справа № 806/6000/13-a
категорія 5.2
22 жовтня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Фещук А.В.,
за участю секретаря судового засідання Стралківської К.П.,
за участю:
представника позивача - Вознюка О.М. (за довіреністю від 04.05.2013 р.);
представника відповідача - Житомирської митниці Міндоходів - Чулова С.Ф. (за довіреністю від 30.09.2013 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" до Житомирської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання недійсними та скасування картки відмови №101060000/2013/00708 від 16.08.2013р. і рішення про коригування митної вартості товарів №101060000/2013/300599/2 від 16.08.2013р., стягнення 14368грн.,-
встановив:
У серпні 2013 року Приватне підприємство "Українська дистрибуційна система" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить: визнати недійсними та скасувати картку відмови №101060000/2013/00708 від 16.08.2013р. і рішення про коригування митної вартості товарів №101060000/2013/300599/2 від 16.08.2013р. та стягнути на користь підприємства надмірно сплачених 11008,58 грн. податку на додану вартість, 3359,42 грн. ввізного мита.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу в розмитнені ввезених товарів згідно митної декларації №101060000/2013/014083 від 16.08.2013 р., в яких позивачем було застосовано 1 метод визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору), відповідно до вимог ст.266 Митного кодексу України, внаслідок чого відповідачем було протиправно прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням 6 методу. Крім того, зазначає, що підприємством безпідставно сплачено надмірний платіж у розмірі сплаченого мита в сумі 3359,42 грн. та податку на додану вартість у сумі 11008,58 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та зазначив, що приватним підприємством "Українська дистрибуційна система" до митного органу були надані всі, передбаченні чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару, та крім того, на вимогу митного органу, були надані додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а тому відповідач дійшов невірного висновку про заниження позивачем митної вартості товару та прийняв протиправні рішення про визначення митної вартості товарів із застосуванням 6 (резервного) методу визначення митної вартості товарів, проте як застосуванню підлягав 1 метод визначення митної вартості товару - за ціною контракту, тобто заявленої позивачем вартості, або кожного наступного методу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Представник відповідача - Житомирської митниці Міндоходів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та зазначив про правомірність прийняття Житомирською митницею Міндоходів оскаржуваної картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів, з підстав неподання позивачем (декларантом) додаткових документів в підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та вчасно, про, що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, причину неявки суду не повідомив, письмові заперечення проти позову не надіслав.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що між Приватним підприємством "Українська дистрибуційна система" та фірмою PROFILE VOX Sp. z o.o. Sp. k.,ul. Gdyсska 143, 62-004 Czerwonak k.Poznania, Польща укладено прямий зовнішньоекономічний Контракт №03/2009 від 26.02.2009 р. (далі - Контракт) щодо поставки товару (вироби з ПВХ) у відповідності до специфікації, на умовах FCA Czerwonak. Специфікації, що містять докладний опис товару і його ціну, є додатками до цього Контракту. Відповідно до пункту 4 параграфу 2 (ціна) Контракту в ціну товару включена вартість тари, упакування і маркування, а також вартість митного оформлення.
Для митного оформлення товарів позивачем було надано до Житомирської митниці вантажну митну декларацію №101060000/2013/014083 від 16.08.2013 р., в якій приватне підприємство "Українська дистрибуційна система" визначило митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються, а також надало на підтвердження заявленої митної вартості товару наступні товаросупровідні документи: контракт №03/2009 від 26.02.2009 р. з додатками; рахунок-фактуру №139300485 від 12.08.2013 р.; експортну ВМД; CMR; довідку про транспортно-заготівельні витрати; ДМВ; прайс-лист від 25.10.2012 р.; листи від виробника; прайс-листи від 17.10.2012 р. та від 01.03.2013 р.; специфікацію №85 від 17.10.2012 р. до контракту №03/2009 від 26.02.2009р.; специфікацію №91 від 25.02.2013 р. до контракту №03/2009 від 26.02.2009р.; комерційні пропозиції від 17.10.2012 р. та від 25.02.2013 р.; виписки з бухгалтерської документації.
За результатами розгляду поданих приватним підприємством "Українська дистрибуційна система" до Житомирської митниці документів на митне оформлення товару, поставленого відповідно до умов вищевказаного Контракту позивачу було відмовлено в прийнятті митної декларації №101060000/2013/014083 від 16.08.2013 р. та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №101060000/2013/300599/2 від 16.08.2013 р. та запропоновано подати жодаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, вказані в рішенні про коригування митної вартості товарів та сплатити платежі в повному обсязі.
Підставою для відмови в оформленні митної декларації за ціною контракту та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у ч.2 ст.53 МКУ, подані для митного оформлення, містять розбіжності (у рахунку фактурі №139300485 від 12.08.2013 р., вказані банківські реквізити відмінні від тих, що зазначені у параграфі 4. "Условия оплаты" зовнішньоекономічного договору від 26.02.2013 р. № 03/2009), а також у зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України (далі - МК України) додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів. Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості відповідно до вимог ст.59-64 МКУ. За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2 в і 2 г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях МД №101060000/2013/010307 від 21.06.2013 р. з урахуванням коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. Джерело інформації: інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо товарів митне оформлення яких уже здійснено, МК України.
