1333/20071, затверджено нову форму податкової накладної та порядок її заповнення, визнано таким, що втратив чинність, наказ Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010р. N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за N 1401/18696.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що нова форма податкової накладної, яка містить окрему графу «коду товару УКТ ЗЕД», затверджена наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379, який набав чинності тільки 16.12.2011р., та всі наведені у акті перевірки податкові накладні за серпень-листопад 2011 року були видані на підставі Наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010р. N 969, що діяв до 16.12.2011р.
Що стосується посилання відповідача, як на підставу для відмови у позові на лист Державної податкової адміністрації України від 08.09.11р. №24316/7/15-3117, де зазначено, що з метою належного виконання норми підпункту "і" пункту 201.1 статті 201 розділу V Податкового кодексу України тимчасово, до внесення змін до наказу N 969, в податковій накладній код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) зазначається в графі 3 "Номенклатура постачання товарів/послуг продавця", суд зазначає наступне.
Вищенаведений лист не є нормативно-правовим актом та носить рекомендований, а не обов'язковий характер, у зв'язку із чим відсутність у спірних податкових накладних графи - код товару УКТ ЗЕД, не є належним доказом порушення продавцем, чинного на час видачі спірних податкових накладних, порядку заповнення податкової накладної, та як наслідок, не може бути підставою для позбавлення позивача права на включення цих сум ПДВ до податкового кредиту.
Крім того, судом враховано, що реальність здійснення господарської операції відповідачем під сумнів не ставить.
Щодо не зазначення в податковій накладній виписаній в січні 2012 року коду товару з УКТ ЗЕД, суд зазначає наступне.
11 січня 2012 року ФОП ОСОБА_6 була виписана ФОП ОСОБА_1 податкова накладна №118 (а.с.179), в якій в графі 4 накладної не вказано код товару згідно УКТ ЗЕД. Зауваження щодо інших обов'язкових реквізитів в податкового органу відсутні. Реальність здійснення господарської операції відповідачем під сумнів не ставить.
Суд відзначає, що податкова накладна від 11.01.2012 року №118 дає можливість правильно встановити покупця та продавця товару, дані щодо кількості та вартості товару, дату операції.
В свою чергу, реквізит податкової накладної, передбачений пп. «і» п. 201.1 ПКУ дає можливість відстежувати рух імпортованих товарів у межах усієї країни, а разом з тим і вираховувати, чи було оподатковано поставку такого товару податком на додану вартість на ціну, не нижче митної вартості.
Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів.
В судовому засіданні встановлено відсутність доказів щодо повідомлень податковим органом позивача про наявність у реєстрі розбіжностей з метою уточнення податкових зобов'язань.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Отже, відсутність у податковій накладній відомостей про код товару за УКТ ЗЕД не призвела до будь-яких негативних наслідків для державного бюджету, а отже є формальним недоліком.
Враховуючи наведене, а також надаючи перевагу змісту господарської операції над формою її фіксації, суд вважає, що недоліки в заповненні реквізитів податкової накладної №118 від 11.01.2012 р., виявлені в результаті перевірки позивача, не свідчать про її недостовірність, недійсності та недопустимість її використання як доказу сплати податку на додану вартість у ціні придбання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сума податкового кредиту за податковою накладною №118 від 11.01.2012 року позивачем сформована правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві, а сумніву в дійсності купівлі-продажу немає.
Щодо збільшення спірним податковим повідомленням - рішенням суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1087,28 грн., що відбулось по господарським операціям ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Автолюкс", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, судом встановлено наступне.
По взаємовідносинах з ОСОБА_2 судом встановлено, що кошти у сумі 301,00 грн. в т.ч. ПДВ 50,16 грн. поступили на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 09.02.2011 року. Товарно - матеріальні цінності за який отримано кошти відвантажено контрагенту 07.12.2010 року, що стверджується виписаною видатковою накладною та податковою накладною від 07.12.2010 року. Зазначена сума включена до податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2010 р., включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2010 р. та додатка 5 до Декларації з ПДВ за грудень 2010 р.
По взаємовідносинах з ОСОБА_3 судом встановлено, що кошти у сумі 628,78 грн. в т.ч. ПДВ 104,80 грн. поступили на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 21.02.2011 року Товарно - матеріальні цінності за які отримано кошти відвантажено контрагенту 17.02.2011 року, що стверджується виписаною видатковою накладною та податковою накладною від 17.02.2011 року. Зазначена сума включена до податкових зобов'язань з ПДВ за лютий 2011 р., включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2011 р. та додатка 5 до Декларації з ПДВ за лютий 2011 р., як реалізація товару платнику ПДВ. Однак, ОСОБА_3 не є платником ПДВ.
Помилка у додатку 5 була виправлена у березні 2011 року шляхом подання позивачем відповідачу звіту «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1), в якому в Таблиці 1 номер запису 1 скасовує зобов'язання по ОСОБА_3 як платнику ПДВ, а номер запису 2 відновлює ті ж зобов'язання на ту ж суму тільки контрагенту, який не є платником ПДВ.
Таким чином, судом встановлено, що жодних змін по сумі податкових зобов'язань не виникло, а лише в звітності було перенесено зобов'язання по контрагенту ОСОБА_3 з одного рядка в інший.
