ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12 листопада 2013 р. Справа № 909/1226/13
Господарський суд Івано-Франківської області у складі Кобецької С. М., при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Долинського міжрайонного прокурора,
вул. Котляревського,2, м. Долина, 77500,
в інтересах держави, в особі: Державного підприємства
"Підприємство Долинського виправного центру управління державної
пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області (№118),
с.Тростянець, Долинський район, Івано-Франківська область,77512;
до відповідача: Приватного підприємства "Брати КІП",
с. Підбережжя, м.Болехів, Івано-Франківська область,77212;
про: стягнення заборгованості в сумі 20 160,00грн.
За участю представників сторін:
від прокуратури: Блищак О.В. - старший прокурор, (службове посвідчення № 015582 від 12.03.2013р.);
від позивача: Кощинець Н.М. - юрисконсульт, (довіреність № 1/3-105 від 11.11.2013р.);
від відповідача: Рогаль О.Б. - заступник директора, (довіреність № 5 від 12.08.2013р.).
Долинський міжрайонний прокурор в інтересах держави, в особі Державного підприємства "Підприємство Долинського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області (№118)", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з Приватного підприємства "Брати КІП" заборгованість в сумі 20 160,00грн.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, вказуючи при цьому на:
- укладення між сторонами Договору купівлі - продажу №Г-129 від 04.10.12р., згідно умов якого, Продавець/позивач передав у власність Покупцю/відповідачу, по видатковій накладній №239-а від 04.10.12р., товар (габіонний ящик) в кількості 42 шт., на загальну суму 20 160,00грн.;
- невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 20 160,00грн.;
- звернення до відповідача з вимогою №1/3-69-П від 15.08.13р., про погашення заборгованості, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;
- приписи ст.ст. 509, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.
Представник відповідача, в судовому засіданні, факт отримання товару на загальну суму 20 160,00грн. визнав. Однак, проти позову заперечив, вказує на те, що письмових договорів купівлі - продажу з позивачем по справі не укладалось. Звертає увагу суду на важке фінансове становище підприємства та відсутність коштів для оплати товару, отриманого по видатковій накладній №239-а від 04.10.12р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що позивач - ДП "Підприємство Долинського виправного центру (№118)", передав у власність відповідачу - Приватному підприємству "Брати КІП", по видатковій накладній №239-а від 04.10.12р. (а.с.10), товар (габіонний ящик) в кількості 42 шт., на загальну суму 20 160,00грн. Факт отримання товару відповідач підтвердив, проте, не виконав взяті на себе зобов"язання, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, і як наслідок виникла заборгованість, що складає 20 160,00грн.
Позивач звертався до відповідача з вимогою №1/3-69-П від 15.08.13р., про погашення заборгованості (а.с.11). Однак, дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.
Позивачем доведено перед судом, факт існування у відповідача боргу за отриманий товар в сумі 20 160,00грн.
Станом на 12.11.13р., в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.
Оскільки, позивачем не надано суду будь-яких доказів, в підтвердження того, що передача товару продавцем/позивачем у власність покупця/відповідача, за видатковою накладною №239-а від 04.10.12р., здійснювалась на підставі вказаного позивачем Договору купівлі - продажу №Г-129 від 04.10.12р., то суд прийшов до висновку, що в даному випадку, між сторонами існують правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, підтвердженням чого є належним чином оформлена, підписана та скріплена печатками сторін видаткова накладна №239-а від 04.10.12р. (а.с.10).
При цьому, підписання відповідачем, без жодних зауважень, видаткової накладної №239-а від 04.10.12р., яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксує факт здійснення господарської операції, в даному випадку, поставку товару продавцем покупцю та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.
Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Оскільки, інший строк оплати товару у видатковій накладній сторонами не встановлений, то відповідач мав провести розрахунок з позивачем після отримання товару. Така ж правова позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено факт наявності у відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 20 160,00грн. Відповідач факт отримання товару на суму 20 160,00грн., не заперечив.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 20 160,00грн., правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 612, 655, 692 Цивільного кодексу України, cт.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Долинського міжрайонного прокурора, в інтересах держави, в особі: Державного підприємства "Підприємство Долинського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області (№118) до відповідача Приватного підприємства "Брати КІП" про стягнення заборгованості в сумі 20 160,00грн. - задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Брати КІП", с. Підбережжя, м.Болехів, Івано-Франківська область,77212 (ідентифікаційний код 35799355) на користь Державного підприємства "Підприємство Долинського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області (№118), с.Тростянець, Долинський район, Івано-Франківська область,77512 (р/р 26005112036001 в ФАТ "Брокбізнесбанк" МФО 300249 код ЄДРПОУ 08680158) - 20 160,00грн. (двадцять тисяч сто шістдесят грн. 00коп.) - заборгованості.
Стягнути з Приватного підприємства "Брати КІП", с.Підбережжя, м.Болехів, Івано-Франківська область,77212 (ідентифікаційний код 35799355) в Доход державного бюджету України (31219206783002 - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м.Івано - Франківську) - 1 720, 50грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50коп.) - судового збору.
Видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.11.13р.
Суддя С.Кобецька