Крім того, судом встановлено, що після проведення митного оформлення вантажів, увезених позивачем, митні платежі (податки), сплачені за відповідною ВМД, були перераховані до Державного бюджету України. Відповідачем Житомирською митницею не заперечується, що донарахована сума становить 14368 грн. (надмірний платіж у розмірі сплаченого мита в сумі 3359,42грн. та податку на додану вартість у сумі 11008,58 грн.).
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або повноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.1, 2 ст.53 МК України).
Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Судом встановлено, що позивачем надано Житомирській митниці для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.
Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин 4,5 статті 58 вказаного кодексу.
Частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що відповідач порушив вимоги ст.53 МК України та безпідставно вимагав надання додаткових документів.
Згідно ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Частинами 3-8 статті 57 МК України визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. ст.59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. ст.59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.64 цього Кодексу.
Обгрунтовуючи заперечення на позовну заяву представник Житомирської митниці зазначив, що підставою для відмови в оформленні митної декларації за ціною контракту та прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи подані для митного оформлення, містять розбіжності (у рахунку фактурі) вказані банківські реквізити відмінні від тих, що зазначені у зовнішньоекономічному договорі, та у зв'язку з неподанням позивачем на письмову вимогу митного органу додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Отже, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що єдиною підставою для прийняття такого рішення, було невизнання відповідачем заявленої позивачем митної вартості, а також неможливості, на думку відповідача, використання основного методу визначення митної вартості, зважаючи на ненадання позивачем, висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Однак, як видно з доданих до матеріалів справи документів, жодних розбіжностей або ознак підробки в наданих декларантом (позивачем) документах при підтвердженні митної вартості виявлено не було, а також надані документи містять всі необхідні дані.
Проте, незважаючи на таке, відповідачем було винесено рішення про коригування заявленої митної вартості товарів з посиланням на те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, оскільки документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності (у рахункку фактурі вказані банківські реквізити відмінні від тих, що зазначені у параграфі 4 зовнішньоекономічного договору), а також з неподанням митному органу відповідно до ч.3 ст.53 МКУ додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Таким чином, позивачем на вимогу митного органу були надані всі документи на підтвердження митної вартості ввезеного товару і у витребуванні висновку про якісні та вартісні характеристики товару підготовленого спеціалізованими експертними організаціями не було підстав (заявлений товар відповідно до Контракту №03/2009 від 26.02.2009 р. неодноразово декларувався і митна вартість за ціною контракту була підтверджена митним органом), однак такі документи не були взяті відповідачем до уваги без обґрунтованого пояснення причин із посиланням на норми чинного законодавства.
Згідно з п.2 ст.VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947 року), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Аналогічне положення мітить п.7 ч.2 ст.64 МК України, згідно якого митна вартість імпортних товарів не визначається на підставі довільної чи фіктивної вартості.
Так, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом, що збільшило загальну вартість митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, проте як позивачем в свою чергу було надано митному органу та до матеріалів справи всі витребовувані в нього додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору.
Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставною і необґрунтованою відмову Житомирської митниці у проведенні митного оформлення товару за першим методом визначення митної вартості товару (ціна договору) та визначення ним митної вартості товару за шостим резервним методом, а тому оскаржуване рішення №101060000/2013/300599/2 від 16.08.2013 року є протиправним.
Крім того, прийняття оскаржуваного рішення призвело до безпідставного збільшення митної вартості товару і відповідно до надмірної сплати позивачем при митному оформленні товару податку на додану вартість у сумі розміром 11008,58 грн. та ввізного мита у сумі розміром 3359,42 грн.
Частиною 6 ст. 264 МК передбачено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
Враховуючи необґрунтованість рішення відповідача про визначення митної вартості товару, то вказані надміру сплачені позивачем при митному оформленні товару кошти підлягають поверненню, а відтак вимога позивача про повернення цих коштів є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної митної служби, яким суб'єкту господарювання донарахована митна вартість товару, контролюючий орган має доводити недобросовісність такого суб'єкта при вчиненні митного оформлення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано беззаперечних і достатніх доказів правомірності формування картки відмови в митному оформленні №101060000/2013/00708 від 16.08.2013р. і рішення про коригування митної вартості товарів №101060000/2013/300599/2 від 16.08.2013р., стягнення 14368грн.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування картки відмови в митному оформленні №101060000/2013/00708 від 16.08.2013р. і рішення про коригування митної вартості товарів №101060000/2013/300599/2 від 16.08.2013р. та стягнення 14368грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
постановив:
Позов Приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" до Житомирської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання недійсними та скасування картки відмови №101060000/2013/00708 від 16.08.2013р. і рішення про коригування митної вартості товарів №101060000/2013/300599/2 від 16.08.2013р., стягнення 14368грн., - задовольнити.
Скасувати картку відмови Житомирської митниці Міндоходів №101060000/2013/00708 від 16.08.2013р. та рішення Житомирської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №101060000/2013/300599/2 від 16.08.2013р.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області надмірно сплачену суму митних та інших платежів у розмірі 14368 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 (нуль) коп.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 212 (двісті дванадцять) грн. 51 (п'ятдесят одна) коп.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 22 жовтня 2013 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.В. Фещук
Повний текст постанови виготовлено: 28 жовтня 2013 р.