Справа № 617/1424/13-ц
Провадження № 2/617/429/13
13.11.2013 року Вовчанський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Глоба М.М.,
при секретарі Борщ Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вовчанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод імені ОСОБА_2» про стягнення невиплаченої заробітної плати та грошової компенсації за затримку розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 у серпні 2013 року звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Завод імені ОСОБА_2» (далі - ДП «Завод імені ОСОБА_2») в обґрунтування якого зазначив, що в період з 27 лютого 2012 року по 13 серпня 2012 року він працював на посаді електрозварювальника ручного зварювання четвертого розряду ДП «Завод імені ОСОБА_2». Був звільнений за власним бажанням. В день звільнення 13 серпня 2012 року з вини підприємства йому не була виплачена заробітна плата в розмірі 4566 грн. 39 коп. Просив стягнути з ДП «Завод імені ОСОБА_2» на його користь невиплачену заробітну плату - 4566 грн. 39 коп., середній заробіток за весь час затримки в розмірі 44126 грн. 64 коп. та судові витрати по оплаті правової допомоги в розмірі 500 грн. 00 коп.
В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові. Зазначили, що ДП «Завод імені ОСОБА_2» до теперішнього часу не сплатило заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, пояснили, що в період з 27 лютого 2012 року по 13 серпня 2012 року ОСОБА_1 працював у ДП «Завод імені ОСОБА_2». При звільненні йому не була виплачена заробітна плата у розмірі 4566 грн. 39 коп. в зв'язку з тим, що постановою державного виконавця накладений арешт на всі рахунки підприємства, відповідач був позбавлений можливості провести відповідні виплати. Не заперечували проти задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по забортній платі у сумі 4566 грн. 39 коп. В задоволенні іншої частини вимог просили відмовити.
Вислухавши пояснення позивача, його представника та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 серії АЕ № 834565, він був прийнятий електрозварником ручного зварювання четвертого розряду ДП «Завод імені ОСОБА_2» з 27 лютого 2012 року (наказ № 39 від 27 лютого 2012 року); звільнений за власним бажанням у відповідності до ст. 38 КЗпП України 13 серпня 2012 року (наказ № 152 від 13 серпня 2012 року (а.с. 4).
Отже, суд приходить до висновку, що в період з 27 лютого 2012 року по 13 серпня 2012 року сторони перебували у трудових відносинах.
Як зазначено у довідці ДП «Завод імені ОСОБА_2» за № 1664/25 від 13 листопада 2012 року, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складає 4566 грн. 39 коп. Заробітна плата його складає за червень та липень 2012 року - 1487 грн. 44 коп. та 1874 грн. 79 коп. відповідно (а.с. 5).
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення (ст. 116 КЗпП України).
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Частиною 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що за наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене у частині першій відшкодування у тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, а в разі вирішення спору частково, розмір відшкодування визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З пояснень представників сторін та даної довідки ДП «Завод імені ОСОБА_2» за № 1664/25 від 13 листопада 2012 року вбачається, що між сторонами на час звільнення ОСОБА_1 не існувало спору про розмір розрахунку при звільненні, а тому суд приходить до висновку, що розрахунок становить 4566 грн. 39 коп.
Вимоги позивача про стягнення невиплаченої заробітної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При визначенні розміру грошової компенсації за затримку розрахунку при звільненні, суд виходить з Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995року.
Як встановлено судовим розглядом, за останні два повністю відпрацьовані місяця позивачу нараховані 1487 грн. 44 коп. та 1874 грн. 79 коп., отже відповідно до вказаного Порядку, розмір його середнього заробітку становитиме 1681 грн. 16 коп.
Строк затримки розрахунку з часу звільнення позивача 13 серпня 2012 року по 13 листопада 2013 року складає 15 місяців, а отже середній заробіток за весь час затримки складає (15 міс. х 1681 грн. 16 коп.) 25217 грн. 40 коп.
Суд приходить до висновку, що з відповідача ДП «Завод імені ОСОБА_2» на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки, а саме: (4566 грн. 39 коп. + 25217 грн. 40 коп.) 29783 грн. 79 коп.
Посилання представників відповідача, що ДП «Завод імені ОСОБА_2» не мало можливість розрахуватись із ОСОБА_1 оскільки постановами від 13 червня 2012 року, 17 грудня 2012 року та 26 квітня 2013 рорку був накладений арешт на всі рахунки підприємства, суд вважає безпідставними, оскільки як вбачається з пояснень самих представників відповідача з часу звільнення ОСОБА_1 та до теперішнього часу підприємство працювало та розраховувалось з працівниками підприємства, які перебували із ним у трудових відносинах. Суд приходить до висновку, що у відповідача існувала можливість провести виплату заробітної плати звільненому працівнику ОСОБА_1
Аналіз ч. 1 ст. 116 та ч. 1 ст. 117 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Також судом враховується, що відповідно до ст. 233 ЦПК України строк звернення до суду за вирішенням трудових спорів (крім звільнення) обмежений трьома місяцями з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно роз'яснень, наданих у п. 25 названої постанови Пленуму Верховного Суду України, не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 117, 237-2 цього Кодексу, визначено, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-2 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Отже, строк звернення до суду із зазначеним позовом ОСОБА_1 не пропустив, а тому позовні вимоги є таким, що підлягає частковому задоволенню.
Окрім цього, витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн. 00 коп. понесені позивачем і підтверджені квитанцією-угодою № 5 від 05 серпня 2013 року. Представник позивача складав позовну заяву та приймав участь у судових засіданнях, а тому вказані витрати відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з ДП «Завод імені ОСОБА_2» на користь ОСОБА_1, як такі, що цілком узгоджуються з постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».
Також з ДП «Завод імені ОСОБА_2» у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 302 грн, 83 коп., від сплати якого звільнено позивача на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 81, 88, 212, 213, 215, 226 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод імені ОСОБА_2» про стягнення невиплаченої заробітної плати та грошової компенсації за затримку розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Завод імені ОСОБА_2» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 4566 грн. 39 коп., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 25217 грн. 40 коп., витрати на правову допомогу у сумі 500 грн. 00 коп., а всього на загальну суму 30283 (тридцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 79 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Завод імені ОСОБА_2» у дохід держави судовий збір у сумі 302 (триста дві) грн. 83 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Вовчанський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти діб з дня проголошення рішення суду.
Суддя -