По взаємовідносинах з ОСОБА_4, судом встановлено, що кошти у сумі 15,94 грн. в т.ч. ПДВ 2,65 грн. поступили на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 14.06.2011 року, як часткова оплата за товарно-матеріальні цінності, відвантажений контрагенту 10.05.2011 року, що стверджується виписаною видатковою накладною та податковою накладною від 10.05.2011 року. Зазначена сума включена до податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2011 р., включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2011 р. та додатка 5 до Декларації з ПДВ за травень 2011 р.
По взаємовідносинах з ТОВ "Автолюкс", судом встановлено.
Кошти які поступили на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 17.02.2011 року в сумі 1109,53 грн. в т.ч. ПДВ 184,92 грн. були повернені 20.04.2011 року в повному обсязі як помилково перераховані.
Кошти, які поступили на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 09.03.2011р. в сумі 906,76грн. в т.ч. ПДВ 151,13 грн. були повернені 15.04.2011 року в повному обсязі як помилково перераховані.
Кошти в сумі 758,14 грн. в т.ч. ПДВ 126,36 грн., що поступили на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 18.04.2011 р. в рахунок оплати за товарно-матеріальні цінності, отриманий ТОВ «Автолюкс» 28.03.2011 року. При отриманні товару було виписано видаткову і податкову накладну, оформлену належним чином. Однак в реєстр виданих та отриманих податкових накладних вказана податкова накладна включена під помилковим ІПН 251499227020.
Представником позивача в судовому засіданні пояснено, що зазначення помилкового ІПН зумовлено тим, що контрагент цього коду носить абсолютно ідентичну назву теж ТОВ «Автолюкс» і з ним ФОП ОСОБА_1 теж мала господарські відносини. 28.03.2011р. податкова накладна № 141 включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2011 року порядковий номер запису 52, додатка 5 до Декларації з ПДВ за березень 2011 р. до декларації з ПДВ за березень 2011 р.
Однак судом встановлено, що податкова накладна на підставі якої сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання містить дані, на підставі яких було обраховано та сплачено податки та лише у податковій звітності відображено такі накладні із зазначенням помилкового ІПН;
Кошти в сумі 968,15 грн. в т.ч. ПДВ 161,36 грн. поступили на рахунок ФОП ОСОБА_1 17.05.2011 р. в рахунок оплати за ТМЦ, отриманого 18.04.2011 року. До реєстру виданих та отриманих податкових накладних податкову накладну від 18.04.11р. № 188 включено також з помилковим ІПН 251499227020. Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2011 року порядковий номер запису 34 додатка 5 до декларації з ПДВ декларації з ПДВ, але також з помилковим ІПН 251499227020.
Кошти у сумі 1 777,45 грн., які надійшли на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 23.05.2011 року за ТМЦ, відвантажений 26.04.2011 року. Податкова накладна від 26.04.2011 року №207 включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2011 року порядковий номер запису 53 додатка 5 до декларації з ПДВ, але також з помилковим ІПН 251499227020.
Судом враховано, що механічна помилка при наборі реєстру виданих та отриманих податкових накладних, додатка 5 до декларації з ПДВ, виникли механічні помилки, які вплинули на відображення даних господарських операцій в звітності, але не змінили і не вплинули на податкові зобов'язання нараховані і своєчасно сплачені ФОП ОСОБА_1 у відповідних звітних періодах.
По взаємовідносинах з ОСОБА_5 судом встановлено, що в акті перевірки зазначено, що на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшли кошти від ОСОБА_5 в сумі 57,96 грн. в т.ч. ПДВ 9,66 грн. Однак дане твердження не відповідає дійсності, оскільки судом встановлено, що надходження коштів в сумі 57,96 грн. від ОСОБА_5 взагалі за зазначену дату не було.
Товарно-матеріальні цінності ФОП ОСОБА_5 на суму 57,96 грн. були передані ФОП ОСОБА_1 21.09.2010 року за накладною № 236, податковою накладною № 236 від 21.09.2010 року. Зазначена сума включена до податкових зобов'язань з ПДВ за вересень 2010 року включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2010 року, додатка 5 до декларації з ПДВ за вересень 2010 року (рядок 26 реєстру). Встановлено, що сума зобов'язання та реквізити накладної вказано вірно, однак зазначено прізвище ОСОБА_7
Таким чином, факти зазначені в акті перевірки не відповідають дійсності. Податкові зобов'язання по операціях з ФОП ОСОБА_5 обчислені та сплачені.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач надав до суду докази сплати податку на додану вартість до бюджету, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 26351,00 грн.
Щодо штрафних санкцій, судом встановлено, що воно нарахована в розмірі 25 % від основного платежу - 26351,00 грн.
Оскільки спірним податковим повідомленням - рішенням було не правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 26351,00 грн., штрафна санкція в сумі 6588,00 грн. (26351,00 грн. х 25%) нарахована безпідставно.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області від 03.07.2013 року №0000311702 в частині нарахування суми основного зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26351,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 6588,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.07.2013 року за № 0000311702 в частині нарахування суми основного зобов"язання з податку на додану вартість у сумі 26 351,00 грн. та штрафних санкцій на суму 7020,00 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.П. Сичова
Повний текст постанови виготовлено: 28 жовтня 2013 р.