справа № 361/6028/13-ц
провадження № 2/361/2268/13
07.11.2013
Іменем України
07 листопада 2013 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Телепенька А.Д.,
при секретарях: Срібній Ю.О., Смірновій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2013 року до суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування вимог позивач посилається на те, що 25 лютого 2008 року між ПАТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 16-п/2008, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 450 000 грн., зі сплатою відсотків, у розмірі 16,9 % річних, комісійних, неустойки та інших витрат в порядку та на умовах, передбачених вказаним договором, з кінцевим терміном повернення до 24 лютого 2015 року.
Для забезпечення виконання зобов'язань 25 лютого 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого, останній відповідає, за не виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2, а саме: повернення кредиту у сумі 450000 грн. у строк до 24 лютого 2015 року, сплату нарахованих процентів та комісійної винагороди згідно із умовами договору, сплату неустойки за несвоєчасну сплату процентів, повернення кредиту (інші випадки, передбачені кредитним договором), сплату збитків у зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язань за кредитним договором.
14 серпня 2009 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 16-п/2008 від 25 лютого 2008 року, згідно якої до пункту 1.1. розділу 1 «Предмет договору» внесені зміни, а саме його викладено у такій редакції: «Кредитодавець зобов'язується надати позичальникові грошові кошти (далі - кредит) на придбання автомобіля у розмірі 450 000,00 (чотириста п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок), на строк з 25 лютого 2008 року до 24 лютого 2015 року, а позичальник зобов'язується на передбачених договором умовах повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 16,9 % (шістнадцять цілих дев'ять десятих відсотків) річних за період з 25 лютого 2008 року до 31 травня 2009 року, у розмірі 22% (двадцять два відсотки) річних за період з 01 червня 2009 по 24 лютого 2015 року».
Позивач виконав умови кредитного договору. Відповідач ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту, пені та відсотків, тому у період з 25 лютого 2008 року по 30 квітня 2013 року має заборгованість у розмірі 326 255 грн. 27 коп., яку банк просив стягнути на його користь з відповідача.
Представник позивача - ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.
Відповідач - ОСОБА_1 та його представник відповідача - ОСОБА_4 у суді позовні вимоги не визнали, мотивуючи тим, що ОСОБА_1В не знав про укладення між позивачем та ОСОБА_2 додаткової угоди № 3 від 14 серпня 2009 року, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності як поручителя, оскільки банком була збільшена процентна ставка за користування кредитом до 22% річних.
Третя особа - ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, мотивуючи тим, що заборгованість утворилася із-за його вини.
Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 25 лютого 2008 року між ПАТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 16-п/2008, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 450 000 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 16,9 % річних, комісійних, неустойки та інших витрат в порядку та на умовах, передбачених вказаним договором, з кінцевим терміном повернення до 24 лютого 2015 року.
Згідно із п. п. 3.3.4. кредитного договору № 16-п/2008 у разі настання подій, не залежних від волі сторін договору, які мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів кредитодавця (зокрема, зміна облікової ставки Національного банку України, зміни чинного законодавства, зміни кон'юктури кредитного ринку та/або вартості куплених кредитодавцем грошово-кредитних ресурсів, збільшення витрат кредитодавця з інших незалежних від кредитора причин) має право змінити процентну ставку за користування кредитом, повідомивши про це позичальника письмово за 7 (сім) календарних днів до дати, з якої починає діяти нова процентна ставка.
25 лютого 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого, останній відповідає, за не виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2, а саме: повернення кредиту у сумі 450 000 грн. у строк до 24 лютого 2015 року, сплату нарахованих процентів та комісійної винагороди згідно із умовами договору, сплату неустойки за несвоєчасну сплату процентів, повернення кредиту (інші випадки, передбачені кредитним договором), сплату збитків у зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до п. п. 2.4.1. договору поруки кредитор має право змінити умови кредитного договору без згоди поручителя, якщо внаслідок цього не збільшується обсяг відповідальності поручителя.
Згідно із п. 5.2. цього ж договору порука припиняється у разі зміни зобов'язання за кредитним договором без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.
14 серпня 2009 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 16-п/2008 від 25 лютого 2008 року, згідно якої до пункту 1.1. розділу 1 «Предмет договору» внесені зміни, а саме його викладено у такій редакції: «Кредитодавець зобов'язується надати позичальникові грошові кошти (далі - кредит) на придбання автомобіля у розмірі 450 000,00 (чотириста п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок), на строк з 25 лютого 2008 року до 24 лютого 2015 року, а позичальник зобов'язується на передбачених договором умовах повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 16,9 % (шістнадцять цілих дев'ять десятих відсотків) річних за період з 25 лютого 2008 року до 31 травня 2009 року, у розмірі 22% (двадцять два відсотки) річних за період з 01 червня 2009 по 24 лютого 2015 року».
Згідно кредитного договору погашення відповідної частини кредиту повинно здійснюватися позичальником щомісяця у розміри та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів.
Свої зобов'язання щодо сплати суми отриманого кредиту і відсотків за користування ним, а також пені за порушення строків їх повернення відповідач не виконав, тому згідно із розрахунком, який надав позивач, за період з 25 лютого 2008 року по 30 квітня 2013 року має заборгованість у розмірі 326 255 грн. 27 коп, у т.ч.:
- заборгованість за кредитом - 177144 грн. 86 коп.;
- заборгованість по відсоткам - 136054 грн. 92 коп.;
- загальна сума штрафів - 13055 грн. 49 коп.
З метою повернення кредитних коштів 26 серпня 2010 року на адресу відповідача ОСОБА_1 позивачем направлялась вимога про погашення заборгованості за кредитним договором від № 16-п/2008 від 25 лютого 2008 року на суму 13132 грн. 77 коп., але докази її отримання відповідачем відсутні.
У ч. 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Пленум Верховного Суду України у п. п. 26, 27 постанови № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (ст.ст. 58, 59 ЦПК України) в порядку, передбаченому ст. ст. 85, 187, 189 ЦПК України.
За змістом ч. 1 ст. 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що грунтують вимоги і заперечення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЦПК України ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Виходячи із аналізу вказаної статті, договір поруки має дододатковий до основного зобов'язання - кредитного договору характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема, у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитом; установлення неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення.
У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1, не був повідомлений кредитором про зміну процентної ставки за користування кредитом позичальником ОСОБА_5, своєї згоди на збільшення обсягу відповідальності за кредитним договором № 16-п/2008 від 25 лютого 2008 року не надавав. В такому випадку посилання позивача на те, що підписуючи договір поруки, відповідач погодився з будь-яким розміром процентів, якщо вони передбачені кредитним договором № 16-п/2008 від 25 лютого 2008 року, у тому числі й додатковою угодою до нього, яка є невід'ємною частиною договору, є неогрунтованими.
Крім того судом встановлено, що згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від № 16-п/2008 від 25 лютого 2008 року станом на 30 квітня 2013 року, банком нараховувалась процентна ставка у розмірі 22 % річних ще з 01 червня 2009 року.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є неогрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем змінено умови основного зобов'язання, які привели до збільшення обсягу відповідальності поручителя.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 88 209, 212-215 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Телепенько А. Д.